Справа №463/3868/25

Провадження №1-кс/463/4002/25

У Х В А Л А

01 травня 2025 року                                        Личаківський районний суд м. Львова

Cлідчий суддя                                         ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання                 ОСОБА_2

скаржника                                                 ОСОБА_3

дізнавача                                                 ОСОБА_4

в м. Львові,

розглянувши скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області про закриття кримінального провадження, -

в с т а н о в и в:

до суду надійшла скарга на постанову дізнавача Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області про закриття кримінального провадження № 12025142360000122 від 15.02.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

В обґрунтування скарги ОСОБА_3 зазначає, що 21.02.2025 дізнавачем Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12025142360000122 від 15.02.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Уважає дану постанову незаконною та необґрунтованою з огляду на те, що дізнавачем були порушені його права як потерпілого; не було проведено перехресного допиту між ним та ОСОБА_6 .

Скаржник у судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі, надав аналогічні пояснення. Додатково зазначив, що очевидці його побиття – відсутні; експертиза, не встановила у нього ушкоджень, адже він був одягнений у теплий одяг, що затримав удар. Уважає, що зі сторони ОСОБА_7 має місце переслідування внаслідок неприязних стосунків, що склалися через його намагання поселитися у модульному містечку як переселенця, у чому йому ОСОБА_8 відмовив через небажання отримати дозвіл на поселення від ТЦК. Заперечує проти закриття кримінального провадження, хоче, щоб досудове розслідування продовжувалося задля притягнення винного до відповідальності. Оскільки досудове розслідування тривало лише 6 днів – у нього це викликає сумніви у його об`єктивності та повноті. У зв`язку з чим просив скаргу задовольнити.

Дізнавач у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила. Вважає постанову законною та обґрунтованою. Підтримала зазначені в постанові мотиви для закриття провадження та надала аналогічні пояснення. Так, вказала, що нею було здійснено всі необхідні дії, які в своїй сукупності дають підстави для прийняття рішення про відсутність ознак кримінального правопорушення. Окрім того, вказала, що на всі клопотання, які були подані скаржником через відповідну електронну систему надано відповіді, що підтверджується матеріалами кримінального провадження. Про проведення перехресного допиту скаржник під час дізнання не клопотав, та й проведення такої дії, на її думку, навряд чи було б доцільним, адже як ОСОБА_3 так і ОСОБА_9 залишаються на своїх позиціях. Відзначила, що 15.02.2025 ОСОБА_3 було визнано потерпілим; вручено пам`ятку про процесуальні права та обов`язки потерпілого; допитано як потерпілого. Звернула увагу суду, що спочатку ОСОБА_3 вказував, що його вдарили в лице, а потім – у грудну клітку.

Заслухавши пояснення скаржника та дізнавача, дослідивши матеріали скарги та оглянувши матеріали кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.

Так, на досудовому провадженні за п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження – заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

З метою виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, прийняттю слідчим рішення про закриття кримінального провадження має передувати вжиття ним всіх можливих заходів у передбаченому цим Кодексом порядку для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Закриття кримінального провадження відповідно до положень Глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється внаслідок наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).

Однією із підстав закриття кримінального провадження є встановлення відсутності в діянні складу кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України).

Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.

Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.

Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які обумовлюють відмову, зазначене є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.

Своєю чергою слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов`язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов`язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Як вбачається із постанови дізнавача Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 від 21 лютого 2025 року, кримінальне провадження № 12025142360000122 від 15.02.2025, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України – закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (а.с. 39-41).

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. До такого висновку дізнавач дійшла з огляду на результати досудового розслідування, зокрема, відсутність як тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , що слідує із Висновку експерта № 110 від 18.02.2025 (а.с.12) так і очевидців події (словесної перепалки): а.с. 10 – Протокол допиту потерпілого від 15.02.2025 та Пояснень ОСОБА_9 від 19.02.2025 (а.с. 35-36).

Зокрема, дізнавачем встановлено, що 15.02.2025 в ЧЧ ЛРУП №1 ГУНП у Л/о надійшла письмова заява ОСОБА_3 про те, що просить прийняти міри до ОСОБА_10 , котрий 15.02.2025 близько 09:45 год, перебуваючи в приміщення Собору Пресвятої Богородиці за адресою: м. Львів, вул. Грушевського, 2а наніс йому один удар кулаком правої руки в грудну клітку, чим завдав фізичного болю.

Заява ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення зареєстрована 15.02.2025 Львівським районним управлінням поліції № 1 ГУ НП у Львівській області в Інформаційно-телекомунікаційній системі за № 5641. За вказаним фактом 15.02.2025 відділом дізнання ЛРУП №1 ГУНП у Л/о розпочато кримінальне провадження за №12025142360000122.

Допитаний у процесуальному статусі потерпілий ОСОБА_3 повідомив, що 15.02.2025 близько 09:45 год перебуваючи в приміщенні Собору Пресвятої Богородиці за адресою: м. Львів вул Грушевського, 2 а він просив у людей матеріальну допомогу на хліб та ліки, однак до нього підійшов візуально знайомий чоловік ОСОБА_11 , який представився представником церкви, почав робити йому зауваження та в ході словесного конфлікту наніс йому один удар кулаком правої руки в грудну клітку, чим завдав фізичного болю. При даному конфлікті свідків та очевидців не було. Згодом потерпілий викликав наряд міліції.

Дізнавачем встановлено, що у подальшому потерпілим скеровано клопотання про те, що він просить внести зміни щодо особи, яка нанесла йому удар, а саме: на ОСОБА_12 , оскільки він ідентифікував дану особу через мережу «Інтернет».

Із пояснень ОСОБА_10 слідує, що він є дияконом Свято-Покровського кафедрального собору у м. Львові по вул. Грушевського, 2. 15.02.2025 у даному храмі він зустрів ОСОБА_3 , де представився та зробив йому зауваження щодо жебракування та попросив припинити це робити саме в приміщенні храму, на що останній почав агресувати, висловлюватися нецензурною лайкою тощо. У подальшому диякон попросив припинити дану поведінку та нецензурну лайку в храмі, оскільки дана поведінка є неприпустимою. Заперечив нанесення ударів, вказав, що навпаки намагався заспокоїти ОСОБА_3 . Свідків та очевидців конфлікту в у той час в приміщенні церкви не було. Додав, що раніше зустрічався із ОСОБА_3 у Міському центрі надання допомоги ВПО, куди останній звертався з метою поселення у модульному будинку, проте йому було відмовлено через категоричне небажання виконати вимоги договору для поселення, відтак останній може здійснювати на нього наклеп через таку відмову.

18.02.2025 надійшов висновок експерта № 110 від 18.02.2025, згідно якого на час проведення судово-медичної експертизи у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень не виявлено.

Покликання у скарзі як на підстави для скасування постанови про закриття кримінального провадження на не проведення дізнавачем перехресного допиту між ОСОБА_3 та ОСОБА_9 спростовуються наданими у судовому засіданні поясненнями ОСОБА_3 , в яких він підтвердив, що не заявляв такого клопотання під час досудового розслідування, а лише мав намір його заявити, але не встиг, оскільки кримінальне провадження вже було закрите.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України, слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Виходячи із закріплених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, держава не наділяє заявників правом припису до правоохоронних органів щодо конкретних норм кримінального матеріального або процесуального законів, у межах яких, на їх думку, повинно здійснюватися провадження.

Також слід зауважити, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).

Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з`ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У силу ч. 2 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Основним засобом збирання доказів, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, досягнення його завдань є проведення слідчих (розшукових) дій.

Своєю чергою, ч. 1 і 2 ст. 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Виходячи з наведеного, незгода особи з проведеними слідчими (розшуковими) діями під час досудового розслідування, їх видом (видами) та обсягом не є безумовним свідченням неповноти чи неправильності слідства.

Із врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до переконання, що доводи скаржника про незаконність оскаржуваної постанови є безпідставними та необґрунтованими; тоді як рішення дізнавача є законним, обґрунтованим, таким що ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними; висновки дізнавача відповідають обставинам кримінального провадження. Окрім цього, сам скаржник не зазначає, які додаткові слідчі чи процесуальні дії, окрім перехресного допиту, мали б бути вчинені в межах кримінального провадження, невчинення яких перешкоджає встановлення істини у справі.

Доводи скаржника про те, що дізнавач під час проведення дізнання обмежила його права як потерпілого подавати докази, доводи, заявляти клопотання спростовуються матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що 15.02.2025 на а.с. 9 міститься Пам`ятка про процесуальні права та обов`язки потерпілого, підписана ОСОБА_3 , де чітко вказано про обсяг прав і алгоритм їх реалізації. На а.с. 10 – Протокол допиту потерпілого ОСОБА_3 від 15.02.2025, де містяться показання по суті поставлених запитань.

При цьому, на обґрунтованість прийнятого дізнавачем рішення не впливають інші можливі подальші слідчі дії, оскільки в силу мотивів наведених дізнавачем, склад злочину відсутній і в подальшому підтримання державного обвинувачення по цьому провадженню виключається.

Таким чином, доходжу висновку, що дізнавач у достатньому обсязі провів необхідні процесуальні та слідчі, внаслідок яких встановлено відсутність в діяннях складу кримінального правопорушення, а тому виходячи із зібраних доказів, дійшов об`єктивного висновку про необхідність закриття кримінального провадження, з приводу чого прийняв умотивовану постанову.

З огляду на вищевикладене, у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 9, 284, 303, 306, 307, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -

у х в а л и в :

у задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 від 21 лютого 2025 року про закриття кримінального провадження кримінального провадження № 12025142360000122 від 21 лютого 2025 року – відмовити за безпідставністю.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку та строки, визначені статтею 395 КПК України протягом п`яти днів з дня її отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали слідчого судді складено 6 травня 2025 року о 12 годині 30 хвилин.

Слідчий суддя                                         ОСОБА_13