Справа № 442/2860/25

Провадження № 1-кп/442/247/2025

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42024142190000074 від 01.11.2024 відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровськ, громадянина України, з середньою освітою, зі слів працюючого в санаторії "Весна", одруженого, на утриманні має малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовозобов`язаного, зареєстрований та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,-

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2024 у справі №442/2741/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді 15 діб адміністративного арешту з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 років без конфіскації транспортного засобу. Дане рішення ОСОБА_2 не оскаржувалось та 03.05.2024 вступило у законну силу.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, яка набрала законної сили та будучи ознайомлений з нею, з метою умисного невиконання постанови суду, яка набрала законної сили щодо позбавлення трава керування транспортним засобом, та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, 25.09.2024 о 22:20 год. керував транспортним засобом марки «Chery Easter», р.н. НОМЕР_1 , на вулиці Куліша в м. Стебнику Львівської області, з ознаками наркотичного сп`яніння, в результаті чого був зупинений працівниками Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області за порушення правил дорожнього руху. За вказаним фактом, відносно ОСОБА_2 , цього ж дня, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №918871, який скеровано для розгляду у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

В подальшому, постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 15.10.2024 у справі №442/8108/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 130, ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді адміністративного штрафу в розмірі 51000 грн. з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу. Дане рішення ОСОБА_2 не оскаржувалось та 28.10.2024 вступило у законну силу.

Крім цього, ОСОБА_2 , продовжуючи свій злочинний умисел на умисне невиконання постанов суду, які набрали законної сили, будучи обізнаним про наявність вказаних вище постанов суду, та будучи ознайомлений з ними, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, 24.11.2024 о 15:05 год. керував транспортним засобом марки «Cherу Easter», р.н. НОМЕР_1 , на вулиці Трускавецька, 17, в м. Стебнику Львівської області, з ознаками наркотичного сп`яніння, в результаті чого був зупинений працівниками Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області за порушення правил дорожнього руху. За вказаним фактом, відносно ОСОБА_2 , цього ж дня, складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №181137, який скеровано для розгляду у Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.

В подальшому постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12.12.2024 у справі №442/10047/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту строком на 15 діб з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 10 років без конфіскації транспортного засобу.

Таким чином, ОСОБА_2 , умисно не виконав постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України

Обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненому визнав повністю і суду пояснив, що знав про позбавлення його постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2024 права керування транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 130 КУпАП. Однак, і надалі продовжував керувати транспортним засобом.

У вчиненому щиросердечно розкаюється, просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї винності обвинуваченим ОСОБА_2 , його винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена зібраними органом досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, які учасники судового провадження не оспорювали та вважали їх дослідження в судовому засіданні недоцільним. Судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності та істинності їх позицій відсутні.

Заслухавши думку учасників судового провадження, роз`яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними.

При таких обставинах суд вважає, що дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, оскільки він умисно не виконав постанову суду , що набрала законної сили.

При призначенні покарання обвинуваченому суду слід суворо дотримуватись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

При цьому, обставиною, яка пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України, щире каяття та повне визнання своєї винуватості.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, - не встановлено.

При обранні виду і розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповальності, визнав себе винним повністю, щиросердечно розкаявся, працевлаштувався, має на утриманні малолітню дитину.

Враховуючи вищенаведене, особу винного, а також беручи до уваги позицію прокурора, який у судових дебатах просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку, суд вважає, що виправлення ОСОБА_2 можливе при застосуванні покарання у виді позбавлення волі, звільнивши від відбування покарання з випробовуванням на підставі ст. 75, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України, яке є необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід ОСОБА_6 не обирався, а відтак, підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не встановлено.

З речовими доказами необхідно поступити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження не вживались.

Цивільній позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та обрати йому покарання – один рік позбавлення волі.

На підставі ст. 75, п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

Речові докази – матеріали особової справи №15 від 15.05.2024 та №3 від 17.01.2025, постанови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.04.2024, від 15.10.2024 та від 12.12.2024, - зберігати при матеріалах кримінального провадження, які залишились у прокурора.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Засудженому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя ОСОБА_1