Справа № 2-369/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"06" грудня 2011 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:

головуючого Бібіка О.  В

при секретарі Гриценко  К.  Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Недригайлів, цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2, треті особи: Недригайлівська селищна  рада Недригайлівського району Сумської області, Відділ державного комітету України по земельних ресурсах у Недригайлівському районі Сумської області, Недригайлівський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»   про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СМ № 049249 від 23 травня 2002 року на ім.»я ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації вказаного державного акту,-

                                                            В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом  до ОСОБА_2, треті особи: Недригайлівська селищна  рада Недригайлівського району Сумської області, Відділ державного комітету України по земельних ресурсах у Недригайлівському районі Сумської області, Недригайлівський районний виробничий відділ Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»   про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СМ № 049249 від 23 травня 2002 року на ім.»я ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації вказаного державного акту.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті матері ОСОБА_3 земельної ділянки переданої для будівництва та обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0,36 га по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі рішення виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради № 112 від 30 грудня 1993 року. По конфігурації земельна ділянка складається із двох частин , а саме 0,32 га біля будинку АДРЕСА_1. Рішенням п»ятнадцятої сесії Недригайлівської селищної ради шостого скликання  від 02 вересня 2011 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на успадковану ним земельну ділянку. Вважає, що земельна ділянка біля будинку АДРЕСА_1 значно скоротилась внаслідок самоправного розорювання відповідачкою і її розмір становить 0,30 га замість 0,32 га. Позивач вважає, що при перенесенні на місцевість та виділенні в натурі земельної ділянки відповідачу не були належним чином узгоджені межі суміжних земельних ділянок, так як акт  про погодження та закріплення меж земельної ділянки в натурі на ім.»я ОСОБА_2 ним не підписувався, вказаний акт не містить також  підписів начальника Недригайлівського районного відділу земельних ресурсів, землевпорядника Недригайлівської селищної ради  та представника підрядної організації. Вказані обставини, на думку позивача, тягнуть за собою наслідки недійсності державного акту на право власності на земельну ділянку серії І-СМ № 049249 від 23 травня 2002 року на ім.»я ОСОБА_2 та скасування державної реєстрації вказаного державного акту.

Крім наведеного, позивач вказує на порушення відповідачем принципу добросусідства, оскільки не дивлячись на відновлення узгоджувальною комісією Недригайлівської селищної ради 29 квітня 2009 року меж між його земельною ділянкою та земельною ділянкою відповідача і встановлення твердих межових знаків, ОСОБА_2 продовжує зменшувати розмір його земельної ділянки шляхом приорювання до своєї ділянки. За названих умов він позбавлений можливості приватизувати успадковану ним   земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,36 га.

В судовому  засіданні  позивач ОСОБА_1  позов  підтримав в повному обсязі, підтвердив фактичні обставини, викладені в позовній заяві. Зазначив, що він має право, як спадкоємець будинку та  господарських будівель. і на земельну ділянку, яка необхідна для їх обслуговування та ведення особистого підсобного господарства в розмірах та конфігурації, яка належала спадкодавцю.

Однак, при передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 було порушено його право суміжного землевласника через те, що з ним не узгоджені зовнішні межі земельних ділянок. Як наслідок, частина належної йому земельної ділянки увійшла до земельної ділянки переданої відповідачу, тим самим суттєво зменшився розмір земельної ділянки, який він виявив бажання приватизувати, як спадкоємець.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, надала письмову заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги  не визнала. Стверджує, що права позивача   не порушила, так як  є власником земельної ділянки площею 0,34 га по АДРЕСА_1 на підставі  державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-СМ № 049249 від 23 травня 2002 року. Вказаний акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 653 від 23.05.2002 року.

           Представник третьої особи Недригайлівської селищної ради  Сумської області в судове засідання  з»явився,  позовні вимоги   не  визнав та пояснив, що земельна ділянка на яку виготовлено державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,34 га по АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_2 передана у власність відповідача на підставі технічної документації, виготовленої  спеціалізованою установою та відповідає усім вимогам діючого на той час земельного законодавства.

Представник третьої особи Недригайлівського відділу Держкомзему, в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та  пояснив, що право власності на ім»я ОСОБА_2 зареєстровано на земельну ділянку площею 0,34 га по АДРЕСА_1, зазначене відповідає технічній документації. Процедура надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2відповідає вимогам діючого на той час законодавства.

Представник третьої особи  Недригайлівського районного виробничого  відділу Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав та  пояснив, що право власності на ім»я ОСОБА_2 зареєстровано на земельну ділянку площею 0,34 га по АДРЕСА_1, зазначене відповідає технічній документації. Процедура надання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2відповідає вимогам діючого на той час законодавства.

Суд, вислухавши позивача, осіб які брали участь у справі,  дослідивши наявні у справі докази, оцінивши кожен доказ окремо та в їх сукупності  вважає, що  позов не підлягає задоволенню.

Судом встановлено,  що згідно  державного акту на право приватної власності на землю серії І-СМ № 049249 від 23 травня 2002 року, зареєстрованому в Книзі записів на право приватної власності на землю за № 653 ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,34 га по АДРЕСА_1, передана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і ведення особистого селянського господарства.(а.с.23).

Рішенням виконавчого комітету  Недригайлівської селищної  ради народних депутатів № 112 від 30.12.1993 року  та відповідним додатком до нього ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку по  площею 0,36 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель /присадибна ділянка/, ведення особистого підсобного господарства в смт. Недригайлів. При цьому витяг із рішення наданий позивачем не містить адреси земельної ділянки, не визначено конфігурацію та не виділено в натурі із встановленням твердих межових знаків (а.с.12).

Рішенням п»ятнадцятої сесії шостого скликання Недригайлівської селищної ради Недригайлівського району Сумської області від 02 вересня 2011 року позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою по складанню документів, що посвідчує право на земельну ділянку площею 0,36 га по АДРЕСА_1 (а.с.25).

Відповідно до акту погодження (встановлення), закріплення та передачі межових знаків земельної ділянки на зберігання ОСОБА_2 № 31 від 21.04.1994  року погоджено в натурі існуючі межі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2., яка знаходиться за адресою смт. Недригайлів. Та зазначено, що місце розташування суміжних землевласників (землекористувачів) показано на абрисі, що додається. Межі земельної ділянки проходять відповідно до кутів повороту А-Б, Д-Е по дерев»яному паркану, Б-В-Г-А по трав»яній межі, Е-Ж-К-Д по умовній межовій лінії. Вказаний акт містить підпис серед інших і позивача (а.с.22).

Із названого акту погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки вбачається, що суміжними землевласниками (землекористувачами) земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка передавалась відповідачу ОСОБА_2 є в межах умовної межової лінії від К-Д земельна ділянка, передана ОСОБА_3 Але остання за життя не виготовила державний акт на земельну ділянку площею 0,36 га по АДРЕСА_1, а отже, вказана земельна ділянка, площею 0,36 га до цього часу не виділена в натурі та не перенесена на місцевість із визначенням географічних координат, встановленням відповідних обтяжень, в тому числі і сервітутних, які випливають із принципу добросусідства суміжних землекористувачів.

Оскільки правовідносини мають тривалий характер, то суд застосовує законодавство чинне на час виникнення правовідносин.

Зокрема, на час оформлення спадкових прав позивачем діяв Земельний кодекс України 1992 року.

            Законодавчо визначений порядок набуття права власності  як складний юридичний акт, та встановлений певний порядок та послідовність вчинення юридично значимих дій.       

           Статтею 17 ЗК України 1992 року передбачено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

            Власники земельних ділянок, переданих їм Радою народних депутатів, не вправі протягом шести років з часу набуття права власності продавати або іншими способами відчужувати належну їм земельну ділянку, крім передачі її у спадщину або Раді народних депутатів на тих же умовах, на яких вона була їм передана. При наявності поважних причин суд за позовом власника може скоротити зазначений строк.

          Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім'ї.

            Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

              Передача у власність земельної ділянки, що була раніше надана громадянину, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування цієї ділянки для: ведення селянського (фермерського) господарства у розмірі згідно з статтею 52 цього Кодексу; ведення особистого підсобного господарства у розмірі згідно з статтею 56 цього Кодексу; будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва у розмірах згідно із статтями 57 і 67 цього Кодексу.

             Зазначені земельні ділянки передаються у власність на підставі заяви громадянина і матеріалів, що підтверджують її розмір (земельно-кадастрова документація, дані бюро технічної інвентаризації, правлінь товариств і кооперативів тощо).

      Ради народних депутатів розглядають у місячний строк зазначені заяви і матеріали та приймають відповідні рішення.

               Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку, встановленому статтями 31 і 32 цього Кодексу. 

               Передача земельної ділянки у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, провадиться сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки на підставі клопотань зазначених підприємств, кооперативів та товариств.

                 До клопотання додаються матеріали, що обгрунтовують розмір земельної ділянки, обчислений відповідно до вимог частини шостої статті 5 цього Кодексу.

                 Місцева Рада народних депутатів розглядає у місячний строк зазначені клопотання та матеріали і приймає рішення з цього питання.

          Відповідно до ст.. 22 ЗК України, 1992 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

          Відповідно до ст..23 ЗК України, 1992 року право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Позивач визнає ту обставину, що державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,36 га із визначенням зовнішніх меж  по АДРЕСА_1 на його ім.»я та  ім.»я його матері не видався.          

Частиною 1 статті 61 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими учасниками, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтвердив, що його мати ОСОБА_3 за життя  державний акт на земельну ділянку пл..0,36 га по АДРЕСА_1 на реалізацію  рішення виконавчого комітету Недригайлівської селищної ради № 112  від 30 грудня 1993 року про передачу їй у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель /присадибна ділянка/, ведення особистого підсобного господарства не отримала. Межі  земельної ділянки на той час не встановлені. Тобто земельна ділянка площею 0,36 га по АДРЕСА_1  на ім.»я ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в натурі на час звернення позивача до суду  не виділена.

Позивач ОСОБА_1 не надав суду доказів про звернення до організації, яка має спеціальний дозвіл (ліцензію) на реалізацію рішення п»ятнадцятої сесії шостого скликання Недригайлівської селищної ради від 02 вересня 2011 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка) та для ведення особистого селянського господарства, розташованих в АДРЕСА_1, загальною площею 0,36 га.

На час звернення до суду з позовом ОСОБА_1 не надав доказів про те, що   право на вказану  земельну ділянку посвідчено належним документом на ім.»я позивача.

Так, згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України  право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.   

Абзацом 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України передбачено, що якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.   

Згідно із ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.   

 Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності  на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами: безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше видані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі на місцевості належної їм частки (паю).   

 Статтею 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).   

  Отже, згідно зі ст. 126 ЗК України   виникнення права власності на земельну ділянку пов’язується з наявністю трьох різних за змістом і проявом у часі юридичних фактів:  одержання державного акта на право власності на землю; державна реєстрація цього документа   ; встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості).

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом свої порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Позивачем не надано доказів про те що у нього виникло право власності чи користування  земельною ділянкою площею саме 0,36 га по АДРЕСА_1 та вказана земельна ділянка за розміром і конфігурацією  є частиною суміжної земельної ділянки площею 0,34 га  в смт. Недригайлів, яка зареєстрованої на ім»я відповідача ОСОБА_2 у Недригайлівському районному відділі Сумської регіональної філії ЦДЗК  в установленому законом порядку згідно державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії І-СМ  № 049249 від 23 травня 2002 року (а.с.23).  

У відповідності до ст..11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог частин 1-3 ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та особи, які беруть участь у справі мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи позивача про наявність у нього права на земельну ділянку в межах, які були у попереднього землекористувача у зв»язку із спадковими правовідносинами суд оцінює критично, так як земельна ділянка у зв»язку зтим, що його матір»ю ОСОБА_3 не було реалізовано рішення Недригайлівської селищної ради № 112 від 30.12.1993 року « Про передачу в приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель /присадибна ділянка/, ведення особистого підсобного господарства у розмірі 0,36 га», і вказана земельна ділянка не виділена в натурі, та не виготовлено у з»язку з цим державний акт про право власності та не проведено процедуру державної реєстрації права на ім.»я спадкодавці. І як наслідок, згадана земельна ділянка на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 до спадкової маси не ввійшла і в нотаріальному порядку право на неї позивач ОСОБА_1 за собою не оформив.

Позивачем не надано жодного доказу щодо порушення його суб»єктивного  права користування чи наявності права власності земельної ділянки  відповідачем, відносно володіння та користування земельною ділянкою площею 0,36 га по АДРЕСА_1, так як вказане право у нього не виникло у відповідності до вимог Закону.

Суд критично оцінює доводи позивача ОСОБА_1 про те, що підписи в акті погодження (встановлення), закріплення та передачі межових знаків земельної ділянки на зберігання ОСОБА_2 № 31 від 21.04.1994  року вчинені не суміжними землекористувачами, а іншими особами, так як підписи засвідчені печатками Недригайлівської селищної ради та Недригайлівською філією ДП «Роменський міжрайонний центр державного земельного кадастру», тому суд оцінює вказаний документ як належний доказ.

Доказів, які б вказували на фальшивість названого документу позивачем не надано. Більш того з моменту встановлення меж з 21.04.1994 року по 29.04.2009 року жодного спору з приводу користування суміжними земельними ділянками між ОСОБА_2 та  позивачем ОСОБА_1 самим позивачем не надано.

  Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує його право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації.   

  Згідно зі ст. 106 ЗК України, яка має бути застосована до спірних правовідносин,   власник  земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж,  а також  відновленню  межових  знаків у випадках,  коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.   

  Відповідно до ст. 107 ЗК України основою  для  відновлення  меж є дані земельно-кадастрової документації, яка згідно зі ст. 193 ЗК України містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Як пояснив сам позивач в судовому засіданні, та особи, які брали участь у справі, земельно-кадастрова документація на час звернення ОСОБА_1до суду з позовом на земельну ділянку площею 0,36 га по АДРЕСА_1 на ім.»я ОСОБА_3 або ОСОБА_1 не виготовлялась.

Тому, як наслідок, позивачем не доведено перед судом своїх позовних вимог та право на звернення до суду з негаторним позовом. Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215,   ЦПК України суд,-

                                                    В И Р І Ш И В:

             В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.

              Рішення суду може бути оскаржено  до апеляційного суду Сумської області через Недригайлівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.  Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів  з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:О. В. Бібік