У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кравченка К.Т.,
суддів	Лавренюка М.Ю., Мороза М.А.,
за участю прокурора	Кравченко Є.С.

 

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 28 вересня 2006 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на вирок Стахановського районного суду Луганської області від 15 вересня          2005 року щодо ОСОБА_1.

 

Вироком місцевого суду

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

уродженця та жителя м. Стаханова

Луганської області, судимості не має,

 

засуджено:

- за ч. 3 ст. 212 КК України на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на три роки, з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на три роки.

 

На підставі ст. 70 КК України, ОСОБА_1., за сукупністю злочинів,  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади на три роки з конфіскацією всього майна, що є його особистою власністю.

 

Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

 

На ОСОБА_1, відповідно до ст. 76 КК України, покладено обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну місця роботи та проживання.

 

На підставі ст. 77 КК України постановлено не виконувати зазначений вирок в частині конфіскації майна засудженого.

 

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

 

Як визнав суд, ОСОБА_1, працюючи директором ПП “ІНФОРМАЦІЯ_2”, що на вулиці АДРЕСА_1 у м. Стаханові, будучи службовою особою, 13 травня 2005 року, з метою умисного ухилення від сплати податків, вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів у особливо великих розмірах (737 697 грн.).

 

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 змінити у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону при призначенні покарання.

 

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню із наступних підстав.

 

Висновок суду першої інстанції щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів та кваліфікація його злочинних дій за ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів, є правильним і у поданні не оспорюється.

 

Обираючи ОСОБА_1. покарання за ч. 3 ст. 212 КК України, суд призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна, після чого звільнив його від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України. Крім того, суд, постановив не виконувати вирок у частині конфіскації майна, пославшись на вимоги ст. 77 КК України.

 

Таке рішення суду не ґрунтується на вимогах закону, і зокрема, ст. 77 КК України. У разі звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна законом не передбачено.

Крім того, при призначенні ОСОБА_1. покарання на підставі ст. 70 КК України, суд порушив загальні принципи призначення покарання.

 

Як убачається зі справи, суд призначив ОСОБА_1. за ч. 3 ст. 212 КК України, так і ч. 2 ст. 366 КК України, додаткове покарання у виді позбавлення права займати керівні посади строком на 3 роки.

 

За змістом закону, якщо за всі злочини, що входять у сукупність, суд призначає однакові за видом і розміром додаткові покарання, то застосування принципу поглинення менш суворого більш суворим недопустимо.

 

Зважаючи на викладені у вироку обставини справи та дані про особу засудженого, колегія суддів вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_1. за ч. 2 ст. 366 КК України додаткове покарання у виді позбавлення волі займати керівні посади з 3 до 2 років 6 місяців.

 

Крім того, за наведених обставин вирок місцевого суду слід змінити і в частині невиконання вироку в частині конфіскації майна.

 

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

 

Вирок Стахановського міського суду Луганської області від 15 вересня 2005 року щодо ОСОБА_1 змінити.

 

Вважати засудженим ОСОБА_1.: за ч. 3 ст. 212 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати керівні посади строком на три роки; за ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі строком на два роки з позбавленням права займати керівні посади на два роки шість місяців.

 

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим вважати ОСОБА_1. засудженим за ч. 3 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 КК України до позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати керівні посади строком на три роки.

 

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1. від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком три роки.

 

На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_1 покласти обов'язок не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та повідомляти цей орган про зміну  місця роботи та проживання.

 

Виключити з резолютивної частини вироку рішення суду щодо невиконання призначеного додаткового покарання у вигляді конфіскації майна на підставі ст. 77 КК України.

 

 

С у д д і:

 

Мороз М.А.                 Кравченко К.Т.                             Лавренюк М.Ю.