Справа №   1-198/11  р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     14.09.2011  року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді   Старенченко  Олена  Василівна

при секретарі               Саванюк Т.Ю.

з участю прокурора     Лебедєва Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Новоукраїнка кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не військовозобов’язаний, пенсіонер,  в силу ст. 89 КК України такий, що не має судимості,

у скоєнні злочину, передбаченого  ч.1 ст.190 КК України,-   

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, житель м. Новоукраїнка вул. Дзержинського 188, перебуваючи на посаді начальника комунального підприємства «Комунальник», що в м. Новоукраїнка, наприкінці серпня 2010 року з корисливих спонукань, з метою вчинення шахрайських дій, реалізовуючи свій злочинний намір, попередив про зібрання з підлеглих йому працівників комунального підприємства «Комунальник», а саме ОСОБА_2 - 300 гривень, ОСОБА_3 –360 гривень, ОСОБА_4 –428 гривень, ОСОБА_5 –430 гривень, ОСОБА_6 –320 гривень, ОСОБА_7 –358 гривень, грошових коштів, які були нараховані їм в серпні 2010 року, в якості премій та видані у вересні 2010 року, для відшкодування матеріальних збитків, які він поніс в результаті сплати штрафу за порушення виявленні працівниками Новоукраїнського КРВ під час ревізії фінансово - господарської діяльності КП «Комунальник», яка проводилась 21.07.2010 року № 14-10/68. На виявлені порушення з боку гр. ОСОБА_1 складено протокол серії ДКРС за № 026947 та від 22 липня 2010 року про адміністративне правопорушення по акту ревізії КП «Комунальник» Новоукраїнської районної ради.

Підсудний ОСОБА_1 в судовому засіданні, в пред»явленому йому обвинуваченні винним себе визнав повністю, щиро розкаявся, та дав покази, що дійсно з жовтня 2005 року він працював на посаді начальника комунального підприємства «Комунальник». В його функціональні обов’язки входило організація роботи даного підприємства. Крім цього в його обов’язки входило згідно положення про преміювання, преміювання працівників комунального підприємства, які працюють. В серпні 2010 року підписано наказ № 40, про преміювання працівників згідно якого чотирнадцятьом працівникам було нараховано премії в розмірі 530 гривень, кожному. Дану премію вони отримували в період заробітної плати. Він особисто жодного працівника, який отримав премію в серпні 2010 року, кошти на відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою штрафу покладеного на нього не забирав. Він особисто позичав грошові кошти у своїх підлеглих працівників, при цьому пояснював, що йому потрібні грошові кошти, з якою саме метою не пояснював.

Вказав, що допущені порушення на даний час виправлені, у вересні-жовтні 2010 року він усі грошові кошти повернув, про що в нього в наявності є розписки даних працівників, які він надав суду. Просив суворо його не карати, оскільки він хворіє, має хронічні захворювання.

              Крім повного визнання підсудним своєї провини у вчиненні злочину, його вина в інкримінованому йому злочині повністю підтверджується зібраними по справі доказами.

              Проаналізувавши викладене, враховуючи, що учасниками процесу фактичні обставини справи не оспорювалися, зібрані слідством докази під сумнів не ставилися, суд в силу ч. 3 ст. 299 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів, стосовно не оспорюваних фактичних обставин справи, і які є належними, достовірними, допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1  винним у вчиненні встановленому судом злочину.

             Даючи оцінку результатам судового розгляду справи суд визнає, що вина підсудного в пред»явленому йому обвинуваченні доведена повністю, дії ОСОБА_1 суд кваліфікує як заволодіння чужим майном, шляхом обману, тобто за ч. 1 ст. 190 КК України.

              При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом»якшують і обтяжують покарання.

              Підсудним вчинено злочин невеликої тяжкості, за постійним місцем проживання та роботи характеризується посередньо, згідно акта медичного обстеження від 01.09.2011 року має хронічні захворювання, противопоказана важка фізична праця, свою вину визнає і щиро розкаюється у вчиненому. Під час судового розгляду справи завдана потерпілим матеріальна шкода повністю відшкодована, про що підсудний надав належні докази.

             Обставиною, що пом»якшує покарання суд визнає щире каяття підсудного.

              Обставин, що обтяжують покарання судом не виявлено.

              Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд визнає, що підсудній ОСОБА_1 необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, має бути призначене покарання за інкримінований злочин, передбачене санкцією ч. 1 ст. 190 КК України у вигляді штрафу.

Крім того, в ході судового слідства було встановлено, що ОСОБА_1 має хронічні захворювання, що відносяться до хвороб органів кровообігу, а саме: ішемічна хвороба серця та облітеруючий атеросклероз, а тому підлягає звільненню від покарання за ст.1 п. «г»Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року.

          По справі цивільний позов не заявлено.

Речові докази по справі відсутні.

              Керуючись ст. ст. 321 - 324 КПК України, ст.1 п. «г»Закону України "Про амністію" від 08 липня 2011 року, суд, -

                                                            ЗАСУДИВ:

          ОСОБА_1 визнати винними за ч.1 ст.190 КК України і призначити покарання у вигляді штрафу в сумі 850 (вісімсот п»ятдесят) грн.

          На підставі п. “г”  ст. 1 Закону України “ Про амністію”  від 08 липня 2011 року ОСОБА_1 від покарання звільнити.

          Міру запобіжного заходу підсудному ОСОБА_1 залишити без змін - підписка про невиїзд.                     

          Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Кіровоградської області протягом  15 діб.

                    Головуючий:                                          О. В. Старенченко