ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2025 р. Справа№ 910/8290/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : Забарін А.Ф.;

від відповідача : не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 (Повна ухвала складена 24.02.2025 року)

у справі № 910/8290/20 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс"

до Державного підприємства "Укрмеддіяльність" Міністерства охорони здоров`я України

про стягнення 2 467 793, 87 грн.

УСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 стягнуто з Державного підприємства "Укрмеддіяльність" Міністерства охорони здоров`я України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" 2 467 793,87 грн основного боргу та 37 016,91 грн судового збору.

19.08.2020 Господарським судом міста Києва видано наказ на виконання вказаного рішення.

Арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" Забаріном А.Ф. звернувся до місцевого господарського суду із заявою про видачу дублікату наказу Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі № 910/8290/20, та клопотання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення його до виконання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 по справі № 910/8290/20 у задоволенні заяви Арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" Забаріна Антона Федоровича про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред`явлення його до виконання відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 по справі № 910/8290/20 та постановити нову, якою задовольнити заяву Забаріна Антона Федоровича про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що на думку апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні заяви про видачу дублікату наказу та поновлення строку для пред`явлення його до виконання. Зокрема, апелянт стверджує що арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" Забарін А.Ф. дізнався про наявність рішення суду про стягнення з ДП "Укрмеддіяльність" на користь ТОВ "Армбудсервіс" грошових коштів у справі № 910/8290/20 після призначення його ліквідатором стягувача. Апелянт наголошує, що строк для пред`явлення пропущено не з його вини, а тому причини для поновлення є поважними.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/8290/20, розгляд апеляційної скарги призначено на 16.04.2025.

Відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що наказ Господарського суду міста Києва, виданий 19.08.2020 у справі №910/8290/20, підлягав пред`явленню стягувачем до примусового виконання протягом трьох років з дня набрання рішенням законної сили, тобто по 19.08.2023.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 12 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час видачі наказу, далі - Закон України "Про виконавче провадження"), виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Умовами частини 5 статі 12 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Матеріали справи не містять доказів пред`явлення наказу від 19.08.2020 у справі №910/8290/20 до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 329 Господарського процесуального кодексу України, у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (частина 2 статті 329 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Суд зазначає, що поновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо поновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Враховуючи вказане вище, господарський суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини пропуску строку поважними. При цьому, причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Вказана норма пов`язує можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Це стосується й тих випадків, коли таке відновлення здійснюється з ініціативи господарського суду, що має зазначити відповідну причину (причини) в судовому рішенні, в якому йдеться про відновлення строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частина 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

За загальним правилом, обов`язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Отже, при розгляді заяви про поновлення пропущеного строку заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку з поданням відповідних доказів.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поданої заяви про поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання арбітражний керуючий Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" Забарін А.Ф. вказав, що про наявність рішення суду про стягнення з ДП "Укрмеддіяльність" на користь ТОВ "Армбудсервіс" грошових коштів у справі № 910/8290/20 він дізнався після призначення його ліквідатором стягувача. При цьому, обставина того, що стягувач навіть не звертався до виконавчої служби із заявою про пред`явлення наказу від 19.08.2020 з метою відкриття виконавчого провадження, може свідчити про пов`язаність стягувача з боржником.

Відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені у судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відзначає безпідставність тверджень апелянта щодо пропущення строку для пред`явлення наказу до виконання не з його вини. Суд зауважує, що дії стягувача щодо пред`явлення наказу від 19.08.2020 у справі 910/8290/20 до виконання є обов`язковими і для арбітражного керуючого стягувача.

Також судом береться до уваги те, що заявником не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності поважності причин пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторін, та пов`язані із дійсними істотним перешкодами чи труднощами для своєчасного виконання рішення. Апелянтом не доведено суду належних та допустимих доказів того, що в період з 2020 року по 2025 рік стягувач вчиняв дії, спрямовані на з`ясування обставин щодо виконання наказу Господарського суду міста Києва від 19.08.2020 у справі № 910/8290/20.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заява арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" Забаріна Антона Федоровича про поновлення строку для пред`явлення наказу до виконання є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (частини перша, третя статті 327 Господарський процесуальний кодекс України).

Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 19/093-12.

Отже, умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу XI "Перехідні положення" розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

Враховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката втраченого документа вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, заява арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" Забаріна Антона Федоровича про видачу дублікату виконавчого документа у справі №910/8290/20 не підлягає задоволенню, оскільки судом було відмовлено у поновленні строку для пред`явлення наказу до виконання, а заявником не дотримано вимог наведених положень законодавства щодо порядку подання заяви про видачу дубліката наказу.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними та обґрунтованими. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/8290/20 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/8290/20 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.02.2025 у справі № 910/8290/20 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Армбудсервіс".

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.05.2025

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов