УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 3494/2007 рік Головуючий н 1-й інстанції Черненкона Л.А.
Категорія 41 Доповідач - Осіян ОМ.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2007 року. м. Дніпропетровськ
Колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Рудь В.В.,
суддів - Осіяна О.М. , Ремеза В.А.,
при секретарі - Худолій Н.А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2007 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Асканія-Інжінірінг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за моральну шкоду, про зобов'язання видачі трудової книжки, -
встановила:
У липні 2006 року ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду, в якому вказав на те, що він працював у організації відповідача із 18 лютого 2004 року до 30 вересня 2005 року на посаді інженера, але оформили прийняття на роботу тільки із 01 серпня 2004 року. За весь час роботи він жодного разу не отримував заробітної плати, а також йому не повідомляли про розміри заробітної плати та розміри утримань із неї. При звільненні із ним також не розрахувались, не видали заробітну плату та трудову книжку. Тому він просив стягнути із відповідача суми заборгованості по заробітній платі, індексації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації за моральну шкоду, та зобов'язати відповідача видати трудову книжку.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ТОВ «Асканія-Інжінірінг» про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення компенсації за моральну шкоду, про зобов'язання видачі трудової книжки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, посилаючись на те, що відповідач визнавав його вимогу щодо сплати індексації заробітної плати, але не виплатив її до моменту проголошення рішення, а тому суд повинен був задовольнити цю вимогу позивача. Суд не врахував, що позивач дав довіреність на одноразове отримання заробітної плати ОСОБА_1, але не надавав довіреності, копія якої є у матеріалах справи. Також відповідач не виплачував йому заробітної плати, а тільки одноразові гонорари за результатами проведених робіт по обслуговуванню. Свідки, які підтверджували виплату заробітної плати, є працівниками товариства, а тому залежні від його керівництва. Крім того, твердження відповідача щодо виплати позивачу заробітної плати через керівника товариства не відповідають дійсності, оскільки одноразові виплати на пальне та експлуатацію власного автомобіля здійснювали інші співробітники. Керівник не спроможний був виплачувати зарплату самостійно всім працівникам , оскільки по всій території України більше десяти підрозділів товариства. Крім того, в матеріалах справи немає даних щодо реєстрації Дніпропетровської філії товариства, що викликає сумнів про її офіційне існування. Також суд не обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про долучення належних доказів, які підтверджували не видачу відповідачем трудової книжки
та період його роботи у організації відповідача. Також суд не врахував відсутність доказів про отримання трудової книжки позивачем та ознайомлення його із наказом про звільнення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обгруніованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін із наступних підстав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що на підставі наказу № 00000002 від 01 серпня 2004 року позивач був прийнятий до відповідача у підрозділ Дніпропетровської філії на посаду інженера із посадовим окладом 350 гривень на підставі заяви позивача, а звільнений за його ж заявою на підставі наказу № 00000004 від 30 вересня 2005 року за власним бажанням. Заробітну плату відповідач виплачував позивачеві через свого представника згідно довіреності, що підтверджено довідкою про нарахування заробітної плати позивачеві за час його роботи у відповідача, відомостями про виплату заробітної плати.
Оскільки позивач не надав достовірних доказів щодо його трудових правовідносин із відповідачем в період із 18 лютого 2004 року до 01 серпня 2004 року, то суд обгрунтовано вказав на відсутність підстав для задоволення позову в цій частині. Також безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо невидачі трудової книжки, оскільки позивач пропустив строк для звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Доводи позивача про те, що він дав довіреність на одноразове отримання заробітної плати ОСОБА_1, не підтверджуються самим текстом цієї довіреності, в якій він надав повноваження керівнику без обмежень яким-небудь періодом та не вказав, що ця довіреність видана для одноразового отримання виплат. Факт отримання грошових коштів від відповідача не заперечував і сам позивач, а тому його пояснення щодо отримання цих коштів як одноразових гонорарів за результатами проведених робіт по обслуговуванню та одноразових виплат на пальне та експлуатацію власного автомобіля не можуть бути прийняті до уваги, оскільки докази про такі умови трудового договору в матеріалах справи відсутні.
На час розгляду справи в апеляційному суді відповідач сплатив індексацію заробітної плати позивачу, а тому немає підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.
Таким чином, суд першої інстанції повністю та всебічно дослідив обставини у справі, дав належну оцінку доказам, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 лютого 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту проголошення.