Справа №2-461/11

                                                                          2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и.

(заочне рішення)

          22.12.2011 року Калінінський районний суд міста Донецька Донецької області у складі:

                              Головуючий                              - суддя Сватіков А.В.,

                              при секретарі                              - Фролкової М.О.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка - ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 звернулась до Калінінського районного суду м. Донецька із позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири.

В позовній заяві позивачка зазначила, що 22 березня 2010 року ОСОБА_1, відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого начальником відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку Гаркушею О.І., за 279 070 гр. 61 коп., придбано трикімнатну квартиру, загальною площею - 75,8 кв. м., житловою площею - 51,1 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка раніше належала, у відповідності до довідки Виконкому Донецької міської Ради КП «БТІ м. Донецька»від 16.08.2010 р. №62121 гр. ОСОБА_5, ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради від 23.10.2006 р. На теперішній час, ОСОБА_1 є єдиним власником вищевказаної квартири, яку вона придбала у відповідності до діючого законодавства. У травні 2010 року позивачка звернулась до Калінінського районного суду м. Донецька із заявою «Про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення з квартири», оскільки ОСОБА_5 перешкоджала їй у праві володіння, користування та розпорядження квартирою, навмисно ухилялася від зустрічі з нею, щодо передачі їй ключів від зазначеної квартири. Таким чином, вона була позбавлена можливості безперешкодно в’їхати в належну їй, на праві власності, квартиру, перевезти свої речі тощо. Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 було вирішено усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в місті Донецьку та виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_2. Після усунення перешкод в користуванні квартирою та виселення з квартири ОСОБА_5, перешкоджати у праві володінні, користуванні та розпорядженні квартирою АДРЕСА_1 в м. Донецьку почали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вони так само добровільно не переїжджають та не перевозять свої речі з належної ОСОБА_1 квартири. И до них вона також, зверталася неодноразово з приводу їх виселення та вивозу речей, але результатів так і не дочекалася. До того ж, перешкоджанням у здійсненні ОСОБА_1 прав, як власниці майна є те, що без відчинення квартири вона не має можливості, у встановленому законодавством порядку зареєструвати належну їй квартиру, оскільки для її реєстрації необхідно викликати техніка Бюро технічної інвентаризації м. Донецька для здійснення вимірів квартири та оформлення технічного паспорту. Загальними засадами цивільного судочинства, у відповідності до ч. 1 п. 2 ст. 3 Цивільного кодексу України є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією Україною та законом. Як зазначено в ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, зазначено в ст. 391 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЗУ "Про власність" власник може вимагати усунення будь - яких порушень його права, і відшкодування заподіяних цим збитків. Відповідно до ч. 3 ст. 48 ЗУ "Про власність" захист права власності здійснюється судом. Позивачка вважає, що її право власності порушене, оскільки відповідачі протиправно перешкоджають їй користуватися її майном, яке належить їй на праві власності. Крім того, порушені конституційні права позивачки. Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа їм, зазначено у ст. 387 Цивільного кодексу України. З цих підстав позивачка просила суд виселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, та стягнути з них судові витрати понесені позивачкою.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, але надала до суду письмову заяву в якій просила суд розглянути справу у її відсутність, свої вимоги вона підтримує, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивачки по справі, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. ст. 158, 169 ЦПК України.

Представники позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_7, які діють на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири, підтримали у повному обсязі, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові і наполягали на винесені рішення по справі, проти винесення заочного рішення вони не заперечували.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з’явились, про причини не явки суд не повідомили, про місце та час розгляду справи повідомлялись належним чином, в тому числі в порядку ст. 76 ЦПК України, про що свідчать документи, які знаходяться в матеріалах справи, на адресу суду від них не надходило повідомлень про причини неявки чи про розгляд справи за їх відсутності. При таких обставинах суд, зі згоди представників позивача, вважає за можливе розглянути цивільну справу у відсутність не з’явившихся відповідачів, тобто ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Третя особа ОСОБА_5 також в судове засідання повторно не з’явилась, про причини не явки суд не повідомила, про місце та час розгляду справи повідомлялась належним чином, в тому числі в порядку ст. 76 ЦПК України, про що свідчать документи, які знаходяться в матеріалах справи, на адресу суду від неї не надходило повідомлень про причини неявки чи про розгляд справи за її відсутності, тому суд вважає можливим розглянути справу у відсутність третьої особи, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до вимог ст. 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення представників позивачки та дослідивши матеріали справи, суд дістається висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири, знайшли своє повне підтвердження в судовому засіданні і підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є нерушимим.

Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини із поправками внесеними протоколом від 20.03.1952 року, ратифікованою Україною також передбачено, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права ( ст.1 „Захист права власності” протоколу до конвенції про захист прав людини та основних свобод від 1952 року).

          Відповідно до вимог ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

          В судовому засіданні достовірно встановлено, що 22 березня 2010 року ОСОБА_1, відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження»та на підставі акта про проведені прилюдні торги, затвердженого начальником відділу ДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку Гаркушею О.І., за 279 070 гр. 61 коп., було придбано трикімнатну квартиру, загальною площею - 75,8 кв. м., житловою площею - 51,1 кв. м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яка раніше належала ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради від 23.10.2006 р. Таким чином ОСОБА_1 є власницею квартира АДРЕСА_4, що підтверджено свідоцтвом від 29 березня 2010 року, виданим приватним нотаріусом ОСОБА_8, зареєстрованим в реєстрі за №371.

У травні 2010 року позивачка звернулась до Калінінського районного суду м. Донецька із заявою «Про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення з квартири», оскільки ОСОБА_5 перешкоджала їй у праві володіння, користування та розпорядження квартирою, навмисно ухилялася від зустрічі з нею, щодо передачі їй ключів від зазначеної квартири. Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 21 червня 2010 було вирішено усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в місті Донецьку та виселити ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_2.

Після цього позивачці перешкоджати у праві володіння, користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 в м. Донецьку почали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, оскільки вони так само добровільно не переїжджають та не перевозять свої речі з належної ОСОБА_1 квартири. Позивачка також зверталась до них неодноразово з приводу їх виселення та вивозу речей, але результатів так і не дочекалася.

Такими чином судом встановлено, що ОСОБА_9 є єдиним власником квартири АДРЕСА_1.

Виходячи з вимог ст. 328 ЦК України право власності вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття право власності не встановлена судом.

Таким чином судом достовірно встановлено, що ОСОБА_9 є власником квартири АДРЕСА_5 на законних підставах, і вона відповідно до вимог ст. 317 ЦК України має право користуватись своїм майном.

          Відповідно до вимог ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання і проживання членів своєї сім’ї.

          Статтею 150 Житлового кодексу України передбачено, що власник майна має право користуватися квартирою для особистого проживання і проживання членів його родини, а також має право розпоряджатися цією власністю за своїм розсудом: у тому числі продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші, не заборонені законом, угоди.

          Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проживають у квартирі позивачки і вони не бажають добровільно виселятись з квартири.

В судовому засіданні встановлено, що жодної письмової угоди між позивачкою та відповідачами стосовно можливого проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірній квартирі не укладалось.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_9, яка є власником квартири АДРЕСА_1 на законних підставах, в теперішній час не має можливості користуватись своєю власністю –квартирою, тому що в цій квартирі проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а власник квартири не бажає проживати у цій квартирі зі сторонніми людьми, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають жодних договірних відносин з власницею квартири.

          Виходячи із принципів закріплених у ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Крім того відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

          Відповідно до вимог ст. 168 ЖК України укладений на невизначений строк договір найму жилого приміщення – квартири, що належить громадянину на праві приватної власності, припиняється після закінчення цього строку, і його може бути продовжено лише за угодою між наймачем і наймодавцем. Договір найму житлового приміщення, укладений як на визначений так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім’ї. У разі припинення договору найму жилого приміщення в квартирі, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач, та особи, які проживають разом з ним, зобов’язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення –вони підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення - ст. 169 ЖК України.

          З цих підстав порушені права позивачки повинні бути відновлені шляхом виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.

          З зазначених вище підстав суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири, у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому понесені позивачкою витрати в розмірі сплаченого держмита в сумі 8 гр. 50 коп. підлягають стягненню з відповідачів у солідарному порядку на користь позивачки.

Згідно вимог ст. ст. 79, 81 та 88 ЦПК України, з відповідачів у солідарному порядку на користь позивачки також потрібно стягнути сплачені позивачкою витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у сумі 37 гр.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 207, 220, 321 328, 317, 391, 383, 638 ЦК України, ст. ст. 98, 150 Житлового Кодексу України, ст. ст., 41, 47 Конституції України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 130, 158, 169, 209, 212, 214-215, 216, 223, 224 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги ОСОБА_1, від імені якої діє ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні квартирою та виселення із квартири, задовольнити.

          Виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1.

          Стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гр. та витрати по сплаті держмита в сумі 8 гр. 50 коп., а всього у сумі 45 гр. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржене в Апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ СВАТІКОВ А.В.

                                                                                                              22.12.2011