Справа № 2-467/2008 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2008 року. Шевченківський районний місцевий суд м.Чернівці
в складі: головуючого судді - Дудакова С.Є.
при секретарі - Колосар О.І.
розглянувши у відкртому судовому засіданні в м.Чернівці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
встановив:
позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що 14 вересня 2005 року відповідач взяв у нього в борг 1 500 доларів США який зобов'1язався повернути через три тижні, тобто до 5 жовтня 2005 року. Вказував, що відповідач свого зобов'язання не виконав, борг не повернув, через що він змушений звернутися до суду.
Просив стягнути з відповідача на його користь 7 575 грн. боргу за договором позики, 511, 38 грн. - 3% річних від простроченої суми боргу та судові витрати по справі.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві і просив позов задоволити. Крім цього вказав, що гроші позичив відповідачеві , послухавшись дружину, бо той хотів позичати гроші у свого сина.
Відповідач, а відтак і його представник позову не визнали. ОСОБА_1. пояснив, що грошей у позивача не позичав, розписку про це не писав, а його представник - ОСОБА_3 пояснив, що надана позивачем розписка не може слугувати доказом наявності між сторонами договору позики, бо в ній немає підпису самого ОСОБА_1 та свідка, яка, нібито, була при цьому присутня. У ОСОБА_1 не було необхідності позичати гроші у позивача бо він міг їх позичити у свого сина, власника двадцятьох автозаправочних станцій. Звернення позивача з даним позовом до суду пов»язане з наявністю спору про спадщину між родинами сторін по даній справі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов обгрунтований і підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковиного мінімуму доходів громадян.
На підставі вимог ст. 1046 за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник обов»язується повернути позикодавцю ту ж суму грошових коштів (суму позики), або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений саме договір позики, що стверджено розпискою відповідача, з якої вбачається, що він взяв в борг у позивача 1 500 доларів США з зобов'язанням повернути його за три тижні.
Суд не може погодитися з доводами відповідача та його представника про те, що той у позивача грошей у борг не брав і розписки про це не писав, а звернення позивача до суду з даним позовом пов»язане з іншим спором.
Вказані ствердження спростовуються наявною у справі розпискою та висновком по проведеній судово-почеркознавчій експертизі № 3844, з якого вбачається, що запис дати , розташований під рукописним текстом розписки ід імені ОСОБА_2. від 14 вересня 2005 року виконаний ОСОБА_2 і підпис від імені ОСОБА_2., розташований під рукописним текстом розписки від його імені від 14 вересня 2005 року виконаний ОСОБА_2
Крім цього, юридично неграмотним є посилання представника відповідача на відсутність у розписці підписів самого позивача (позикодавця) та свідка, оскільки, відповідно до вимог ст. 1051 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, а даних про те, що договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, а наявність в договорі позики (розписці) підпису позикодавця (позивача по справі) взагалі нічим не передбачена і є надуманою.
Сума позову шляхом перерахунку еквіваленту 1 500 доларів США стверджена матеріалами стосовно курсу валют станом на час звернення позивача до суду, опублікованих у газеті «Урядовий кур'єр», №6 (3419) від 13 січня 2007 року.
За таких обставин у суду є підстави ставити під сумнів добросовісність намірів відповідача по виконанню ним умов укладеного договору позики. Крім цього, непрямо («косвенно»), саме про недобросовісність відповідача свідчать і його дії по ухиленню від участі у даній справі. Зокрема, він, вперше з»явився в судове засідання після телеграфного повідомлення на його ім»я, після цього засідання в суд не з»являвся, через що його представником заявлялося клопотання про відкладення розгляду справи. Листом гол. лікаря КУ «Міська клінічна лікарня екстренної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя» спростована причина одного з відкладень розгляду справи, вказана відповідачем у його заяві (знаходження його на лікуванні у вищевказаному закладі).
Керуючись статтями, ст. 208 п.3 ч.1, 1046, 1047, 1048, 1049 ч.1 п.1, 1051 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України суд, -
вирішив:
позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 575 грн. в повернення боргу за договором позики, 511 грн. 38 коп. - 3% річних від простроченої суми боргу, всього 8086 грн. 38 коп. та удові витрати по справі - 80 грн. 86 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 250 грн. витрат по отриманню юридичної допомоги і 1816 грн. 56 коп. за проведення почеркознавчої експертизи.
Рішення суду набирає чинності після закінчкення строку на подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.
Заява про апеляційне оскарження може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до палати цивільних справ апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський райсуд м.Чернівці.
СУДДЯ: