Справа № 464/6738/24

пр.№ 2/464/621/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.05.2025 року                                                         м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова у складі судді Тімченко О.В., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу аліментів на утримання малолітніх дітей, з участю представників сторін: позивача – адвоката Федькович Г.В., відповідача – адвоката Гаталяка М.Я.,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Сихівського районного суду м.Львова із позовною заявою у порядку цивільного судочинства, в якій просить змінити спосіб стягнення аліментів, що стягуються на підставі рішення Сихівського районного суду м.Львова про стягнення аліментів від 21 грудня 2023 року у справі № 464/7432/23, з твердої грошової суми у розмірі 3000 грн на частку від заробітку (доходу) батька дитини – стягувати з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільних малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, починаючи з набранням рішенням у цій справі законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

       Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду судової справи визначено суддю Тімченко О.В.

       Суддя ухвалою від 22 жовтня 2024 року прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

       Ухвалою суду від 19 грудня 2024 року відмовлено відповідачу у розгляді справи в порядку загального позовного провадження, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного провадження проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

       Представником відповідача подано заяву про відвід судді у день судового засідання, а тому така у силу положень ст.40 ЦПК України не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Ухвалою суду від 03 березня 2025 року відмовлено представнику відповідачу у задоволенні заяви про відвід судді.

       У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просить задоволити, стверджує, що стороною позивача подано усі відповідні докази для вирішення зміни способу стягнення аліментів, на яке позивач має гарантоване право.

       Надалі представником позивача, яка скористалась наданим ч.3 ст.211 ЦПК України правом, подано заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

       При розгляді справи у суді відповідачем, від імені та в інтересах якого діє його представник, позов заперечено частково та погоджується на сплату аліментів у розмірі частини заробітку (доходу), що буде достатнім розміром. Вважає, що стороною позивача не доведено передбачених сімейним законодавством підстав для збільшення розміру аліментів.

Порядок здійснення цивільного судочинства встановлений ЦПК України, за яким суд розглядає справи у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України, постанова Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 607/16163/19, що у порядку ч.4 ст.263 ЦПК України підлягає урахуванню при застосуванні норм права).

       Суд, вирішуючи цивільно-правовий спір про зміну способу стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, дійшов наступного висновку.

       Як регламентовано ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Виходячи із положень ст.ст.141, 181, 182 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

При визначенні розміру аліментів суд ураховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного зобов`язані розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Як визначено ч.2 ст.150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Указане кореспондується із вимогами ч.1 ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», якою передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Як регламентовано ч.3 ст.181 СК України, спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Наведене свідчить, що право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 644/4836/18 та від 24 лютого 2020 року у справі № 539/3532/18).

Указана норма закону також не встановлює обов`язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів.

Верховний Суд у справі № 152/100/18 (постанова від 13 лютого 2019 року) виснував, що вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів. При цьому правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.

Змінюючи спосіб стягнення аліментів, суди повинні перевірити застосування ст.192 СК України: розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сторони є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2023 року у справі № 464/7432/23, яке набрало законної сили, ухвалено стягувати  з відповідача на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей в твердій грошовій сумі в розмірі по 3000 грн на кожну дитину, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 30 жовтня 2023 року і до досягнення дітьми повноліття.

При вирішенні вказаного спору суд установив, що малолітні діти знаходяться на утриманні позивача, відповідачем не надано доказів щодо участі в їх утриманні, а при визначенні розміру аліментів урахував стан здоров?я та матеріальне становище дітей, яких утримує позивачка, матеріальне становище відповідача, який є працездатним, встановлений законом рівень прожиткового мінімуму та рівність прав та обов`язків сторін щодо дітей.

У даній справі представником відповідача долучено довідку Військової частини НОМЕР_1 про нараховане грошове забезпечення відповідача: січень 2025 року – 46976,10 грн; лютий 2025 року – 59719 грн. Аналогічні відомості наявні в Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, сформовані засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в яких відповідачем у березні 2025 року отримано від Військової частини НОМЕР_1 виплати військовослужбовцям у розмірі 59719 грн.

Як регламентовано ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

На вимогу суду сторонами жодних доказів, які б надали можливість перевірити обставини, передбачені ст.192 СК України, не надано, а тому судом з власної ініціативи з доступних джерел за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» отримано наступні дані.

Позивач є фізичною особою-підприємцем та нею за період з січня – березня 2025 року отримано: 532,11 грн – додаткове благо; 2580 грн – соціальні виплати з відповідних бюджетів; 105548 грн – дохід, виплаченій самозайнятій особі.

Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1493458646101), а відповідачу – земельна ділянка з кадастровим номером 4623688600:02:002:0513 площею 0,0063 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2124835246236).

Наведене підтверджується актуальною інформацією за 29 квітня 2025 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, Державного реєстру речових прав речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком 6 років становить у розмірі 2563 грн.

Доходи відповідача у середньому за 2025 рік становлять 55470 грн, а 1/3 відповідно – 18490 грн, що у 7 разів перевищує прожитковий мінімум для дитини відповідного віку.

Позивачем жодними доказами не підтверджено понесення необхідних витрат у розмірі 36980 грн щомісячно (по 18490 грн на кожного з батьків), адже обов`язок по утриманні дітей лежить на обох батьках порівну. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене у своїй сукупності, ураховуючи, що батьки зобов`язані забезпечити дітям належне виховання та утримання, навчання, розвиток, житло, приймаючи до уваги існуючі життєві витрати та вік, керуючись принципами розумності та справедливості сімейного законодавства, з метою захисту прав та кращих інтересів малолітніх/неповнолітніх дітей, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги та змінити спосіб стягнення аліментів із твердої суми на частки від доходу платника аліментів у розмірі. Указаний розмір не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (мінімальний гарантований розмір аліментів).

Позивачем, яка користується професійною правничою допомогою адвоката, не доведено належними та допустимими доказами підстав для стягнення аліментів в іншому розмірі, суд погоджується з переконливими та слушними доводами сторони відповідача. Позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача усіх видів заробітку (доходу), в іншій частині позову слід відмовити за недоведеністю. Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішенням законної сили.

У даній справі судом надано відповіді на доречні аргументи сторін, здатні вплинути на вирішення спору (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 910/6322/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2024 року у справі № 990/135/22).

Оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про зміну способу стягнення звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір», то за приписами ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 1211,20 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в :

Задоволити позов частково.

Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 21 грудня 2023 року у справі № 464/7432/23, та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення ними повноліття.

Відмовити в іншій частині позову.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про учасників справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ;

відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 05 травня 2025 року.

Суддя                                                                       Олена ТІМЧЕНКО