ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"26" червня 2006 р. Справа № 15/1217
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого-судді Потапенко В.В.
при секретарі -Петько Л.В.
за участю представників сторін:
позивача: Аполонов О.В. -
за довіреністю
1-го відповідача: не з»явився
2-го відповідача: не з»явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаської об”єднаної державної податкової інспекції
до Приватного підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства “Техно-Центр 2002”
про визнання правочину недійсним, -
ВСТАНОВИВ:
Заявлено вимогу про визнання недійсним з моменту укладення усного правочину на загальну суму 121196, 78 грн., в т.ч. ПДВ 20199, 46 грн., укладеного між відповідачами та стягнення в доход держави з Приватного підприємця ОСОБА_1 121 196 грн. 78 коп. і з ПП «Техно-Центр 2002»на користь ПП ОСОБА_1 121 196 грн. 78 коп.
В обґрунтування заявленої позовної вимоги позивач посилається на наступні обставини:
-згідно усного правочину перший відповідач 15 та 19 січня 2004 року придбав у другого відповідача господарчі товари на загальну суму 121 196 грн. 78 коп., в тому числі ПДВ -20 199 грн. 46 коп. Вартість товару підприємцем була віднесена до валових витрат, а сума податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного періоду. Виконання даного правочину підтверджується:
-видатковою накладною №НОМЕР_1 та податковою накладною №НОМЕР_2 на загальну суму 49 513 грн. 58 коп. (ПДВ - 8 252 грн. 26 коп.),
-видатковою накладною №НОМЕР_3 та податковою накладною №НОМЕР_4 на загальну суму 71 683 грн. 20 коп. (ПДВ - 11947 грн. 20 коп.).
Розрахунки між сторонами проводилися за готівку, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів:
-НОМЕР_5 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_6 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_7 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_8 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_9 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_10 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_11 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_12 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_13 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_14 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_15 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_16 на суму 1 196 грн. 78 коп.
-при перевірці взаєморозрахунків між сторонами було встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2005 року по справі №2-2245/2005 було визнано недійсним Статут ПП «Техно-Центр 2002», зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.01.2003 року за №28/22 з моменту його перереєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Техно-Центр 2002»з 23.01.2003 року, свідоцтво №НОМЕР_11 про реєстрацію платника на додану вартість з 23.01.2003 року. Даним судовим рішенням було встановлено, що фактичне місцезнаходження ПП «Техно-Центр 2002»не встановлено, засновником підприємства є фізична особа -ОСОБА_2, який своїм розпорядженням від 21.01.2003 року передав всі права і обовязки засновника ОСОБА_3, який ніякого відношення до створення підприємства не має, установчі документи він підписував за грошову винагороду, ніяко участі в діяльності підприємства не брав, ніяких документів від імені підприємства не підписував, не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність від імені підприємства;
-пунктом 7.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року №1056 передбачено, що доказами спрямованості умислу суб»єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів ДПС, про скасування державної реєстрації суб»єкта підприємницької діяльності, тощо. Відповідно до підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Позивач вважає, що з огляду на викладене ПП «Техно-Центр 2002»права на виписку податкових накладних не мало і відповідно перший відповідач завищив суму податкового кредиту, не врахувавши вимоги підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чим занизив податкове зобов»язання по сплаті податку на додану вартість. Позивач стверджує, що законом України «Про податок на додану вартість»встановлено прямий взаємозв»язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку і вказані етапи нерозривно зв»язані між собою: сплата податку, включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. Згідно пункту 19 роз»яснень Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов»язаних з визнанням угод недійсними»у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб»єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв»язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого паспорта, що посвідчує особу, або на підставну особу -засновника суб»єкта підприємницької діяльності та за наявності інших підстав, які свідчать про укладення оспорюваних угод з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, укладені таким суб»єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі ст. 49 ЦК Української РСР незалежно від часу їх укладення. Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику в справах про визнання угод недійсними»зазначено, що до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зокрема належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування. Тобто, на думку позивача, визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів у зв»язку зі здійсненням відповідної реєстрації на підставну особу -засновника ПП «Техно-Центр 2002»свідчить про укладення оспорюваної угоди з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Перший відповідач подав суду відзив на позов, згідно якого він ним не визнаний з наступних підстав:
-перший відповідач не зобов»язаний був перевіряти законність діяльності осіб, у яких придбаває товар, оскільки для нього достатнім є отримання товару, видаткових та податкових накладних, платіжних документів. Першому відповідачу не було відомо, що другий відповідач здійснює свою діяльність в порушення норм чинного законодавства і на час придбання товару державна реєстрація цього підприємства ще не була скасована. Перший відповідач повністю виконав умови угоди і не повинен нести відповідальність за протиправні дії другого відповідача і ухилення останнього від сплати податків.
Другий відповідач не скористався правом подачі заперечень на позовну заяву.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представник першого відповідача позов не визнав, дотримувався позиції, викладеної у відзиві на позов. У судове засідання 26 червня 2006 року представник першого відповідача не з»явився. Суд ухвалив проводити розгляд справи у його відсутність.
Представник другого відповідача в судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи відповідно до частини 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у його відсутність.
Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно усного правочину перший відповідач 15 та 19 січня 2004 року придбав у другого відповідача господарчі товари на загальну суму 121 196 грн. 78 коп., в тому числі ПДВ -20 199 грн. 46 коп. Виконання даного правочину підтверджується:
-видатковою накладною №НОМЕР_1 та податковою накладною №НОМЕР_2 на загальну суму 49 513 грн. 58 коп. (ПДВ - 8 252 грн. 26 коп.),
-видатковою накладною №НОМЕР_3 та податковою накладною №НОМЕР_4 на загальну суму 71 683 грн. 20 коп. (ПДВ - 11947 грн. 20 коп.).
Розрахунки між сторонами проводилися за готівку, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів:
-НОМЕР_5 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_6 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_7 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_8 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_9 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_10 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_11 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_12 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_13 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_14 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_15 на суму 10 000 грн.,
-НОМЕР_16 на суму 1 196 грн. 78 коп.
Вартість товару першим відповідачем була віднесена до валових витрат, а сума податку на додану вартість до податкового кредиту.
Судом встановлено, що Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2005 року по справі №2-2245/2005 було визнано недійсним Статут ПП «Техно-Центр 2002», зареєстрований Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.01.2003 року за №28/22 з моменту його перереєстрації, свідоцтво про державну реєстрацію ПП «Техно-Центр 2002»з 23.01.2003 року, свідоцтво №НОМЕР_11 про реєстрацію платника на додану вартість з 23.01.2003 року. Даним судовим рішенням було встановлено, що фактичне місцезнаходження ПП «Техно-Центр 2002»не встановлено, засновником підприємства є фізична особа -ОСОБА_2, який своїм розпорядженням від 21.01.2003 року передав всі права і обов»язки засновника ОСОБА_3, який ніякого відношення до створення підприємства не має, установчі документи він підписував за грошову винагороду, ніяко участі в діяльності підприємства не брав, ніяких документів від імені підприємства не підписував, не мав наміру здійснювати підприємницьку діяльність від імені підприємства. На підставі вказаного судового рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва з 23.01.2003 року проведено анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ актом №НОМЕР_12.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що ПП «Техно-Центр 2002» було зареєстроване на підставну особу, яка не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю у якості засновника, не мала ніякого відношення до діяльності підприємства.
Згідно акту №НОМЕР_12 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №НОМЕР_11 свідоцтво було анульоване з 23.01.2003 року.
Згідно підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
У відповідності до вимог пункту 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
У відповідності з пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79, одночасно з анулюванням свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.
Із викладеного слідує, що податкові накладні №НОМЕР_2 на загальну суму 49 513 грн. 58 коп. (ПДВ -8 252 грн. 26 коп.), №НОМЕР_13 на загальну суму 71 683 грн. 20 коп. (ПДВ -11947 грн. 20 коп.) від імені ПП “Техно-Центр 2002” були складені в той час, коли даний суб”єкт підприємницької діяльності був виключений з Реєстру платників податку на додану вартість, у зв”язку з чим підприємство не мало права на нарахування податку та складання податкових накладних.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожний зобов»язаний сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.
Згідно пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами доходів від оподаткування.
Пунктом 7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002 року №1056 «Про заходи щодо забезпечення однакового та правильного застосування законодавства про податки»передбачено, що доказами спрямованості умислу суб»єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів.
У відповідності до статей 207 та 208 ЦК України господарське зобов»язання вчинене метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині; у разі якщо господарське зобов»язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Із викладеного слідує, що ПП «Техно-Центр 2002»із моменту державної реєстрації здійснювало протиправну підприємницьку діяльність (підтверджується рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.2005 року по справі №2-2245/2005), мало на меті ухилитися від сплати податків (підтверджується встановленими по справі обставинами про невіднесення до податкового зобов»язання сум податку на додану вартість, визначених ПП «Техно-Центр 2002»у виданих першому відповідачу податкових накладних -згідно податкових декларацій за січень-березень 2004 року звітувало про відсутність діяльності) і своїми діями нанесло державі збитків.
Таким чином, зібраними по справі доказами повністю доведено, що спірний договір було укладено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства за наявності умислу у одного із учасників договірних правовідносин - ПП «Техно-Центр 2002».
У даному випадку при наявності умислу лише у однієї сторони суд вважає необхідним стягнути з ПП «Техно-Центр 2002»на користь Приватного підприємця ОСОБА_1 отримані другим відповідачем від першого відповідача грошові кошти і стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 в доход держави 121 196 грн. 78 коп.
На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з відповідачів в дохід державного бюджету підлягає стягненню судовий збір по 1 213 грн. 67 коп. судового збору з кожного.
Керуючись ст.ст. 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Позов задовольнити повністю.
2.Визнати недійсним з моменту укладення договір між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Техно-Центр 2002», виконання якого підтверджується видатковими накладними №НОМЕР_2 №НОМЕР_3, податковими накладними №НОМЕР_1 на загальну суму 49 513 грн. 58 коп. (ПДВ -8 252 грн. 26 коп.), №НОМЕР_4 на загальну суму 71 683 грн. 20 коп. (ПДВ -11947 грн. 20 коп.) та квитанціями до прибуткових касових ордерів НОМЕР_5 на суму 10000 грн., НОМЕР_6 на суму 10 000 грн., НОМЕР_7 на суму 10 000 грн., НОМЕР_8 на суму 10 000 грн., НОМЕР_9 на суму 10 000 грн., НОМЕР_10 на суму 10 000 грн., НОМЕР_11 на суму 10 000 грн., НОМЕР_12 на суму 10 000 грн., НОМЕР_13 на суму 10 000 грн., НОМЕР_14 на суму 10 000 грн., №НОМЕР_15 на суму 10 000 грн., НОМЕР_16 на суму 1 196 грн. 78 коп., а всього на суму 121 196 грн. 78 коп., в тому числі ПДВ -20 199 грн. 46 коп. як такий, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
3.Стягнути з Приватного підприємства “Техно-Центр 2002”, м. Київ, вул. Ярослава Гашека, 4, кв. 33, ідентифікаційний код 31953698 на користь Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_16 - 121 196 грн. 78 коп.
4.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_16 в доход держави 121 196 грн. 78 коп.
5.Стягнути з Приватного підприємства “Техно-Центр 2002”, м. Київ, вул. Ярослава Гашека, 4, кв. 33, ідентифікаційний код 31953698 та Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_16:
-в доход бюджету на рахунок №31110095600002, банк -УДК в Черкаській області, МФО -854018, код бюджетної класифікації -22090200, символ звітності банку -095, отримувач -ВДК м. Черкаси, код 22809222 через ДПІ у м. Черкаси, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235 -по 1 213 грн. 67 коп. судового збору з кожного;
Про апеляційне оскарження постанови може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ В.В. Потапенко
Повний текст постанови виготовлено 16 жовтня 2006 року.