ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2025 рокуСправа №160/30546/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді                                                   Ремез К.І.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області  про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

18.11.2024 засобами поштового зв`язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з вимогами про:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 14.10.2024 за №045750029631 «Про відмову в призначенні пенсії» про не зарахування ОСОБА_1 , до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 по 27.05.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1996 та до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 05.08.1994 по 30.06.2001, згідно довідки №12/288 від 18.09.2024 та про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 з дня виникнення права на призначення пенсії, а саме з 07.10.2024;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 , на день виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тобто на 07.10.2024, до страхового стажу період навчання з 01.09.1991 по 27.05.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1992 та до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 05.08.1994 по 30.06.2001, згідно довідки №12/288 від 18.09.2024 на підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення, призначити з 07.10.2024 - ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за. Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 ца підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07.10.2024 позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 14.10.2024 № 045750029631 позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку. Позивач вважає, що рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії є протиправним та такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимушена звернутись до суду з даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 залучено до участі у справі №160/30546/24 як відповідача 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

29.11.2024 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не досягла 50 річного віку та недоліки заповнення довідки про підтвердження стажу.

28.02.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка не досягла 50 річного віку та недоліки заповнення довідки про підтвердження стажу.

Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (Список №2).

14.10.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за екстериторіальним принципом відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020  №25-1 “Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 16.03.2021  за №359/35961 ухвалено рішення №045750029631 яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, згідно пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У спірному рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 31 рік 11 місяців 08 днів. Пільговий стаж за Списком №2 – 22 роки 08 місяців 29 днів, також Відповідачем не зараховано період навчання з  01.09.1991 по 27.05.1992, оскільки відсутня дата видачі диплому та до пільгового стажу за Списком №2 не зараховано період  05.08.1994 по 30.06.2001 згідно довідки №12/288 від 18.09.2024, оскільки некоректно зазначено дату (31.06.2001 – неіснуюча дата).

У період з 02.09.1991 по 27.05.1992 ОСОБА_2 навчалася у ПТУ №45 у Вищому професійному училищі №27, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 та записом в трудовій книжці.

На підставі Свідоцтва про укладення шлюбу встановлено, що ОСОБА_2 вийшла заміж та змінила прізвище на « ОСОБА_3 ».

Отже, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Крім того, відповідно до статті 38  Закону № 103/98-ВР від 10.02.1998 час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Оскільки перерва між днем закінчення позивачем навчання у Вищому професійному училищі №27 (27.05.1992) і днем зарахування на роботу за професією (01.06.1992) не перевищує 3 місяців, то період навчання позивача в ПТУ має бути зарахований до пільгового трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 683/1774/16-а.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу в зарахуванні до спеціального стажу час навчання в ПТУ, відтак незаконно прийняв рішення про відмову в призначенні пільгової пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.12.2019 у справі №513/1195/16-а та від 01.03.2021 у справі № 127/1762/17.

Отже, суд вважає, що висновки відповідача про невключення до страхового стажу періоду навчання є нормативно необґрунтованими.

Суд зазначає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача  період навчання з 02.09.1991 по 27.05.1992 є протиправними, а тому вказані періоди навчання позивача належить зарахувати до страхового стажу.

Також, судом встановлено, на підставі трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 02.06.1992  (записи 5-7), що ОСОБА_4 – Прийнята в Трубопрокатний цех №5 оператором пульта управління дільниці обробки гладких труб 2 розряду, а з 01.07.2001 Переведена в цьому цеху сортувальником-здавачем  дільниці обробки гладких труб 3 розряду, тобто без звільнення, що свідчить що під час складанні довідки від 18.09.2024 №12/288 Публічним акціонерним товариством «Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод» помилково зазначена неіснуюча дата, а трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 від 02.06.1992 не містить жодних виправлень.

Тому, право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою правильності заповнення довідок про заробітну плату, належне зберігання архівної документації, або неможливості підтвердження даних зазначених у трудовій книжці через надзвичайні або непереборні події, у тому числі війни чи ведення бойових дій на території, де розташоване підприємство, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами довідок про заробітну плату, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку їх заповнення.

При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Суд звертає увагу, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці та підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при її заповненні.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а.

Позивач вважає рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року (далі Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІVрозділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття13, частина друга статті14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XIIзі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті54 Закону № 1788-XIIв редакції до внесення змін Законом № 213-VIIIдля осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 в справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип i dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.

Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов`язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Суд зазначає, що обрані відповідачем у даному спорі мотиви прийняття оскаржуваного рішення не враховують правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто на користь позивача.

Так, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв`язку з чим, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії.

При прийнятті рішення суд враховує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, висновки якої є обов`язковими для застосування судом у цій справі.

Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV- з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

З огляду на вищевикладене відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 років 11 місяців 08 днів, у тому числі на роботах за списком № 2 22 років 08 місяців 29 день, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

За таких обставин, суд доходить висновку, що порушені права позивача підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення її з заявою про призначення пенсії, тобто з 07.10.2024.

В цьому випадку заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності Головним управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, за результатом якої прийнято рішення від 14.10.2024 № 045750029631, яке оскаржується в рамках цієї справи.

Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймалось рішення по суті заяви позивача, відтак відповідальним за опрацювання заяви позивача та прийняття відповідного рішення є, в даному випадку, визначений у встановленому порядку територіальний орган Пенсійного фонду - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і саме його рішення оскаржується в судовому порядку, відтак на останнього має бути покладено й обов`язок відновлення порушених прав позивача.

Вже після прийняття рішення про призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Оскільки в дипломі серії НОМЕР_2 від 27.05.1992 вказано період навчання з 02.09.1991 по 27.05.1992, тому страховий стаж підлягає зарахуванню саме з 02.09.1991.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з дати звернення її з заявою про призначення пенсії, тобто з 14.10.2024.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується квитанцією.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.    

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 14.10.2024 за № 045750029631 «Про відмову в призначенні пенсії» про незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 02.09.1991 по 27.05.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1996 та до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 05.08.1994 по 30.06.2001, згідно довідки №12/288 від 18.09.2024 та про відмову у призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 з дня виникнення права на призначення пенсії, а саме з 07.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 на день виникнення права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, тобто на 07.10.2024, до страхового стажу період навчання з 02.09.1991 по 27.05.1992, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.06.1992 та до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 05.08.1994 по 30.06.2001, згідно довідки №12/288 від 18.09.2024 на підставі заяви про призначення пенсії, поданої в межах строку звернення, призначити з 07.10.2024  - ОСОБА_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за. Списком № 2 згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХП, як особі, яка працювала повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 на підставі заяви від 07.10.2024.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути  за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у сумі 1211 (одна двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     К.І. Ремез