Справа № 22Ц-3794/11Головуючий в суді першої інстанції:ЗАЯРНИЙ А.М.
Категорія: 5 Доповідач: Шемета Т. М.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.12.2011 м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючої судді Шемети Т.М.,
суддів Мартьянової Л.І., Чуприни В.О.,
при секретарі Агеєвій Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні будинком шляхом виселення, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 16.11.2011 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Позивач, уточнивши позовні вимоги, звернулася до суду з вказаним позовом, зазначивши, що вона 27.08.2010 року придбала на прилюдних торгах з реалізації арештованого нерухомого майна ? частину житлового будинку АДРЕСА_1, що підтверджується Протоколом № 07/116/10/А-1. На підставі вказаного протоколу нотаріусом було видано їй свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 06.10.2010 року. ОСОБА_3 звертався до суду з позовом про визнання прилюдних торгів недійсними, однак йому в задоволенні позовних вимог було відмовлено (рішення набрало законної сили). 16.08.2011 року ОСОБА_2 замовила в Вінницькому БТІ витяг з Реєстру прав власності. Не зважаючи на те, що вона є власником вказаного майна, попередній власник ОСОБА_3 та його дружина ОСОБА_4 не звільняють придбане приміщення, чим перешкоджають їй як власнику на власний розсуд користуватися та розпоряджатися ним.
По справі 29.09.2011 року Жмеринським міськрайонним судом було прийнято заочне рішення, яке ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 04.11.2011 року було скасовано та справу призначено до розгляду. Рішенням Жмеринського районного суду Вінницької області від 16.11.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково: усунуто перешкоди в користуванні ОСОБА_2 ? частини житлового АДРЕСА_1, позначеного на плані літ. «А»з відповідною часткою господарських будівель, загальною площею 42, 8 кв. м., що знаходиться по АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та іншими членами сім’ї, що проживають у даному будинку, без надання іншого житла. А також прийнято рішення зняти їх з реєстраційного обліку в вказаному будинку.
Вирішено питання про судові витрати.
ОСОБА_4на вказане рішення апеляційну скаргу не подавала, тобто слід вважати, що з рішенням погодилась.
Вказане судове рішення оскаржується в апеляційному порядку ОСОБА_3, який просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_2 відмовити. Апелянт посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального права та виселив його без надання іншого житлового приміщення, чим порушив положення ст.ст. 9, 116 ЖК України. Знімаючи його та дружину з реєстраційного обліку, не залучив до участі у справі підрозділ Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб. Окрім того, суд не врахував, що частка будинку, з якої його виселено, не виділена в натурі та містить самовільно здійснені ним прибудови, з яких його теж виселено. Справа була розглянута у відсутність його дружини ОСОБА_4, яка є також відповідачем по справі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути закон ним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підт верджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давнос ті, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвер дження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка пра вова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судо чинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухва лене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказа ми, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність вис новків суду обставинам справи.
Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.
Так, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. У відповідності до ч.1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Положеннями ч.4 ст. 334 ЦК України передбачено, що при умові обов’язкової державної реєстрації договору про відчуження майна, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації. Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_2 є власником ? частини житлового АДРЕСА_1 , позначеного на плані літ «А», площею 42,8 кв. м. з відповідною часткою господарських будівель, що розташований по АДРЕСА_1 що підтверджується свідоцтвом про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 06.10.2010 року, реєстровий № 965, свідоцтвом про право власності від 10.11.2011 року, реєстровий № 1413 витягом про державну реєстрацію прав від 14.11.2011 року.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 добровільно виселятися з житла, належного на праві приватної власності ОСОБА_2, не бажають, чим порушують її права як власника, закріплені в ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 321 ЦК України. Тому суд вірно на підставі ст..391 ЦК України, ст.. 116 ч.3 ЖК України, прийшов до висновку про усунення перешкод в користуванні майном ОСОБА_2 шляхом виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку.
Посилання ОСОБА_3 на те, що суд не залучив до участі у справі підрозділ Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб, хоча по суті прийняв рішення щодо їх обов’язків, не заслуговують на увагу з наступних підстав:
- згідно зі ст. 35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі в справі також за клопотанням сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи суду. Таким чином, залучення третьої особи до участі у справі є правом, а не обов'язком суду, коли це не порушує права зазначеної особи. В даному
-2-
випадку незалучення до участі у справі Державного департаменту у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб не є підставою для скасування рішення суду, адже Державний департамент фактично лише виконує це рішення і воно його прав як юридичної особи не стосується. Слід також вказати, у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що вирішуючи за позовами про визнання питання про наявність або відсутність тих чи інших правовідносин, суд при задоволенні позову зобов'язаний у необхідних випадках зазначити в резолютивній частині рішення і про ті правові наслідки, які тягне за собою таке визнання, що й суд першої інстанції зробив, вказавши про зняття з реєстраційного обліку відповідачів, задовольняючи позовні вимоги про усунення перешкод в користування власності шляхом виселення.
Що стосується посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на те, що судом першої інстанції не враховано наявність самовільно здійснених ним прибудов до частини будинку, з якої його виселено, то це не може бути підставою для скасування рішення суду, так як відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил. За загальним правилом, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього ( ч.2 ст. 376 ЦК України). Право власності на самочинно споруджені житлові будинки або житлові прибудови, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їх спадкоємці чи правонаступники. Це майно не є об’єктом права приватної власності, воно не може бути предметом визнання на нього права власності в судовому порядку. Таким чином, здійснені відповідачем ОСОБА_3 самочинні прибудови не належать йому на праві власності та на них не перейшло право власності і до позивачки. Суд, вирішуючи питання, поставлені в позові, прийняв рішення лише щодо ? частини житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, розташованого по АДРЕСА_1 загальною площею 42, 8 кв.м, яка належить на праві приватної власності позивачці, що відповідає чинному законодавству з вищеперерахованих підстав та одночасно спростовує посилання ОСОБА_3 на те, що суд не врахував площі належного їй будинку.
Не погоджується судова колегія і з доводами апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що рішення підлягає скасуванню, оскільки в судовому засіданні не брала участь інший відповідач –його дружина ОСОБА_4 з наступних підстав: порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про день та час слухання справи ( а.с.59), будь-яких заяв від неї не надходило, причини неявки до суду вона не повідомила, а тому суд, враховуючи відсутність доручення у ОСОБА_3 на представництво інтересів ОСОБА_4, провів розгляд у її відсутність, що повністю відповідає вимогам ст. 169 ЦПК України.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ух валив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з од них лише формальних міркувань.
Розглядаючи справу за апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, су дова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив фактичні обставини у справі, подані сторонами докази. Судом першої інстанції виконані вимоги ст. 212 ЦПК України, судове рі шення мотивовано щодо прийняття до уваги одних доказів і відхилення ін ших, тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не зна ходить.
Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 не є істотними, не дають підс тав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріаль ного, процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спра ви, тому ці доводи слід визнати необґрунтованими, такими, що не спрос товують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Жмеринського районного суду Вінницької області від 16.11.2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: підпис Т.М.Шемета
Судді: підпис Л.І.Мартьянова
підпис В.О.Чуприна
З оригіналом згідно: Т.М.Шемета