Справа № 2а/1570/10144/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2011 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Судді - Гусева О.Г.,
при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Приватного підприємства «Таврія плюс»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса, третьої особи без самостійних вимог ТОВ „ГУТ.” про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Таврія плюс»звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просила суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621540 від 17.06.2011 року прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одеса на підставі акту перевірки № 242/15-4/31929492/31 від 07.06.2011 р.
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він отримав примірник акту № 242/15-4/31929492/31 від 07.06.2011 р. поштою 14.06.2011 р. разом із розрахунком штрафних санкцій. 16.06.2011 р. ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»подало заперечення на цей акт перевірки, про що свідчить квитанція про його відправлення від 16.06.2011 р. У відповідь на вказане заперечення від 29.06.2011 р. СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишило вказаний акт без змін, а заперечення ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» без задоволення, посилаючись на несвоєчасне подання заперечення на акт перевірки. На думку позивача зазначена відповідь відповідача суперечить вимогам чинного законодавства України.
Позивач посилаючись на пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 36.5 ст. 36, п. 54.3 ст. 54, п.п. 56.18-56.19 ст. 56, п. 58.1 ст. 58, пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75, п.п. 78.1, 78.4 ст. 78, п.п. 79.1, 79.2 ст. 79, п. 86.7 ст. 86, п. 110.1 ст. 110 ПК України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.
Представник позивача у судове засідання з’явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсягу, просила їх задовольнити.
Відповідач повторно у судове засідання не з’явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа без самостійних вимог ТОВ „ГУТ.” у судове засідання також не з’явилася, була повідомлена належним чином, надала на адресу суду заяву з проханням слухати справу за їх відсутності.
Справа розглядалася на підставі наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст.128 КАС України.
У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини –
02 червня 2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»з ТОВ «ГУТ.» за період грудень 2010 року, по результатам якої складено акт № 242/15-4/31929492/31 від 07.06.2011 р.
Відповідач на підставі на акту № 242/15-4/31929492/31 від 07.06.2011 р. прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення №0000621540 від 17.06.2011 року, яким було визначено суму грошового зобов'язання у розмірі - 655887,00 грн. за основним платежем та у розмірі - 419915,25 грн. штрафних санкцій.
Позивач не погодившись з податковим повідомленням-рішенням №0000621540 від 17.06.2011 року оскаржив його до Державної податкової адміністрації в Одеській області. Рішенням ДПА в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 26.08.2011 р. податкове повідомлення-рішення №0000621540 від 17.06.2011 р. було залишено без змін.
09.09.2011 року податкове повідомлення-рішення № 0000621540 від 17.06.2011 р. разом із рішенням про результати розгляду первинної скарги від 26.08.2011 р. були оскаржені позивачем до Державної податкової адміністрації України. На думку позивача надіслане у відповідь рішення про результати розгляду повторної скарги від 14.11.2011 р. фактично дублює обставини, зазначені в акті перевірки та рішенні про результати розгляду первинної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з акту перевірки відповідача № 242/15-4/31929492/31 від 07.06.2011 р. встановлено порушення ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п.7.2 ст. 7; п.п. 7.4.1., п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168\97-ВР „Про податок на додану вартість” та „Порядку заповнення податкових накладних”, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165 занижено податок на додану вартість за грудень 2010 року всього у сумі - 655887,00 грн. через з’ясування розбіжностей між сумами податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі відносин ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»і його контрагента ТОВ «ГУТ.», а також визнання податкової декларації ТОВ «ГУТ.»з ПДВ за грудень 2010 року недійсною та відсутністю на підставі цього податкових зобов'язань у ТОВ «ГУТ.».
Крім того у вищезазначеному акті перевірки відповідач посилається, що під час аналізу податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел не встановлено наявність у ТОВ «ГУТ.»власних, орендованих, одержаних по договору лізингу складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб’єкт господарювання міг би використати при здійсненні фінансово-господарської діяльності та ув’язку з чим ними був зроблений висновок проте, що у ТОВ «ГУТ.»відсутні основні фонди 1 групи, технічний персонал у достатній кількості, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за місцезнаходженням та на підставі складених активів контрагентів по ланцюгам постачання та всі здійсненні ТОВ «ГУТ.»угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними.
До того ж у судовому засіданні встановлено, що 31.12.2009 року між ТОВ «ГУТ.»та ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»укладений договір поставки б/н на поставку товарів в асортименті та в кількості, що передбачені накладними, які є невід'ємною частиною цього договору.
У грудні 2010 року ТОВ «ГУТ.»поставило ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»білий цукор на загальну суму 3935322,00 грн., в тому числі ПДВ 655887,00 грн., що підтверджується видатковими накладними.
Вказані товари були перевезені зі складу ТОВ «ГУТ.»на склад ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»автоперевізником ТОВ «Автофрахт-Південь», про що свідчать товарно-транспортні накладні.
За фактами поставок товарів ТОВ «ГУТ.»виписало податкові накладні, які підтверджують включення податку на додану вартість до складу ціни товару та виникнення у продавця податкових зобов'язань. Поставлений товар ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»оплатило в повному обсязі, про що свідчать платіжні доручення.
На думку позивача враховуючи, що на одержані за видатковими накладними товари ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»отримало від постачальника товару податкові накладні, оплатило ці товари в повному обсязі та використало їх в своїй господарської діяльності, ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»виконало всі передбачені законом умови щодо включення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту та має документальні підтвердження його розміру.
Позивач вважає, що у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі відсутні підстави робити висновки щодо нікчемності угод, укладених з ТОВ «ГУТ.», та безпідставності включення сплачених ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»у складі ціни товарів сум ПДВ до податкового кредиту, а отже визначення на підставі них порушення ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС»податкового законодавства та накладення штрафних (фінансових) санкцій є необґрунтованим та неправомірним.
Встановлені обставини підтверджують наступні докази:
- договір поставки б/н від 31.12.2009 р.;
- реєстр накладних;
- видаткові накладні та податкові накладні на 52 аркушах;
- товарно-транспортні накладні на 26 аркушах;
- платіжні доручення на 5 аркушах;
- свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ «ГУТ.»;
- свідоцтво про реєстрацію ТОВ «ГУТ.»платником ПДВ;
- довідка №87252 від 25.09.2009 р.;
- довідка з ЄДРПОУ АА № 302047;
- витяг з ЄДР ЮО та ФОП № 010110-010111;
- договір оренди № АМ/9041 від 01.10.2009 р. з додатками;
- договір оренди № 3/8А від 23.09.2009 р. з додатком;
- договір оренди № 01/02А від 01.02.2010 р.;
- податкова декларація з ПДВ за грудень 2010 р.;
- наказ № 356 від 27.05.2011 р.;
- повідомлення № 40 від 27.05.2011 р.;
- акт перевірки № 242/15-4/31929492/31 від 07.06.2011 р.;
- конверт про відправлення акту перевірки;
- заперечення на акт від 16.06.2011 р.;
- квитанції про відправлення заперечення на акт перевірки 16.06.2011 р.;
- телефонограма від 22.06.2011 р.;
- відповідь від 29.06.2011 р. № 23863/10/15-4;
- податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 р. № 0000621540;
- скарга на податкове повідомлення-рішення від 30.06.2011 р.;
- рішення про результати розгляду первинної скарги 26.08.2011 р.;
- скарга на податкове повідомлення-рішення від 09.09.2011 р.;
- рішення про результати повторної скарги від 14.11.2011 р. №5459/6/10-2115;
- позовна заява ТОВ «ГУТ.»від 06.06.2011 р.;
- акт від 08.04.2011 р. № 593/22-1/36675024;
- ухвала про відкриття провадження по адміністративній справі № 2а/1570/4252/2011 від 07.06.2011 р.;
- лист ООАС від 19.10.2011 р.;
- лист ДПІ у Приморському районі № 42824/7/23-513 від 27.07.2011 р.;
- копія адміністративного позову та додатків до нього для відповідача.
За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Крім того суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що всі здійсненні ТОВ «ГУТ.»угоди з контрагентами за період грудень 2010 року є нікчемними, оскільки ч. 1 ст. 207 ГКУ, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідно органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.
В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між ПП «ТАВРІЯ ПЛЮС» та його контрагентами у встановленому законом порядку недійсними.
Таким чином, враховуючи правомірність формування валових витрат та податкового кредиту підприємством, у податкового органу були відсутні правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі ст. 123 Податкового кодексу України, а також винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000621540 від 17.06.2011 р.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідач не скористався своїм правом у наданні до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі –28 грн. 23 коп.
Керуючись: п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6. п. 7.2, 7.4.1 пункту 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, ч. 1 ст. 207 ГКУ, ст.234 ЦК України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Приватного підприємства «Таврія плюс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одеса про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити у повному обсягу.
Скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000621540 від 17.06.2011 року прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одеса.
Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь Приватного підприємства «Таврія плюс» судовий збір у розмірі – 28 грн. 23 коп.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення.
Суддя: Гусев О.Г.
22 грудня 2011 року