ЛУГИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. М. Грушевського, 2 а, селище Лугини, Коростенський район, Житомирська область, 11301,

тел. (04161)9-14-72, e-mail: inbox@lg.zt.court.gov.ua, web: http://lg.zt.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 02896124

____________________________________________________________________________________________________

                        Справа № 281/223/25

Провадження по справі № 2/281/168/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року                                     селище Лугини

Суддя Лугинського районного суду Житомирської області Свинченко Г.Д., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена" про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

29.04.2025 року до Лугинського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить: 1) стягнути з ТОВ «Живена» код ЄДРПОУ 38286470 (в особі директора Лазаренка І.В., що зареєстроване: вул. Центральна, с. Остапи, Коростенського району, Житомирської області, 11341) на користь позивача грошові кошти у розмірі 4657,16 грн. в якості орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди землі; 2) розірвати договір оренди земельної ділянки від 07.04.2016 року, кадастровий номер 1822884000:03:000:0119, площа 1.6866 га, укладений між ТОВ «Живена» та зареєстрованим сектором державної реєстрації Лугинської районної адміністрації Житомирської області 22.06.2016 року, а також земельну ділянку від 07.04.2016 року, кадастровий номер 1822884000:04:000:0126, площа 0.6787 га, укладений між ТОВ «Живена» та зареєстрованим сектором державної реєстрації Лугинської районної адміністрації Житомирської області 22.06.2016 року.

Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження та продовження її розгляду, суд, дослідивши предмет і підстави заявленого позову, прийшов до висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Живена» з іншої сторони були укладені 07.04.2016 р. договори оренди земельних ділянок, за умовами яких ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Живена» прийняло в строкове володіння і користування на платній основі земельні ділянки кадастровий номер 1822884000:03:000:0119, площею 1.6866 га, та кадастровий номер 1822884000:04:000:0126, площею 0.6787 га, які знаходяться на території Остапівської сільської ради Лугинського району Житомирської області. Строк дії договорів – 10 років. Зазначені договори зареєстровані у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку 22.06.2016 року.

Як вбачається з позовної заяви представник позивача просить розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені 07.04.2016 р. між сторонами, а також стягнути орендну плату за користування земельними ділянками за зазначеними договорами.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області справа № 906/330/24 від 11.04.2024 р. відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Живена» (11341, Житомирська область, Лугинський район, с. Остапи, вул. Центральна, б. 2, код ЄДРПОУ 38286470) та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича.

Постановою Господарського суду Житомирської області справа № 906/330/24 від 04.02.2025 р. визнано ТОВ «Живена» - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 04.02.2026 року. Також припинено повноваження арбітражного керуючого Дарієнка В.Д., ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Дарієнка В.Д.; зобов`язано посадових осіб банкрута протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.

Разом з тим, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Живена» 17.02.2025 р. до реєстру внесено запис № 1002911410007000420 на підставі винесеного судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Розпорядником майна призначено Дарієнка В.Д.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя.

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 р. № 1423-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02.05.2023 р. № 3065-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними ЗУ від 28.04.2021 р. № 1423-IX, від 02.05.2023 р. № 3065-IX до ч. 5 ст. 93 ЗК України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 904/9875/21. Суд зобов`язаний керуватися сформованим висновком у аналогічних справах.

Відповідно до ст. 131 КУзПБ, майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення ч. 5 ст. 93 ЗУ, із змінами, внесеними ЗУ від 28.04.2021 р. № 1423-IX, від 02.05.2023 р. № 3065-IX, а саме: надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Заявлені у цій справі вимоги про розірвання договору оренди землі, у разі їх задоволення, вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника в тому числі і обсяг грошових зобов`язань боржника ТОВ «Живена».

Таким чином, з врахуванням законодавчих змін пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедури банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Враховуючи викладене, заявлені у цій справі позовні вимоги позивача про стягнення коштів та розірвання договору оренди землі, у разі їх задоволення вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника, в тому числі і обсяг грошових зобов`язань божника ТОВ «Живена».

Таким чином, суд дійшов висновку, що позови до боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника.

Враховуючи предмет спору та суб`єктний склад у цій справі, а також визнання відповідача банкрутом, суд вважає що даний спір повинен розглядатися господарським судом та не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки заявлені вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі.

Разом з тим, постановлення даної ухвали не є обмеженням у доступі позивача до правосуддя, оскільки остання не обмежена у можливості вирішення спору в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 186, 258-261, 353-355 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом  ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена" про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою - відмовити.

Роз`яснити позивачу, що вона може звернутись із таким позовом до Господарського суду Житомирської області (10002, м. Житомир, майдан Путятинський, б. 3/65) у якому знаходиться справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Живена".

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, позовну заяву та додані до неї матеріали негайно надіслати позивачу.

Копію позовної заяви залишити в суді.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя                                        Галина СВИНЧЕНКО