УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/5619/11
Категорія 99
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 жовтня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Талько О.Б., Павицької Т.М.,
при секретарі Трохимчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за апеляційною скаргою відповідача на постанову Овруцького райсуду Житомирської області від 1 лютого 2010 року,
в с т а н о в и л а :
16.04.2009р. ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просила поновити пропущений строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати їй у повному обсязі підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та стягнути з нього на її користь заборгованість по невиплаченому підвищенню до пенсії за період з 1.01.2006р. по 31.01.2009р. в сумі 4620 грн. 60 коп.
Постановою Овруцького райсуду Житомирської області від 1 лютого 2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії відповідача в частині визначення позивачці розміру підвищення до пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22.05.2008р. по 31.01.2009р. неправомірними.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки підвищення до пенсії за ст. ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 1.05.2008р. по 31.01.2009р. в сумі 879,6грн.
У задоволенні позовних вимог в частині стягнення підвищення до пенсії за період з 1.01.2006р. по 31.12.2007 року відмовлено у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
У апеляційній скарзі відповідач просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог, оскільки вважає її в цій частині незаконною; посилається на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється з Державного бюджету, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України; крім того, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" не визначений розмір мінімальної пенсії за віком, з якого обчислюється це підвищення, посилається і на те, що до участі у справі в якості відповідача не притягнуто Державне казначейство України.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Частиною 1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом /ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"/.
Положення ч.3 ст.28 Закону не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Частиною 1 ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.
Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., є пенсіонером, має статус дитини війни, що стверджується довідкою Овруцького УПСЗН № 288 від 19.03.2009р. та довідкою відповідача № 6102/02 від 19.03.2009р. /а.с.7,5/; з останньої довідки відповідача видно, що підвищення до пенсії як дитина війни позивач з 1.01.2008р. позивач отримує у розмірі меншому, ніж передбачено ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Вирішуючи спір, суд обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданого підвищення до пенсії застосуванню підлягає саме Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Разом з тим, суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача з 22.05.2008р., а стягнув з нього кошти з 1.05.2008р., хоча й послався на рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, яким визнано неконституційними та такими, що втратили чинність положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, підпункту 8 п.28 розділу П Закону, яким обмежено розмір даних виплат,
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення ст.ст.21,105.162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов’язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою місцевого суду залишилося те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов’язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати судове рішення про визначення конкретних сум.
За таких обставин постанова райсуду в частині стягнення коштів з відповідача на користь позивачки підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині про зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі м.Житомира здійснити нарахування та виплату позиваці коштів, передбачених ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року.
У задоволенні вимог за період з 1 по 21 травня 2008 року слід відмовити за безпідставністю.
У частині визнання дій відповідача в частині визначення позивачці розміру підвищення до пенсії за ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 22.05.2008р. по 31.01.2009р. неправомірними колегія суддів постанову райсуду залишає без зміни.
-2-
Доводи у апеляційній скарзі щодо необхідності притягнення до участі у справі в якості відповідача органу Державного казначейства України, є безпідставними, оскільки
згідно Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007р. № 1261 та з врахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002р. № 8-2 /зі змінами/, саме
управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, а отже є відповідачами у спорах щодо здійснення перерахунку підвищення до пенсій.
У частині відмови у задоволенні решти позовних вимог постанова райсуду не оскаржується, а тому й не переглядається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 207 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської задовольнити частково.
Постанову Овруцького райсуду Житомирської області від 1 лютого 2010 року скасувати в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі Житомирської області на користь позивачки заборгованості по виплаті надбавки до пенсії за період з 1 травня 2008 року по 31 січня 2009 року в розмірі 879,6грн., прийнявши в цій частині нову постанову.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі м.Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням фактично отриманих коштів за вказаний період.
У частині визнання дій відповідача неправомірними щодо невиплати позивачці пенсії з врахуванням надбавки, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22.05.2008р. по 31.01.2009р. постанову райсуду залишити без зміни.
У задоволенні вимог про стягнення з відповідача коштів з 1 січня по 21 травня 2008 року відмовити за безпідставністю.
Постанова набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: