УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/1971/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М.,
при секретарі Ганько Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за апеляційною скаргою відповідача на постанову Овруцького райсуду Житомирської області від 26 серпня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
14.07.2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, /12.03.2009 року уточнила позовні вимоги /у позовній заяві зазначала, що представляє інтереси своїх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, проте, відповідної довіреності від їх імені після досягнення ними повноліття не надала, не надала і копій свідоцтва про народження дітей/, у якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на свою користь за період з 1.09.1996р. по 31.12.2007р. 11843,30грн. - коштів, передбачених ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доплату до заробітної плати /за ч.1 ст.39 цього Закону/ за період з 1.09.1996р. по 31.12.2007р. в сумі 46774грн.
В обґрунтування позову зазначала, що такі виплати проводилися їй раніше у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ст.ст. 37, 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" /далі-Закон № 796-ХП/.
Постановою Овруцького райсуду Житомирської області від 26 серпня 2009 року позов задоволено частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки передбачену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" допомогу у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 1.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 1067,40 грн. та передбачену ст.39 цього Закону доплату до заробітної плати за період з 2.09.1996р. по 31.12.2005р., з 1.07.2007р.по 231.12.2007р. в сумі 33373грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі відповідач просить постанову райсуду про стягнення з нього коштів скасувати, оскільки вважає її в цій частині незаконною, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову; посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що, виходячи з фінансових можливостей, держава гарантувала виплату окремих компенсацій і допомог, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1, 1960р.н., з 1990 року проживає у с.Листвин Овруцького району /про що свідчить копія паспорту/а.с.5/, яке за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991р.та за розпорядження Кабінету Міністрів України № 17 від 12.01.1993р., відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, також відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Позивачка є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 3 категорії/посвідчення НОМЕР_1 /а.с.17/.
У спірний період ОСОБА_1 працювала бухгалтером у ДП „Словечанський лісгосп”/с.Словечне Овруцького району, яке також за вищевказаним Переліком відноситься до зони гарантованого добровільного відселення/.
Відповідно до вимог ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
Відповідно до ч. 1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі двох мінімальних заробітних плат.
Як видно з довідки, виданої ДП „Словечанський лісгосп” /а.с.18/, позивачці у спірний період виплачувалися кошти не в розмірах, визначених Законом, а частково, в розмірі 2,10грн. за ст.37 вказаного Закону та 10,50грн. за ст.39 цього Закону, тобто у розмірах, визначених постановою КМУ № 836 від 26.07.96р.
Вирішуючи спір, суд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої доплати до пенсії застосуванню підлягає саме Закон України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не постанова Кабінету Міністрів № 836 від 26.07.1996р., яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Разом з тим, суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення ст.ст.21,105.162 КАС України. адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилося те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов’язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати судове рішення про визначення конкретних сум.
Крім того, що стосується доплати до зарплати згідно ч.1 ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то судом першої інстанції не враховано, що відповідно до змісту ст.2 Закону України "Про оплату праці", доплата, передбачена ч.1 ст.39 Закону України "Про
-2-
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є складовою частиною заробітної плати, а тому на спірні правовідносини положення ст.233 КЗпП України не поширюються.
За наведених обставин, та враховуючи визначений ст.99 КАС України /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ річний строк звернення до суду /а позивачка звернулася до суду 14.07.2008р./, постанова райсуду в частині стягнення коштів з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивачки: допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва за період з 1.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 1067,40 грн. та передбаченої ч.1 ст.39 цього Закону доплати до заробітної плати за період з 2.09.1996р. по 31.12.2005р., з 1.07.2007р. по 31.12.2007р. в сумі 33373грн. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови – про визнання дій відповідача щодо виплати позивачці коштів у неповному обсязі коштів за ст.37 та ч.1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірними та про зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачці допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства /ст.37 цього Закону/ та доплати до зарплати за ч.1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів за ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 1.07.2007р.по 13.07.2007р. та за ст.39 вказаного Закону за період з 2.09.1996р. по 31.12.2005р., з 1.07.2007р. по 13.07.2007р. колегія суддів відмовляє за пропуском строку звернення до суду.
У частині відмови у задоволенні решти позовних вимог постанова райсуду не оскаржується, а тому й не переглядається.
Доводи апелянта про те, що його дії є правомірними, оскільки відсутнє належне фінансування на вказані виплати, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Овруцького райсуду Житомирської області від 26 серпня 2009 року,
скасувати в частині стягнення з управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області на користь позивачки 1067,40 грн. допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства /ст.37„Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”/, та 33373грн. доплати до заробітної плати /ч.1 ст.39 цього Закону/, прийнявши нову в цій частині нову постанову.
Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області щодо виплати позивачці коштів у неповному обсязі коштів за ст.37 та ч.1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року неправомірними.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та доплати до зарплати відповідно до ч.1 ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 14 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
У частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки коштів за ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 1.07.2007р.по 13.07.2007р. та за ч.1ст.39 вказаного Закону за період з 2.09.1996р. по 31.12.2005р., з 1.07.2007р. по 13.07.2007р. відмовити за пропуском строку звернення до суду.
Постанова набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді