Категорія №10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
22 грудня 2011 року Справа № 2а-11016/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді: Тихонова І.В.,
при секретарі: Калашнікові Д.О.,
за участю
позивача: не з’явився.,
представника відповідача: не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги №Ф-2727 від 04.05.2011 р.,
ВСТАНОВИВ:
23 листопада 2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому послався на те, що 17 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 8 липня 2010 року № 2461-VI, пунктом 2 якого були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 9 липня 2003 року. Відповідно до внесених законом змін, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Позивач у позовній заяві зазначає, що вимога № Ф-2727 від 04.05.2011 року про сплату ОСОБА_1 боргу зі страхових внесків на суму 784 грн. 80 коп., прийнята УПФУ в Сватівському районі Луганської області у відповідності до статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, з 01 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-УІ від 08 липня 2010 року, яким зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року були виключені з першої по дев'яту частини, які регулювали порядок прийняття та виставлення Пенсійним фондом вимог. Тобто, станом на 04.05.2011 року не діяла норма, на підставі якої була винесена спірна вимога, що виключає її виконання та є підставою для скасування.
Враховуючи наведене позивач просила визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області та скасувати вимогу №Ф-2727 від 04.05.2011 р.
Позивач у судове засідання не з’явилася, просила розглядати справу без її участі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, у наданих суду запереченнях просив розглядати справу без його участі, стосовно заявлених позовних вимог зазначив, що нарахування страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року, було визначено згідно Закону України від 08.07.2010 року №2461 - VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За підсумками року, до органу Пенсійного фонду України по місту реєстрації фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, надають звітність, складену згідно Порядку, затвердженого постановою правління ПФУ від 05.11.2009 №26-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 р. №1136/17152, у якій ОСОБА_1 особисто нарахувала суму внесків за звітний 2010 рік. З 01.01.2011 р. набрав чинності Закон України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким внесено зміни до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», «Про збір на обов'язкове державне пенсійне забезпечення». В той же час, відповідно до п.7 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Таким чином, надсилання вимоги про сплату боргу, та застосування фінансових санкцій та пені, відповідно до ст. 106 Закону України від 09.07.2003 №1058- ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є правомірним. Сума страхового внеску встановлюється названими особами самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку перерахована до Пенсійного Фонду України, має становити не менш як мінімальний розмір страхового внеску та не більш як розмір страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподаткованого доходу (прибутку), загального оподаткованого доходу, з якої сплачуються страхові внески. Ураховуючи викладене, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, сплачують страхові внески в розмірі не менш як мінімальний страховий внесок на загальних підставах у період з липня по грудень 2010 року. За таких обставин, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
У відповідності зі ст.2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень слід перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України, з виконанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п. 1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, Пенсійний фонд України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відповідно до преамбули Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно ст.1 Закону №1058-IV страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Сфера дії Закону №1058-IV поширюється на відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків (ст. 5 Закону №1058-IV).
Страхувальниками згідно з п. 5 ст. 14 Закону №1058-IV є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до п.3 ст.11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Стаття 15 Закону №1058-IV передбачає, що платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.
Згідно з п.6 ч. 2 ст. 17 Закону №1058-IV страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Частина 6 ст. 20 Закону №1058-IV передбачає, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пункті 1 статті 14 цього Закону, є календарний місяць.
Законом України від 8 липня 2010 року №2461-VI «Про внесення змін до законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» були внесені зміни до підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказана норма містить положення про те, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
Нова редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» набула чинності з моменту опублікування, тобто з 17.07.2010 р. (Газета «Голос України» №131 від 17.07.2010).
Таким чином, з 17.07.2010 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) мали сплачувати страхові внески в порядку, визначеному вказаним Законом. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Відповідно до п.7 «Розділу VIII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
За приписами ч.2, 3 ст.106 Закону №1058-IV, в редакції, що діяла на момент виникнення заборгованості, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності Сватіською районною державною адміністрацією Луганської області 24.03.2005 р. №23740000000000443. Позивач є платником єдиного податку, про що 16.12.2010 р. Сватівською МДПІ їй видано свідоцтво.
У судовому засіданні встановлено, підтверджується розрахунком від 30.03.2011 р., що ОСОБА_1 за 2010 рік було самостійно нараховано внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 2196 грн., фактично нею до сплачено – 806 грн. 40 коп. Згідно довідки Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області недоїмка позивача по сплаті страхових внесків становить 784 грн. 80 коп.
Винесена Управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області вимога від 04.05.2011 р. №Ф-2727 про сплату недоїмки в сумі 784 грн. 80 коп. була отримана позивачем 11.06.2011 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Заборгованість по страховим внескам станом на 22 грудня 2011 року позивачем до ПФУ не перерахована.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, Управлінням Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області вимога від 04.05.2011 р. №Ф-2727 була винесена правомірно із дотриманням норм чинного законодавства, а тому не підлягає скасуванню.
Згідно з ч.2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. За таких обставин судові витрати з відповідача на користь позивача стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Сватівському районі Луганської області про визнання неправомірними дій та скасування вимоги №Ф-2727 від 04.05.2011 р., відмовити за необґрунтованістю.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 27 грудня 2011 року.
Суддя І.В.Тихонов