У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка  К.Т.,
суддів	Пивовара  В.Ф.,  Мороза  М.А.,
за участю прокурора	Кривов'яза  Я.І.

 

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 31 серпня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Сумської області на вирок Апеляційного суду Сумської області від 30 травня 2006 року.

 

         Цим вироком

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та жителя м. Дружба

Ямпільського району Сумської області,

судимості не має,

 

виправдано за ч. 1 ст. 115 та п. п. 9, 13 ч. 2 ст. 115 КК України,

за недоведеністю його вини у вчиненні цих злочинів.

 

         ОСОБА_1. обвинувачувався у тому, що він вчинив умисне вбивство однієї особи, а також умисне вбивство іншої особи з метою приховати злочин, вчинений ним раніше.

 

         Органами досудового слідства ОСОБА_1. пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів за таких обставин.

 

         20  жовтня  2005  року,   ОСОБА_1.,   перебуваючи   у  себе   вдома  на  вулиці АДРЕСА_1 у м. Дружба Ямпільського району Сумської області вживав алкогольні напої. Через деякий час, на запрошення сусідки ОСОБА_2., пішов до неї додому, де продовжував вживати спиртне.

 

         У  розмові  ОСОБА_2. поскаржилася  ОСОБА_1  на  те, що її сусідка ОСОБА_3 розповсюджує плітки про їх інтимні стосунки.

        

         Приблизно об 11 годині 50 хвилин, ОСОБА_1., з метою з'ясування відносин, зайшов до будинку № АДРЕСА_2, де проживала ОСОБА_3, 1920 року народження.

        

         Знаходячись у вказаному  будинку,  ОСОБА_1., через те, що  ніби-то  ОСОБА_3 розповсюджує  серед  односельців  плітки  про  його  зв'язок із ОСОБА_2., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, з метою умисного вбивства, схопив стілець і завдав ним удар по голові ОСОБА_3 Після цього ОСОБА_1. завдав потерпілій ще не менше трьох ударів руками та ногами у голову та двох у тулуб.

         Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 померла на місці вчинення злочину.

         У цей же час, приблизно об 11 годині 55 хвилин, до будинку потерпілої зайшла її сусідка - ОСОБА_4., 1921 року народження.

 

         З метою приховання вбивства ОСОБА_3, ОСОБА_1., тим же стільцем, спочатку завдав ОСОБА_4. удар по голові, а потім ще не менше восьми ударів руками та ногами.  Від спричинених тілесних ушкоджень смерть ОСОБА_4. настала на місці їх отримання.

         Суд, розглядаючи справу у судовому засіданні, дійшов висновку про відсутність у діяннях ОСОБА_1 складу злочинів і постановив щодо нього виправдовувальний вирок.

 

         У касаційному поданні заступника прокурора Сумської області, який брав участь у розгляді справи, поставлено питання про скасування виправдовувального вироку, оскільки він, на думку прокурора, є незаконним і постановлений із грубим порушенням кримінально-процесуального закону. Просить кримінальну справу направити на новий судовий розгляд.

         У поданні прокурор посилається на те, що органи досудового слідства належним чином обґрунтували винність ОСОБА_1 його неодноразовими показаннями, у тому числі й даними, котрі містяться у протоколах огляду місця події, відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_1, поясненнях свідків та висновках низки експертиз. Проте, суд безпідставно поставив під сумнів вказані докази і обґрунтував вирок лише показаннями ОСОБА_1, котрі він дав у судовому засіданні. Прокурор вважає, що суд не дав належної оцінки попереднім поясненням ОСОБА_1, не навів у вироку причини чому він відкинув їх і чому надав перевагу іншим.

         Прокурор також вважає, що порушень вимог ст. 315¹ КПК України при перевірці заяви ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів ведення слідства, допущено не було.

 

         Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав подання і вважав вирок необґрунтованим і передчасним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені прокурором, колегія суддів вважає, що вони є підставними і підлягають задоволенню за таких обставин.

 

         За змістом статті 22 КПК України, суд зобов'язаний вжити всіх передбачених законом заходів для повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити обставини як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують особу, котрій пред'явлено обвинувачення.

 

         Проте, ці вимоги закону в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вбивстві ОСОБА_3, а потім ОСОБА_4. судом у повній мірі виконані не були, у зв'язку із чим, постановлений у справі виправдовувальний вирок, не може вважатися законним і обґрунтованим.

 

         Як видно зі справи, свої висновки щодо доведеності винності ОСОБА_1 в умисних вбивствах, органи досудового слідства обґрунтували: неодноразовими показаннями ОСОБА_1, у тому числі й даними, що містяться у його явці з повинною; протоколах відтворення обстановки та обставин події за його участю; поясненнями потерпілих  ОСОБА_5.,  ОСОБА_6.,  свідків ОСОБА_7.,  ОСОБА_8.,  ОСОБА_9.,  ОСОБА_10.,  ОСОБА_1,  ОСОБА_11.,  ОСОБА_12., ОСОБА_2., ОСОБА_13., ОСОБА_14.; даними, що є у висновках: судово-медичних експертиз трупів ОСОБА_3 та ОСОБА_4.; комісійної медико-криміналістичної імунолого-цитологічної експертизи; медико-криміналістичних, судово-імунологічної, трасологічної експертиз та експертизи мікронакладень; даними, що містяться у протоколах огляду місця події, огляду речових доказів та інших слідчих дій.

 

         Виправдовуючи ОСОБА_1. за пред'явленим  обвинуваченням і визнаючи встановленим, що вбивства ОСОБА_3 і ОСОБА_4. були вчинені у період часу з 11 до 12 годин 20 жовтня 2005 року у будинку ОСОБА_3, суд свої висновки фактично обґрунтував лише показаннями ОСОБА_1 у судовому засіданні, а також наведенням деяких свідчень, котрі на думку суду, вказують на непричетність ОСОБА_1 до цих злочинів.

 

         Проте, аналіз свідчень, на які послався суд, не дає підстав вважати такий висновок суду однозначним та правильним.

 

         Так, зокрема, суд не дав належної оцінки суперечливим і неповним показанням свідка ОСОБА_2. про час перебування у неї ОСОБА_1 і у судовому засіданні не усунув явну неповноту показань цього свідка.

         Суд відкинув показання свідка ОСОБА_9. на досудовому слідстві і не навів переконливих доводів того, чому ці показання не беруться до уваги. Між тим, у показаннях цього свідка, і зокрема, від 23 жовтня, 3, 5 і 6 листопада 2005 року, містяться важливі дані, котрим потрібно дати належну оцінку у сукупності із іншими доказами.

 

         Залишилося поза увагою суду й те, що свідок ОСОБА_9. під час допиту             6 листопада повідомив, що розмова із сином відбулася приблизно об 11 годині, тобто задовго до того, як його було визнано підозрюваним і затримано.

 

         Посилання суду на те, що слідчим було порушено вимоги ст. ст. 43¹ та 45 КК України не відповідає матеріалам справи, а висновок  про те, що показання свідка ОСОБА_9. суд не визнає як доказ, не можна визнати обгрунтованими.

  

         Відкидаючи показання свідка ОСОБА_12., суд послався на те, що цей свідок до будь якої відповідальності не притягувався і його перебування у камері тимчасового утримання разом із ОСОБА_1. і правдивість його показань, викликає у суду сумнів. Інших доводів судом не наведено.

        

         Такий висновок суду також не можна визнати переконливим, з огляду на отримані у судовому засіданні докази.

 

         Фактично не ураховані і не оцінені у сукупності з іншими доказами й показання свідків ОСОБА_15. та ОСОБА_16., хоча суд навів їх у вироку.

 

         Суд послався на відсутність прямих доказів причетності ОСОБА_1 у висновках численних експертизах, а окремі з них взагалі не взяв до уваги.

 

         Колегія суддів знаходить, що суд неповно дослідив ці експертні висновки, підійшов до них однобічно і належним чином не умотивував чому не відкидає викладені у них дані.

 

         Це стосується, як судово-імуно-цитологічної експертизи, експертизи мікронакладань та інших.

 

         Неправильно витлумачені і викладені у вироку й показання експерта Зав'ялова щодо можливості заподіяння винним ударів стільцем у будівлі із низькою стелею.

 

         Перевіряючи пояснення ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів ведення слідства, внаслідок яких він обмовив себе, суд визнав, що перевірка проведена неналежним чином.

 

         Проте, не прийнявши ніяких мір для належного виконання судового доручення суд фактично не з'ясував чи застосовувалися до ОСОБА_1 фізичне або психічне насильство і яким це чином вплинуло на його пояснення.

 

         Це стосується і невиконання доручення суду щодо з'ясування питань відносно ОСОБА_17., належності відбитків пальців рук ОСОБА_17 чи іншим особам.

 

         Колегія суддів вважає, що висновок суду про не встановлення органами досудового слідства істинного мотиву вбивства, також є безпідставним.

 

         З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що виправдовувальний      вирок постановлено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

 

         При новому розгляді справи, суду слід урахувати наведені та інші недоліки, одночасно перевірити й доводи наведені у касаційному поданні прокурора,  і в залежності від установленого, прийняти законне рішення.

 

         Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

 

у х в а л и л а:

 

 

         касаційне подання заступника прокурора Сумської області задовольнити.

 

         Виправдовувальний вирок Апеляційного суду Сумської області від                 30 травня 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

 

 

 

С у д д і:

 

 

Кравченко К.Т.                          Пивовар В.Ф.                                Мороз М.А.