Р І Ш Е Н Н Я                                 № 2-30-08

                            І М Е Н Е М                  У К Р А Ї Н И

07 квітня 2008 р.           Староміський райсуд м. Вінниці в складі

                                      судді Венгрин О.О.,

при секретарі Бровко О.П.,

за участі  позивачів ОСОБА_1., ОСОБА_2.,

їх представника - адвоката ОСОБА_3.,

представника відповідача ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6до ОСОБА_7про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним,

в с т а н о в и в:

         ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_6. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_7. про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, мотивуючи його тим, що в зв'язку з виниклою необхідністю у грошових коштах для організації бізнесу ОСОБА_1. 16.01.2002 р. між позивачами та відповідачем з метою формальної застави квартири в забезпечення повернення позики було укладено договір купівлі-продажу належної позивачам  квартири, що по АДРЕСА_1за суму  позики - 35000 грн. Фактична вартість подібної квартири на той час складала 20-25 тисяч дол. США. Оформлення такого договору сприяло  позивачам у сплаті меншого відсотку за договором позики, в зв'язку з чим вони і погодились на такий крок. Посередником у цьому виступив ОСОБА_8., який на той час нібито працював у ломбарді, що по вул. 50 років Перемоги  м. Вінниці. Так як з боку позивачів зобов'язання за договором позики виконувались добросовісно, то ніяких питань не виникало і фактично позику було погашено. Після погашення позики відповідач, нехтуючи їх  довірчими відносинами, звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні квартирою шляхом визнання їх такими, що втратили право користування житлом та  виселення. Позов судом безпідставно задоволено і в даний час відповідач намагається виконати це рішення. Це свідчить про те, що договір купівлі-продажу квартири було оформлено під впливом обману. Вони в свою чергу звернулись до органів внутрішніх справ з заявою про шахрайство. Кримінальна справа в даний час зупинена провадженням в зв'язку з розшуком посередника ОСОБА_8. Позивачі вважають, що ними було укладено мниму угоду, без наміру створити юридичні наслідки.  Позивачі не звертались до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, оскільки позивач ОСОБА_1. тривалий час не проживав в Україні.

         Підтвердженням викладених обставин є те, що відповідач ОСОБА_7. визнає, що гроші в сумі 35000 грн., які були передані при укладенні угоди, належали йому, особистих розмов або обговорення умов щодо купівлі квартири з ними у нього не було, квартиру він не оглядав, сплачена ним сума значно нижча, ніж реальна ціна  спірної квартири на той час. Крім того, більше трьох років з часу укладення оспорюваного договору до часу отримання заяви ОСОБА_7. про виселення ними добросовісно виконувались зобов'язання за укладеним договором позики. При цьому вони, як власники житла, сплачували квартплату, проводили ремонт, постійно володіли та користувались квартирою, переданою у заставу, а ОСОБА_1. своєчасно сплачував визначену договором позики суму. Ніяких претензій з боку «кредитора»-«покупця» за ці роки до них не надходило. І до цього часу вони зареєстровані власниками житла за документацією ЖЕК, на балансі якого утримується житло.  Про зазначене свідчить особовий рахунок, наявність постійної прописки у єдиному їх житлі, розрахункові книжки щодо комунальних послуг.

         В лютому 2005 р. вони отримали заяву про вимоги ОСОБА_7. щодо виселення, з посиланням на виконання нібито укладеного договору купівлі-продажу. Лише тоді позивачі дізнались про порушення своїх прав. В зв'язку з цим  вони звернулись до правоохоронних органів з заявою про шахрайські дії відносно них. З метою врегулювання конфлікту ними було запропоновано ОСОБА_7. прийняти суму грошей, визначену за укладеним договором позики. Однак ОСОБА_7. хотів повернення значно більшої суми, ніж визначено угодою. Крім того, оскільки ОСОБА_1., з яким було досягнуто домовленостей за вказаною угодою, який займався питаннями оформлення позики та застави, перебував за межами України, а іншим позивачам не були відомі всі фактичні обставини, вони не мали змоги звернутись з позовом про захист їх прав. Просять визнати договір купівлі-продажу квартири недійсним. (а.с. 2, 158-159)

          В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_6. позов підтримали за викладених в позовній заяві обставин, просять його задоволити. Додатково пояснили, що ОСОБА_1. займався бізнесом в 2002 р. Для розмитнення великої партії  товару терміново необхідні були кошти. В зв'язку з цим їх знайомий ОСОБА_8запропонував допомогти з отримання необхідної суму коштів, але в забезпечення повернення цих коштів вони мали укласти договір купівлі-продажу  квартири ОСОБА_1. Договір укладали у нотаріуса. Згідно цього договору вони продали, а відповідач купив їх квартиру. Підписи в договорі купівлі-продажу - їхні. Після повернення грошей за позикою, квартира мала бути повернута Кружільним. Перед тим, як укласти договір їм було запропоновано взяти довідки з психіатричної лікарні про те, що вони не перебувають там на обліку, що вони і зробили. Позику взяли в сумі 7000 дол. США, що становило 35000 грн. ( таку ж суму зазначено в договорі купівлі-продажу ) під 8%. Платили відсотки по договору позики щомісячно по 560 дол. США ОСОБА_8, але розписок не брали про повернення грошей, тому що все було на взаємній довірі. Термін договору позики не обумовлювався. Потім - влітку 2004 р. ОСОБА_8 зник. Позивачі готові повернути

35000 грн. відповідачу, в зв”язку з чим поклали на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області зазначену суму грошей. Просять визнати договір купівлі продажу недійсним, оскільки зазначена угода була мнимою, насправді укладався договір позики.

          Відповідач ОСОБА_7. і його представник ОСОБА_4. позов не визнали, суду пояснили, що між позивачами та відповідачем було укладено  саме договір купівлі-продажу квартири, а не позики. Позивачі всі є дієздатними, освідченими людьми, розуміли, що підписують не договір позики, а договір купівлі-продажу. В разі незгоди з цим - не підписали б договір. Крім того, нотаріусом перевірялась дійсність намірів сторін, які укладають договір. Купівля квартири для ОСОБА_7 була вигідною, тому він її навіть не дивився. Договір купівлі-продажу квартири належним чином зареєстрував в БТІ ще в травні 2002 р. В договорі купівлі-продажу обумовлено, що продавці поживуть в квартирі ще два місяці і звільнять, але усно вони домовлялись про річний термін. У відповідача потім були проблеми сімейні, по роботі. Десь через три роки він підняв питання про звільнення своєї квартири. Вважають, що позовні вимоги не доведено, позивачі не надали жодного доказу того, що було укладено договір позики, немає ні однієї розписки про те, що вони повертали позику. Крім того, заявили про  застосування строку позовної давності. Просять відмовити в задоволенні позову.

         Вислухавши пояснення сторін, показання свідків ОСОБА_9., ОСОБА_10., ОСОБА_11., ОСОБА_12., оглянувши інвентаризаційну справу квартири поАДРЕСА_1, кримінальну справу № 05280297, порушену по факту шахрайства відносно ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_2. за ознаками злочину, передбаченого  ст. 190 ч. 2 КК України, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

         Судом  встановлено,  що  згідно  свідоцтва  на  право   власності   на   житло   від   30.12.1999 р.    квартира    по   АДРЕСА_1 належала   на   праві   приватної   власності   ОСОБА_5,   ОСОБА_6. та  ОСОБА_1. (а.с. 142)

         З договору купівлі-продажу від 16.01.2002 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13., вбачається, що ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_1. продали, а  ОСОБА_7. купив трикімнатну квартиру по АДРЕСА_1за 35000 грн. Гроші продавці отримали від покупця повністю. Інвентаризаційна оцінка квартири становить 19762 грн. Сторони домовились про те, що продавці повністю звільнять відчужувану квартиру для безперешкодного користування нею покупцем ( в тому числі будуть виписані особи, які в ній прописані ) в термін до 16 березня 2002 р. (а.с. 4)

         Зазначений договір купівлі-продажу квартири підписали сторони, про що вони пояснили в судовому засіданні. Крім того, свідок ОСОБА_9.- приватний нотаріус, яка посвідчувала договір купівлі-продажу, також пояснила, що в її присутності усі продавці і покупець  підписали договір купівлі-продажу квартири. Вона з”ясовувала їх намір укласти угоду саме купівлі-продажу квартири, інакше вона б не посвідчила угоду.

         Договір купівлі продажу квартири по АДРЕСА_1відповідачем ОСОБА_7. зареєстрований в КП “ВООБТІ” ( яке є реєстратором права власності осіб на нерухоме майно) 28.05.2002 р. ( а.с. 4 ) Копія інвентаризаційної справи квартири по АДРЕСА_1на а.с. 160-185.

         Згідно ст. 60 ч. 1, 3 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

         За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей  або  рівну кількість речей того ж роду та  якості ( ст. 374 ч. 1 ЦК України 1963 р., який діяв на час виникнення правовідносин між сторонами, аналогічна норма міститься в   ст. 1046 ч. 1 ЦК України).

         Договір позики на суму понад 50 крб. повинен бути укладений у письмовій формі ( ст. 375 ЦК України 1963 р., в діючому ЦК України також передбачена обов”язковість письмової форми договору позики, укладеного на визначену суму і більше - ст. 1047 ч. 1 ЦК України ).

         Жодного доказу, який би свідчив про укладення сторонами договору позики суду не надано ( ні письмової розписки сторін, ні розписок по поверненню відсотків за позикою, хоча позивачі стверджують, що повертали по 560 дол. США щомісячно, але жодної розписки про це не мають. Їх твердження про те, що у них були взаємні довірчі відносини, тому вони не брали розписок про повернення відсотків за позикою, спростовуються їх же поясненнями і матеріалами справи, оскільки був укладений реальний письмовий договір купівлі-продажу квартири, ще й довідки з психіатричної лікарні були надані продавцями про неперебування їх на обліку ( а.с.  192 ) З цього можна зробити висновок, що ніяких довірчих відносин між сторонами не було. Було укладено договір купівлі-продажу квартири між сторонами, який відповідно до вимог закону був посвідчений нотаріально, ціна квартири, яка продавалась, не була нижчою за інвентаризаційну ( протилежне є недопустимим ), договір підписаний сторонами в присутності нотаріуса, зареєстрований покупцем в КП “ВООБТІ”. Ці дії сторін відповідають вимогам ст. 224 ЦК України 1963 р., якою  визначається договір купівлі-продажу ( аналогічна норма в діючому ЦК України - ст. 655 ).  

Підстави недійсності правочину передбачені ст. 215, ст. 203 ч. 1-3, 5 ЦК України. Статтею  58 ЦК України 1963 р. ( діяв на час виникнення правовідносин ) регулювалась недійсність мнимої і удаваної угоди, на яку посилаються позивачі ). Така ж норма існує і в діючому законодавстві - ст.ст. 234 ( на неї також посилаються позивачі ), 235 ЦК України.

Суд не вбачає підстав визнання договору купівлі-продажу квартири, укладеного між сторонами, недійсним.

Представник відповідача ОСОБА_4. відповідно до ст. 267 ч. 3 ЦК України  заявив про  застосування позовної давності. ( а.с. 206 ) 

Згідно ст. 71 ЦК України 1963 р., який діяв на час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири, загальний строк позовної давності встановлено в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст. 76 ЦК України 1963 р.). Згідно ст. 80 ч. 1 ЦК України 1963 р. закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Зазначеним нормам відповідають діючі норми права, передбачені ст.ст. 257, 261 ч. 1, 267 ч. 4 ЦК України, за винятком того, що за діючим законодавством перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила і сплив позовної давності є підставою для відмови у позові у разі заяви сторони про застосування позовної давності.

Судом встановлено, що позивачі знали про те, що вони уклали договір купівлі-продажу квартири поАДРЕСА_1, а не договір позики, оскільки договір оформлений нотаріально і підписаний ними особисто. В разі незгоди з цим позивачі мали можливість його не підписувати або звернутись до суду з позовом в межах строку позовної давності про його оспорення. Позивачами пропущено строк позовної давності щодо вимоги  про визнання договору купівлі-продажу недійсним, оскільки договір було укладено 16.01.2002 р., а до суду з позовом позивачі звернулись майже через 5 років - 31.10.2006 р. (а. с. 2), доказів про поважність причин пропуску строку позовної давності суду не надано, тому підстав для поновлення строку не вбачається.

Пропуск строку позовної давності позивачами щодо оспорення договору купівлі-продажу квартири встановлено і в ухвалі апеляційного суду Вінницької області від 10.01.2006 р. при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_7. до ОСОБА_1., ОСОБА_5., ОСОБА_2. про усунення прешкод в користуванні квартирою, виселення в апеляційній інстанції. ( а.с. 5-6, 10-12 )

Суд критично оцінює покази свідків з боку позивачів - ОСОБА_11., ОСОБА_12. про те, що позивачі не мали наміру відчужувати  свою квартиру, оскільки вони її продали, належним чином оформивши угоду, що доводиться вищеописаними доказами.

Кримінальна справа за заявами позивачів була порушена 13.04.2005 р. ( лише після того, як відповідач Катеринюк порушив питання про їх виселення з його квартири ) по факту, за ознаками злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України. ( а.с. 182 )  Відповідач ОСОБА_7. був допитаний по кримінальній справі в якості свідка. ( а.с. 194 ) Провадження по справі зупинено до розшуку обвинуваченого ОСОБА_8. ( а.с. 3 )

На підставі викладеного суд вважає, що позов необгрунтований і  в його задоволенні слід відмовити в зв»язку з недоведеністю вимог і в зв»язку з пропуском строку позовної давності.

Оскільки позивачами не олачено судовий збір з них слід стягнути на користь держави 1700 грн. судового збору, виходячи з того, що ціна позову має відповідати дійсній вартості спірного майна, а предметом спору є договір купівлі-продажу трикімнатної квартири ( ст. 80 ч. 2 ЦПК України),  враховуючи те, що  максимальний розмір ставки державного мита не повинен  бути більшим 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ст. 3 пункт 1 підпункт а Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

         Керуючись ст. ст.  257, 261 ч. 1, 267 ч. 4 ЦК України,

ст.ст.  58, 374, 375, 224 ЦК України 1963 р.,

ст. ст. 10, 11, 60, 88, 154,  209, 212-215  ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

         В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6до ОСОБА_7про визнання договору купівлі-продажу квартириАДРЕСА_1, недійсним відмовити.

         Стягнути солідарно з  ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6на користь держави 1700 ( тисячу сімсот ) грн. судового збору.

         Скасувати забезпечення позову у вигляді арешту квартириАДРЕСА_1, яка зареєстрована за ОСОБА_7, накладеного ухвалою Староміського райсуду м. Вінниці від  27.06.2007 р.

         Виконання рішення суду в частині скасування забезпечення позову доручити  Першій Вінницькій держнотконторі і КП «ВООБТІ».

         Повернути ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кошти в сумі 35000 ( тридцять п»ять ) тисяч грн., які знаходяться на депозитному рахунку Територіального управління ДСА у Вінницькій області згідно квитанції №11751 від 26.12.2007 р.

         Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Староміський райсуд м. Вінниці до апеляційного суду Вінницької області.

         Повне рішення суду буде виготовлено на 14 квітня 2008 р.

         Повне рішення суду складено 11.04.2008 р.

Суддя