УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а-552/11
Категорія 10.3.2
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М..,
при секретарі Сапінській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира про визнання дій неправомірними та стягнення коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за апеляційною скаргою відповідача на постанову Народицького райсуду Житомирської області від 16 вересня 2009 року,
в с т а н о в и л а :
29 липня 2009 року ОСОБА_1 звернулася з вищевказаним позовом до суду, у якому просила визнати дії відповідача неправомірними та стягнути з нього на її користь доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 1 січня 2008 року по 31 травня 2009 року в сумі 20917 грн.50 коп.
Постановою Народицького райсуду Житомирської області від 16 вересня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дії управління праці та соціального захисту населення Богунської райради м.Житомира щодо виплати позивачці коштів, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі, протиправними.
Стягнуто з відповідача на користь позивачки за період з 1.05.2008р. по 31.05.2009р. доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, за період з 1 травня 2008 року по 31 травня 2009 року в сумі 22006, 32грн..
У апеляційній скарзі відповідач просить дану постанову скасувати, оскільки вважає її незаконною, та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог; посилається на порушення райсудом норм матеріального та процесуального права; на те, що його дії є правомірними, оскільки він керується положеннями чинної постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996р. № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; на те, що районне управління не має рахунків, що передбачають безпосереднє надходження з державного бюджету коштів для надання пільг та компенсацій для постраждалих від Чорнобильської катастрофи; що він не є розпорядником коштів, а законами України про державний бюджет на відповідні роки не передбачалась виплата коштів у визначеному законом розмірі.
Розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 2007 року працює на посаді оператора комп’ютерного набору відділу державної виконавчої служби Народицького районного управління юстиції на території радіоактивного забруднення /зона безумовного/обов’язкового відселення/, і відповідно до ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на доплату у розмірі 3-х мінімальних заробітних плат, проте, відповідач за період з травня 2008р. по травень 2009 року перераховував кошти для цих виплат не в розмірах, визначеним Законом /виходячи з розміру мінімальної зарплати/, а частково, в розмірі: травень 2008р.-6,95грн., червень-липень 2008р. по 13,20грн, серпень 2008р.- 3,96, вересень 2008р.-10,80грн., жовтень-грудень 2008р. по 13,20грн. У 2009р. січні-березні по 13,20грн., квітні - 6,91, травні -14,46 грн., тобто в розмірі, визначеному постановою КМУ № 836 від 26.07.96р., та за окремі місяці в меншому розмірі/а.с.7/.
Вирішуючи спір, райсуд, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами, обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру доплат застосуванню підлягає саме Закон № 796-ХП, а не постанова КМУ № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав позивачки.
Суд першої інстанції врахував рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп, яким визнано неконституційними та такими, що втратили чинність положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", зокрема, підпункту 8 п.28 розділу П Закону, яким обмежено розмір даних виплат, проте, не взяв до уваги, що відповідно до змісту ст.2 Закону України "Про оплату праці", доплата, передбачена ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не є складовою частиною заробітної плати, а тому на спірні правовідносини положення ст.233 КЗпП України не поширюються.
У зв'язку з вищезазначеним та враховуючи визначений ст.99 КАС України/ в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ річний строк звернення до суду /а позивачка звернулася до суду 29 липня 2009 року/, колегія суддів вважає, що в даному випадку позовні вимоги позивача в частині визнання дій неправомірними та стягнення коштів за ч.1 ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 травня 2008 року по 29 липня 2008 року задоволенню не підлягають, тільки підлягають задоволенню вимоги про стягнення коштів з 30 липня 2008 року по 31 травня 2009 року у розмірі 17418,79грн. грн /розрахунок суд зазначив у мотивувальній частині рішення, а колегія суддів не враховує суму за період з 1.05.2008р. по 29.07.2008р./, тому колегія суддів змінює постанову та зменшує розмір стягуваної з відповідача на користь позивачки суми з 22006,32 грн. до грн. до 17418 грн. 79 коп.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого № 3477-ІV „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року /далі-Конвенцію/ та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
У рішенні Європейського суду у справі „Кечко проти України”/2005р./, суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих
-2-
виплатах доки відповідні положення є чинними. Суд не прийняв аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань /рішення у справі „Бурдов проти Росії, 2002р./
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 207 КАС України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації Житомирської області задовольнити частково.
Постанову Народицького райсуду Житомирської області від 16 вересня 2009 року змінити, зменшивши розмір стягуваної з відповідача на користь ОСОБА_1 суми з 22006грн. 32грн. до 17418/сімнадцяти тисяч чотириста вісімнадцяти/ грн. 79коп. за період з 30 липня 2008 року по 31 травня 2009року.
В решті постанову райсуду залишити без зміни.
Постанова набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий
Судді