Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2025                                 с-ще Тиврів         145/1306/24

                                                                        2/145/181/2025

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

       головуючого судді Ратушняка І. О.

       при секретарі Крикливій М.С.,        

       за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

встановив:

ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою, в якій вказує, що 30 квітня 2019 року зареєстровано шлюб між нею та відповідачем в даній справі.

В даному шлюбі у них народилися син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають та проживатимуть після розірвання шлюбу з нею.

Спільного майна в них немає.

Фактично шлюб розпався, вони з відповідачем не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства та спільно не проживають. Вони втратили взаємні почуття, взаємоповагу та довіру, тому немає ніякого сенсу в продовженні та збереженні шлюбу. Примирення між ними неможливе та не відповідає її інтересам.

Просить розірвати шлюб, бажає залишити їй прізвище ОСОБА_6 .

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1  позовні вимоги підтримав,просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_3  та його представник ОСОБА_7  всудове засідання не з`явилися, хоча про дату і час слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідач ОСОБА_3 подав суду клопотання про відкладення розгляду справи на два місяці, оскільки стосовно нього видано обмежувальний припис із забороною наближатися до ОСОБА_2 .

Представник позивача ОСОБА_1 зазначив, що припис не є причиною не з`являтися за повісткою до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, вважає причини неявки відповідача та його представника неповажними, а тому розглядає справу у їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них,  інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Судом встановлено, що 30 квітня 2019 року зареєстровано шлюб між сторонами (а.с.2).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - син ОСОБА_5 (а.с.3, 4), які проживають та проживатимуть після розірвання шлюбу з позивачкою.

Шлюб фактично розпався. Сторони проживають окремо, шлюбних відносин не підтримують, втратили взаємні почуття, протягом наданого судом строку не примирилися.

Суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а сторони не мають наміру зберегти шлюб.

Наведені на обґрунтування позову обставини, що спонукали позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, а тому суд вважає, що подальше спільне проживання сторін і збереження шлюбу суперечить інтересам позивачки.

Відповідно до ст.113 Сімейного Кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачкою на оплату судового збору у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.4, 7, 10, 12, 13, 18, 76, 81, 141,  263-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст.110, 112, 113 СК України, суд

ухвалив:

Позов задоволити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ю, зареєстрований 30 квітня 2019 року виконавчим комітетом Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис №08.

Позивачці після розірвання шлюбу залишити прізвище - ОСОБА_6 .

Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 05 травня 2025 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено в день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу на рішення буде подано протягом 30 днів з дня отримання повної копії судового рішення.

Суддя Ратушняк І. О.