УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/193/11
Категорія 10.3.3
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Рафальської І.М..
суддів Зарицької Г.В., Кашапової Л.М.,
при секретарі Ганько Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до Бердичівського міського управління праці та соціального захисту населення Житомирської області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів за апеляційною скаргою відповідача на постанову Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 9 грудня 2008 року,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2008 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що їй як особі, що фактично здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку щомісячно повинна надаватися грошова допомога у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Однак, у 2007 році вона виплачувалася відповідачем у меншому розмірі. Просила визнати такі дії відповідача неправомірними та стягнути з останнього заборгованість в сумі 2988,12 грн., сплачені судові витрати 51 грн. та зобов’язати відповідача в подальшому виплачувати їй допомогу у повному розмірі, встановленому законом.
Постановою Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 9 грудня 2008 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Бердичівського міського управління праці та соціального захисту населення щодо виплати позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007 р. включно у неповному обсязі.
Стягнуто з Бердичівського міського управління праці та соціального захисту населення на користь позивачки 1900,03грн. заборгованості по недоплаченій щомісячній грошовій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 9 липня по грудень 2007 року включно.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Стягнуто на користь позивачки з місцевого бюджету м.Бердичева державне мито у розмірі 51 грн.
У апеляційній скарзі відповідач просить постанову суду першої інстанції скасувати, оскільки вважає її незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи в межах, визначених ст.195 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, позивачка є матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.народження, що стверджується свідоцтвом про народження/а.с.15/ і фактично здійснює догляд за своєю малолітньою дитиною.
Відповідно до ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” /в редакції на час виникнення спірних правовідносин/ особам, що фактично здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, щомісячно повинна надаватися грошова допомога у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З довідки відповідача /а.с.7/ видно, що позивачка отримувала щомісячну грошову допомогу з врахуванням обмежень, встановлених Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” /липень-серпень 2007р.по 129,03грн., вересень 2007р.- 134,45грн., жовтень 2007р. по 136,13грн., листопад 2007р.-140,05грн., грудень 2007р. - 144,10 грн. Позивачці стало відомо про порушення її права з відповіді відповідача за № 496 від 2.06.2008ра.с.6/.
За ст.22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав в свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.14 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007р.”, отже, з цього часу відновлено дію ст.15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Як видно з матеріалів справи, всупереч рішенню Конституційного Суду України, вказана допомога позивачці виплачувалася не в повному розмірі, а її заява з цього приводу відповідачем залишена без задоволення.
Позивачці стало відомо про порушення її права з відповіді відповідача за № 496 від 2.06.2008р./а.с.6/.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши частково позов за період 9 липня про грудень 2007р. з врахуванням отриманою позивачкою суми грошової допомоги.
Що стосується вимоги про зобов'язання у подальшому виплачувати згадані виплати, то чинним законодавством таке зобов'язання на майбутній період не передбачено.
Доводи апелянта на відсутність джерел фінансування на вказані виплати є безпідставним, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Бердичівського міського управління праці та соціального захисту населення Житомирської області відхилити.
Постанову Бердичівського міськрайсуду Житомирської області від 9 грудня 2008 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і з цього часу може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий:
Судді: