Справа № 10-100/11Головуючі у 1-й інстанції Гуменний В.Л., Кунцьо С.В.
Категорія - запобіжні заходи Доповідач - Кунець І.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 липня 2011 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого —Кунця І.М.
Суддів —Іващенка О.Ю., Галіян Л.Є.
з участю :
прокурора —Стадника В.О.
слідчого- Андрусяка В.Б.
обвинувачених-ОСОБА_12.та ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі матеріали за апеляціями помічника прокурора міста Тернополя Ороновського С.І. на постанови Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2011 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Постановами Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2011року відмовлено в задоволенні подань слідчого СВ Тернопільського РВ Вербовського М.Б. та заступника начальника СВ Тернопільського МВ Пісного В.І. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які органом досудового слідства обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 296 КК України.
В апеляціях та доповненнях до них помічник прокурора міста Тернополя Ороновський С.І. просить вказані постанови скасувати та задовольнити подання органу досудового слідства про обрання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту, оскільки останні вчинили злочин середньої тяжкості, вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнали, не сприяли слідству, не вчиняли будь-яких дій щодо відшкодування завданих збитків, ухилялися від слідства, а саме покинули місце свого постійного проживання та виїхали за межі Тернопільської області, на виклики
слідчого не з’являлися, у зв’язку із чим 05.05 2011 року оголошувався їх розшук і суд невірно прийшов до висновку, що вони не будуть ухилятися від органів досудового слідства і суду, та не будуть перешкоджати виконанню процесуальних рішень по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення слідчого Андрусяка В.Б., який вказав, що наявні в справі докази про те, що ОСОБА_12 та ОСОБА_7 скривалися від слідства, не відшкодовують потерпілим спричинені збитки, які за попередніми даними будуть більшими ніж сума застави, яку застосував суд , свідчать про те, що будучи на волі, ці обвинувачені можуть скритися від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини по справі та ухилятися від виконання процесуальних рішень, думку прокурора, який підтримав подані апеляції, пояснення обвинувачених ОСОБА_12, ОСОБА_7 та їх захисника ОСОБА_8, які вважають постанови суду законними і обгрунтованими, а апеляції задоволенню не підлягають, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Абзац 5 ст. 165-2 КПК України встановлює процедуру розгляду подання про обрання особі запобіжного заходу в вигляді взяття під варту судом 1 інстанції за наслідками якого він виносить постанову:
1. про відмову в обранні запобіжного заходу, якщо для його обрання немає підстав;
2. про обрання підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
В п. 7 наведеної статті вказано, що відмовивши в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд вправі обрати підозрюваному, обвинуваному запобіжний захід, не пов’язаний із триманням під вартою.
Як видно із протоколів судових засідань і матеріалів справи, розглядаючи подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_7, заслухавши слідчого та думку прокурора, які підтримали подане подання, заслухавши пояснення обвинувачених та їх захисника, які заявили клопотання про обрання обвинуваченим міри запобіжного заходу в вигляді застави, заслухавши пояснення заставодавця, суд 1 інстанції видалився в нарадчу кімнату, а повернувшись звідти, оголосив постанову про задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 і застосування до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 25 000 грн. стосовно кожного із них, при умові внесення заставодавцем ОСОБА_13 в строк до 18 годин, в день розгляду справи. Можливість застосування запобіжного заходу у вигляді застави в цих постановах, суд відповідно мотивував, що відповідає вимогам ч.3 ст. 296 КПК України, згідно якої всі клопотання суд розв’язує мотивованою постановою.
В цей же день, о 17 годин 20 хвилин судове засідання було продовжено, і після долучення до матеріалів справи квитанцій про сплату застави, дачі пояснень обвинувачених та їх захисника і думку прокурора, суд видалився в нарадчу кімнату, а повернувшись оголосив постанову про відмову у задоволенню подань слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття
під варту ОСОБА_12 та ОСОБА_7, та обрання їм запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 25 000 грн., внесених стосовно кожного з них.
Ці постанови суду мотивуються лише тим, що постановами Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2011 року, обвинуваченим ОСОБА_12 та ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 25 000 грн. стосовно кожного із них, і відповідно до квитанцій № 5841566 та № 5841572 від 25 червня 2011 року, ці суми внесені заставодавцем.
За цих обставин суд прийшов до переконання, що у задоволенні подань слідчих про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, слід відмовити та обрати їм запобіжний захід в вигляді застави.
Жодних інших доводів відмови в задоволенні подань органу досудового слідства в цих постановах не наведено.
Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №4 “Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства” постанова про відмову в обранні підозрюваному, обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту повинна містити обґрунтування такого рішення та мотиви, з яких суд не погодився з доводами, викладеними в поданні або висловленими під час його розгляду особою, у провадженні якої перебуває справа, чи прокурором.
Також, згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 березня 1999 року № 6 “Про практику застосування застави як запобіжного заходу”, задоволення клопотання осіб про застосування застави залежно від конкретних обставин справи може здійснюватись однією чи декількома мотивованими постановами (ухвалами).
Отже, згідно вимог закону та судової практики, всі постанови суду мають бути мотивованими, чого не дотримався суд 1 інстанції, виносячи остаточні постанови по цих справах.
Крім того, в порушення ст.154 –1 КПК України та абз. 3 ст. 3 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, з метою належної поведінки обвинувачених в цих постановах, не зазначено вимоги до них, які випливають із ч.1 ст.148 КПК України, а також, взяті ними на себе, згідно з ч.1 ст.154 —1 КПК —зобов’язання.
Що стосується перших постанов суду про задоволення клопотання захисника ОСОБА_8 і застосування стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді застави, то вони містять суперечливі положення в зв’язку з чим колегія суддів не може погодитися, що ними мотивовано підстави відмови органу досудового слідства в задоволенні їх подань про обрання вказаним особам запобіжного заходу в вигляді взяття під варту.
Стверджуючи в цих постановах про відсутність в поданнях обгрунтованих підстав про обрання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 міри запобіжного заходу в вигляді арешту, крім тяжкості злочину, суд вказує, що на виконання вимог ст. ст.148, 150 КПК України, враховуючи тяжкість злочину, у вчиненні яких вони обвинувачуються, суд вважає, що з метою забезпечення можливим спробам обвинувачених ухилитися від слідства і суду, перешкодити встановленню істини у справі, продовжити злочинну діяльність, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень по даній кримінальній справі відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_7 слід обрати запобіжний захід в вигляді застави.
Отже, суд погодився з поданням слідчих, що маються підстави для застосування до обвинувачених ОСОБА_12 та ОСОБА_7 міри запобіжного заходу, але в наведених постановах не достатньо мотивував підстав застосування до них не арешту, а застави. Це сталося тому, що в силу п.10 першої наведеної постанови Пленуму Верховного Суду України, суд 1 інстанції під час судового розгляду подань в повній мірі не дослідив всіх обставин, з якими закон пов’язує можливість обрання цього запобіжного заходу (ст. 148 і ч.1 ст.155 КПК України), і не дотримався вимог закону щодо змісту винесених по справі постанов, як це передбачено п. 15 цієї постанови.
Виходячи із наведеного, винесені по справі постанови стосовно ОСОБА_12 та ОСОБА_7 підлягають скасуванню, як незаконні.
Що стосується прохання апелянта про задоволення апеляційним судом подань органу досудового слідства і обрання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту, то воно задоволенню не підлягає, оскільки за змістом ст.165 —2 КПК України, вирішення питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту віднесено виключно до компетенції місцевих судів.
Тому матеріали за поданнями органу досудового слідства про обрання ОСОБА_12 та ОСОБА_7 запобіжного заходу в вигляді взяття під варту підлягають направленню на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду, в процесі якого слід усунути наведені порушення та прийняти законне та обгрунтоване рішення.
Виходячи із наведеного, керуючись ст. ст. 362, 365, 367, 382 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляції помічника прокурора міста Тернополя Ороновського С.І. задовольнити частково.
Постанови Тернопільського міськрайонного суду від 25 червня 2011 року про відмову в задоволенні подань органу досудового слідства про обрання запобіжного заходу в вигляді взяття під варту ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та обрання їм запобіжного заходу в вигляді застави —скасувати, а подання направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі .
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області І.М. Кунець