Справа № 353/177/25

Провадження № 2/353/204/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2025 рокум.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області:

у складі: головуючого судді                                         Мотрук Л.І.,

з участю секретаря судового засідання                                Круховської С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

       Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 09.12.2021 року відповідач уклала із ТОВ «Мілоан» кредитний договір № 102045566 у виді електронного документа в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом із додатками, ознайомився з усіма його умовами. 16.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 16072024, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 року до договору факторингу №16072024 від 16.07.2024 року ТОВ ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 30300 грн 00 коп, з яких: 8000 грн 00 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу; 21500 грн 00 коп - сума заборгованості за відсотками; 800 грн 00 коп - заборгованості за комісією. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 102045566 від 09.12.2021 року, розміром 30300 грн 00 коп. Просить стягнути з відповідача кредитну заборгованість та понесені судові витрати.

Представник позивача, ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,в судове засідання не з`явився, однак у позовній заяві просив розгляд справи провести без його участі.

Відповідач, ОСОБА_1 , у судове засідання не з`явилася, однак 30.04.2025 року від неї через канцелярію суду надійшла заява, у якій вказала, що позов визнає частково, просила стягнути суму заборгованості за відсотками з розрахунком: за перші 30 днів – 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; за наступні 30 днів - 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом та розгляд справ здійснювати без її участі (а.с. 49).

       06.03.2025 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи та зібрані у ній докази приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит № 102045566 (а.с. 4-8). Відповідно до умов зазначеного договору ОСОБА_1 було надано кредит на наступних умовах: сума кредиту – 8000 грн 00 коп; строк кредиту 30 днів з 09.12.2021 року. Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 08.01.2022 року; комісія за надання кредиту 800 грн 00 коп, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 3600 грн 00 коп, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Крім того, ОСОБА_1  було підписано паспорт споживчого кредиту № 102045566, в якому передбачені умови кредитування, реальну процентну ставку, порядок повернення кредиту (а.с. 9).

Підписання вказаного договору та паспорту споживчого кредиту електронним підписом відповідачем свідчить про її обізнаність з умовами кредитування.

У відповідності до платіжної інструкції № 36338254 ТОВ «Мілоан», 09.12.2021 року на рахунок ОСОБА_1 було успішно перераховані кошти в сумі 8000 грн 00 коп (а.с. 10).

Згідно графіку платежів за договором про споживчий кредит № 102045566 від 09.12.2021 року, який є додатком № 1 до договору про споживчий кредит сума кредиту становить 8000 грн 00 коп, відсотки за користування кредитом становлять 3600 грн 00 коп, комісія за надання кредиту 800 грн 00 коп (а.с. 8, на звороті).

16.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №16072024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за виплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаним у реєстрі боржників (а.с. 12-13).

Відповідно до витягу реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 102045566 в сумі 30300 грн, з яких: 8000 грн 00 коп - заборгованість за основною сумою боргу; 21500 грн 00 коп - заборгованість за відсотками та 800 грн 00 коп - заборгованість за комісією (а.с. 15), що також стверджується розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 102045566 (а.с. 16).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Нормами ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право, яке виникне у майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Статтею 1080 ЦК України, передбачено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом і боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа /кредитор/ зобов`язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу, а якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 09.12.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про споживчий кредит №102045566. Факт укладення цього договору та отримання кредитних коштів в сумі 8000 грн 00 коп відповідач визнає.

ОСОБА_1 не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за кредитними договорами. Докази, які б спростовували вказану обставину, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, сума тіла кредиту у 8000 грн 00 коп та сума комісії у 800 грн 00 коп підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача, оскільки доказів погашення вказаної заборгованості по сумі кредиту та комісії відповідачем суду не надано.

Щодо стягнення суми відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 висловила думку про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також пеню, застосовувати штрафні санкції, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Як встановлено судом, за договором про споживчий кредит №102045566 від 09.12.2021 року кредит надавався на 30 днів (пункт 1.3 договору).

Пунктом 2.3.1.2 даного договору визначено порядок пролонгації строку кредитування, зокрема: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У разі пролонгації договору на стандартних умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в пункту 1.6 договору, тобто 5 % від фактичного залишку кредиту.

Зазначені умови договору не суперечать вимогам статті 6 ЦК України, оскільки сторони є вільними при укладенні договору.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість за процентами за користування кредитними коштами за кредитним договором нараховано поза межами строку кредитування за договором про споживчий кредит №102045566 від 09.12.2021 року, тобто понад 60 днів.

У постанові об`єднаної палати КГС ВС від 02.10.2020 року № 911/19/19 Верховний Суд зазначив, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Отже з врахуванням вищевикладеного, слід дійти висновку, що за договором про споживчий кредит № 102045566 від 09.12.2021 року проценти можуть бути нараховані строком не більше 60 календарних днів, тобто строку, на який були надані кредитні кошти і, враховуючи визначену фіксовану процентну ставку за кредитом, нарахування процентів має проводитися на рівні процентної ставки в розмірі 1,50 % за перші 30 днів, та 5 % за наступні 30 днів.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит №102045566 від 09.12.2021 року сума кредиту становила 8000 грн 00 коп, процентна ставка за користування кредитом в строк кредитування 1,50 % та 5 % за день. Строк кредитування 60 днів. Отже, розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором про споживчий кредит №102045566 від 09.12.2021 року складає 15600 гривень 00 копійок (8000 х 1,50% х 30 дн/100 + 8000 х 5,0% х 30 дн/100 = 15600 грн 00 коп).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем відповідно до платіжної інструкції № 97723 від 18.02.2025 року сплачено судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп (а.с. 33).

Оскільки судом задоволено позов у розмірі 24400 грн 00 коп від заявлених вимог в розмірі 30300 грн 00 коп, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2438 грн 14 коп.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 207, 509, 526, 527, 530, 610, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1054, 1055, 1082 ЦК України, керуючись ст. 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279, 289 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості за кредитним договором № 102045566 від 09.12.2021 року, в розмірі 24400 (двадцять чотири тисячі чотириста) гривень 00 копійок, з яких: 8000 гривень 00 копійки - заборгованість за основним боргом; 15600 гривень 00 копійок - заборгованість за відсотками; 800 гривень 00 копійок - заборгованість за комісією.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) гривень 14 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складено 05 травня 2025 року.

ГоловуючийЛ. І. МОТРУК