Справа №22-ц-4769/11Головуючий у І інстанціїКапшук Л.О.
Категорія1Доповідач у 2 інстанції Корзаченко
19.12.2011
УХВАЛА
Іменем України
30 серпня 2011 року колегія судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі :
головуючого Лащенка В.Д.
суддів Корзаченко І.Ф., Оношко Г.М.
при секретарі Соловйову А.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миронівського районного суду від 12 квітня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи: Миронівська районна державна нотаріальна контора Київської області, житлово-будівельний кооператив "Світанок", про визнання квартири особистою приватною власністю, визнання автомобіля спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку майна в порядку спадкування, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину квартири та 1/6 частину в порядку спадкування, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири,
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_2. про визнання квартири особистою приватною власністю, визнання автомобіля спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку майна в порядку спадкування. Позов обгрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер їх батько ОСОБА_7. Після його смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1, а також та автомобіль марки «HYNDAI Ассеnt», що зареєстрований на ім"я відповідача. Спадкоємцями померлого за законом є вони та відповідачка ОСОБА_2., з якою батько перебував у шлюбі. У встановлений строк всі вони звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. При оформленні спадкових прав з відповідачем виник спір.
Позивачі зазначають, що спірна квартира набута їх батьком та їх матір‘ю ОСОБА_5 у житлово- будівельному кооперативі в період шлюбу і повна вартість квартири сплачена батьками у 1982 році. Частку від цих внесків мати не одержувала. Відповідачка зареєструвала шлюб з їх батьком у березні 1989 року і у набутті права на квартиру участі не брала.
Автомобіль «HYNDAI Ассеnt»придбаний батьком позивачів ОСОБА_7 та відповідачкою ОСОБА_2. в період перебування у шлюбі за спільні кошти, а тому на 1/2 його частину відкривається спадщина і позивачі та відповідачка ОСОБА_2. в порядку спадкування повинні одержати по 1/3 частині вказаного спадкового майна.
Позивачі просили визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою приватною власністю ОСОБА_7, визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_2. автомобіль марки «HYNDAI Ассеnt», визнати за кожною з них та відповідачем в порядку спадкування право власності на 1/3 частину даної квартири та за кожною з них право власності на 1/6 частину автомобіля, за вказану частку спадщини на автомобіль стягнути з відповідача на користь кожної грошову компенсацію.
26 листопада 2009 року відповідачка ОСОБА_2. пред"явила зустрічний позов. Просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири та на 1/6 її частину в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 Зустрічні вимоги обгрунтувала тими обставинами, що з 1989 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_7, проживала з ним у спірній квартирі. Повна вартість квартири складала 4236 гривень і останні виплати за неї ОСОБА_7 здійснив у 1988-1989 роках. В період з 1993 року по 2008 рік квартира значно збільшилась у своїй вартості внаслідок спільних трудових та грошових затрат її і чоловіка. Кошторис квартири у 2008 році зріс порівняно з 2000 роком у два рази. Тому вона набула права спільної сумісної власності подружжя на квартиру, що належала чоловіку. В зв"язку з цим вважає, що розподілу в порядку спадкування підлягає лише 1/2 частина спірної квартири.
Ухвалою Миронівського районного суду від 16 грудня 2009 року до участі у справі в якості третьої особи залучено житлово-будівельний кооператив "Світанок".
16 листопада 2010 року до суду із самостійними вимогами звернулася ОСОБА_5, яка просила визнати за нею право власності на 1/2 частину спірної квартири. Вимоги обгрунтувала тим, що квартира є спільною власністю її та ОСОБА_7 як подружжя, оскільки придбана в період їх шлюбу та за їх спільні кошти. Вони разом сплатили пайові внески за квартиру, яка була кооперативною, ще у 1982 році. Про те, що ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на квартиру їй не було відомо до того часу, коли між сторонами виник спір. З того часу вона дізналася, що її права порушено.
Ухвалою Миронівського районного суду від 16 листопада 2010 року позовна заява ОСОБА_5 до позивачів та відповідача прийнята до розгляду і об"єднана в одне провадження з первісним та зустрічним позовом.
Рішенням Миронівського районного суду від 12 квітня 2011 року позов ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до ОСОБА_2. задоволено частково.
Зустрічний позовом ОСОБА_2. до ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2. задоволено.
Постановлено визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири під АДРЕСА_1 вартістю 195390 гривень.
Визнати за ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року, право власності в рівних частках по 1/6 частині на квартиру під АДРЕСА_1.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_7 автомобіль марки «HYNDAI Ассеnt», державний номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, вартістю 47831 гривня 42 копійки.
Визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 право власності в рівних частках по 1/6 частині на автомобіль марки «HYNDAI Ассеnt», державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 компенсацію за 1/6 частину автомобіля в розмірі по 7971 гривні 90 копійок кожній.
Решту вимог залишити без задоволення.
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_2. просить скасувати рішення суду з підстав порушення норм матеріального і процесуального права.
Апеляційну скаргу необхідно відхилити з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сімю України, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, та ч.1 ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Встановлено, що батько позивачів ОСОБА_7 та мати позивачів –третя особа ОСОБА_5 перебували в зареєстрованому шлюбі з 19 жовтня 1969 року по 25 серпня 1987 року.
ОСОБА_7 з 1971 року був членом житлово-будівельного кооперативу "Світанок". ОСОБА_7 як член кооперативу та ОСОБА_5 як його дружина сплачували пайові внески за квартиру. Повна сума паю в розмірі 4236 рублів була внесена у 1982 році, що підтверджується довідкою ЖБК «Світанок»від 14 вересня 2009 року (т.1 а.с.35). Пай був сплачений подружжям у період сумісного проживання та за рахунок спільних коштів.
Рішенням виконавчого комітету Миронівської міської ради народних депутатів №177 від 26.06.1997 року затверджено списки мешканців ЖБК "Світанок", які повністю розрахувались за квартири, для передачі квартир у приватну власність. На підставі даного рішення ОСОБА_7 отримав свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.
У березні 1989 року ОСОБА_5 та позивачі виселились із спірної квартири з тієї причини, що ОСОБА_7 мав іншу сімю.
18 березня 1989 року ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_2. зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу відповідачка вселилась у спірну квартиру і проживала в ній однією сім"єю з ОСОБА_7
Суд дійшов правильного висновку про те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та що за ОСОБА_5 необхідно визнати право власності на Ѕ частину квартири.
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. З довідки Миронівської районної державної нотаріальної контори Київської області вбачається, що спадкоємцями, які прийняли спадщину після його смерті є позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відповідачка ОСОБА_2.
Суд дійшов правильного висновку про визнання за позивачами ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та відповідачкою ОСОБА_2. права власності по 1/6 частині спірної квартири в порядку спадкування.
Посилання відповідачки на копії квитанції від 24 вересня 1988 року та від 13 березня 1989 року, у яких зазначено про сплату ОСОБА_7 250 руб. та 258 руб. за кооператив через Ощадбанк не спростовують факту повної сплати пайового внеску за квартиру 1982 році, що підтверджується довідкою ЖБК «Світанок»від 14 вересня 2009 року (т.1 а.с.35). У зазначених квитанціях від 24 вересня 1988 року та від 13 березня 1989 року не вказано, що сплачено саме пайовий внесок. Позивачі та третя особа стверджують, що за вказаними квитанціями сплачувався не пайовий внесок, а послуги.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_5 пропустила строк позовної давності є необгрунтованими. Свідоцтво про право власності на спірну квартиру ОСОБА_7 одержав у червні 1997 року. Про одержання ОСОБА_7 цього свідоцтва ОСОБА_5 дізналася при розгляді даного спору в суді. За таких обставин ОСОБА_5 не пропустила строк позовної давності.
Відповідно до ст. 62 СК України в разі, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Заявляючи зустрічні вимоги, відповідач вказала на ряд робіт, які були проведені у квартирі та у кооперативному будинку за рахунок спільних з її з ОСОБА_7 коштів та спільних трудових затрат в період з 1993 року по 2008 рік.
Судом встановлено, що розмір понесених та доведених в судовому засіданні витрат відповідача та ОСОБА_7 складає 4150 гривень.
Виходячи з рівності затрат кожного з подружжя, особистий внесок відповідача у квартиру склав 2075 гривень.
Суд дійшов правильного висновку про недоведеність відповідачкою факту істотного збільшення вартості спірної квартири та відсутність підстав для визнання квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_7 і відповідачки ОСОБА_2.
Встановлено, що за відповідачкою ОСОБА_2. 22 квітня 2008 року зареєстрований автомобіль марки «HYNDAI Ассеnt». Вартість автомобіля станом на 16 квітня 2008 року, коли його було придбано, становила 82400 гривень.
Автомобіль придбаний та зареєстрований за відповідачкою ОСОБА_2. під час її шлюбу з ОСОБА_7
Посилання відповідача на ті обставини, що автомобіль не може бути визнано спільним, майном подружжя, оскільки придбаний на кошти, які вона одержала у позику та не відшкодувала до даного часу, суд обгрунтовано не взяв до уваги, виходячи з наступного.
Відповідачка пояснила, що кошти для придбання автомобіля у сумі 90000 гривень позичила у свого брата ОСОБА_6, після чого оформила банківський кредит на вказану суму та згодом уклала договір безпроцентної позики з ТОВ ім. Бузницького.
З кредитного договору, на який посилається відповідач, вбачається, що договір укладений між Притбанком та ОСОБА_2. т 13 травня 2008 року, тобто після придбання спірного автомобіля. Кредит надано в сумі 90000 гривень на споживчі цілі.
За довідкою Миронівського відділення "ПриватБанку" №104 від 14 грудня 2009 року зобов"язання відповідача перед банком-кредитором виконані станом на 1 вересня 2008 року, тобто за життя ОСОБА_7
Відповідачка посилається на те, що 18 серпня 2008 року між нею та ТОВ імені О.Т. Бузницького укладено договір про надання безпроцентної позики в сумі 95000 гривень. У договорі зазначено, що позику надано на побутові потреби (для погашення банківського кредиту).
До суду першої інстанції відповідачка не надала доказів фактичної передачі їй коштів від ТОВ імені О.Т. Бузницького.
До апеляційної інстанції відповідачка приєднала не посвідчені копії видаткового касового ордера про одержання нею позики у ТОВ імені О.Т. Бузницького та квитанції про погашення нею боргу перед ТОВ імені О.Т. Бузницького. Оригіналів зазначених документів чи належно посвідчених їх копій відповідачка не надала.
Відповідачка не надала доказів того, що автомобіль придбаний саме за кошти, одержані нею як позику від ТОВ імені О.Т. Бузницького.
Суд дійшов правильного висновку про те. що відповідачкою не доведено факту придбання автомобіля за кошти, які належали їй особисто, не доведено факту придбання автомобіля за кошти, які надані їй в позику та підлягають поверненню.
Тому суд дійшов правильного висновку про належність автомобіля спадкодавцю і відповідачці та відкриття спадщини на половину автомобіля і його поділ між спадкоємцями.
Суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Миронівського районного суду від 12 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді