Провадження № 2/641/649/2025 Справа № 641/6305/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року                                                                м. Харків

Слобідський районний суд м. Харкова у складі головуючого - судді Маньковська О.О., за участі секретаря судового засідання - Почерніної А.Д., розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовною заявою Акціонерного товариства «Комерційний банк» «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява АТ «КБ «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.05.2018 року, зі змінами, в розмірі 90783,13 грн., з яких 49 934,19 – прострочена сума заборгованості по кредиту; 40848,94 грн. – прострочена заборгованість за відсотками. В подальшому позовні вимоги було зменшено, позивач просив стягнути заборгованість за Договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.05.2018 року, зі змінами, в розмірі 25332,49 грн. та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимоги зазначив, що 07.05.2018 року між ПАТ «КБ «Глобус» та ОСОБА_1 укладено Договір на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки шляхом подачі заяви- анкети на приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту. Відповідно до умов Договору, Банком відкрито Позичальнику картковий рахунок № НОМЕР_1 , що, в подальшому було змінено на № НОМЕР_2 з програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для фізичних осіб клієнтів ПАТ «КБ «Глобус» та встановлено Ліміт дозволеного овердрафту на наступних умовах (з урахуванням змін, внесених згідно з положеннями Договору): Позивач надав відповідачу кредит, виконавши свої умови договору. Відповідач зі свого боку не виконав умови кредитного договору та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого, станом на 01.03.2024 року заборгованість за вказаним кредитним договором становила 90783,13 грн., яка складалась з 49 934,19 – прострочена сума заборгованості по кредиту; 40848,94 грн. – прострочена заборгованість за відсотками. Крім того, вважав, що строк позовної давності не пропущений, посилаючись на карантин та воєнний стан, які його скасовують. Також, позивач зазначив, що у зв?’язку з частковим погашенням заборгованості відповідача з моменту направлення позовної заяви, заборгованість зменшилась та станом на 31.01.2025 року становить 25 332,49 грн., яка включає в себе – строкову заборгованість за кредитом.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились, про місце, дату і час слухання справи повідомлені своєчасно і належним чином, причину неявки суду не повідомили. При цьому, відповідачем та його представником до суду надано копію квитанції про сплату суми боргу за кредитним договором та копії з виконавчого провадження, за яким її здійснено, тому вважали, що за кредитним договором від 07.05.2018 року заборгованість погашена. Крім того, стороною відповідача надано до суду заяву з проханням застосувати строк позовної давності.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд за згодою представника позивача розглядає справу у відсутності відповідача.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 07.05.2018 між АТ «КБ «Глобус» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки, шляхом подачі заяви-анкети № 10/18/05 на приєднання до вказаного договору, яким встановлено ліміт овердрафту 50 000,00 грн. зі строком дії 12 місяців (а.с.5--13).

На підставі вказаної анкети-заяви, АТ«КБ «Глобус» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 , на який встановлено ліміт овердрафт за програмою кредитування овердрафт «Запасочка» для операцій з платіжною карткою у валюті - гривня, видано платіжну картку зі строком дії ліміту овердрафту 12 місяців. Згідно договору його дія може бути продовжена Банком на кожні наступні 12 місяців на умовах, визначених договором.

Відповідач, підписанням вищевказаної заяви-анкети на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки в АТ КБ «Глобус» підтвердив, що акцептує публічну пропозицію АТ КБ «Глобус» на укладення цього договору, яка розміщена на сайті АТ КБ «Глобус» www.globusbank.com.ua і беззастережно приєднується до умов цього договору, усвідомлював, що договір вважається укладеним з дня отримання банком заповненої та підписаної відповідачем заяви-анкети на приєднання до договору на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб); ознайомлений та цілком згодний з умовами договору АТ «КБ «Глобус», діючими картковими лімітами, Тарифами, умовами Програми кредитування, Правилами користування міжнародними платіжними картками; підтвердив, що всі умови договору АТ «КБ «Глобус» йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення, свій примірник цієї заяви-анкети отримав.

Наявні у справі докази свідчать про те, що банк виконав взяті на себе зобов`язання та надав відповідачу в користування кредитні кошти, що не заперечувалось і самим відповідачем.

Так, ч. 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Положеннями ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, що закріплено у ч. 1 ст. 1055 ЦК України.

За приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Приписи ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлюють обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, згідно вимог ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України у встановлений строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Положеннями ст. 614 ЦК України регламентовано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Із наданого позивачем розрахунку за договором вбачається, що відповідач отримав кошти в розмірі 49 934,19 грн., однак, у встановленому договором порядку та строки, не погасив заборгованість, у результаті чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 90783,13 грн, з яких: 49934,19 грн.- прострочена заборгованість по кредиту, 40848,94 грн. - прострочена заборгованість за відсотками (а.с.28).

Стверджуючи про повне погашення суми заборгованості, відповідачем наданий виконавчий напис приватного нотаріуса від 15.12.2020 року № 113721, з якого вбачається, що даний виконавчий документ виданий про звернення стягнення за Кредитним договором на відкриття поточного рахунку на обслуговування платіжної картки АТ «КБ «Глобус» (для фізичних осіб), який укладено з боржником ОСОБА_1 , шляхом подачі заяви-анкети № 10/18/05від 07.05.2018 року, укладеним з АТ «КБ «Глобус». Стягнення заборгованості за період з 11.02.2020 року по 31.08.2020 року, сума заборгованості складає 65 450,64 грн., з яких 49 934,19 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 15516,45 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с.77).

Згідно наданої позивачем квитанції від 02.10.2024 року, останній сплатив заборгованість за виконавчим документом № 64355173, за яким провадження відкрито на підставі виконавчого напису № 113721, виданого 15.12.2020 року, в сумі 73 515,70 грн. (а.с. 67,78-82).

Таким чином, відповідачем сплачена сума боргу перед кредитором - АТ «КБ «Глобус», за вказаним виконавчим документом на визначену в даному документі суму, а саме - 65 450,64 грн., з яких 49 934,19 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15516,45 грн. - прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, за період з 11.02.2020 року по 31.08.2020 року.

Разом з тим, звертаючись 13.09.2024 року з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.05.2018 року, зі змінами, позивач - АТ «КБ «Глобус» просили стягнути заборгованість в розмірі 90783,13 грн., з яких 49 934,19 – прострочена сума заборгованості по кредиту; 40848,94 грн. – прострочена заборгованість за відсотками. В подальшому позовні вимоги було зменшено, позивач просив стягнути заборгованість за Договором на відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.05.2018 року, зі змінами, в розмірі 25332,49 грн. та судові витрати.

Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги Кредитного договору відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням ст. ст. 526, 530 ЦК України.

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача з цим позовом до суду повністю сплачена за виконавчим документом прострочена сума заборгованості по кредиту - 49 934,19 грн., проте прострочена заборгованість за відсотками сплачена відповідачем частково, за період з 11.02.2020 року по 31.08.2020 року в сумі 15516,45 грн., що підтверджується також наданою позивачем роздруківкою про Рух коштів по особовому рахунку відповідача, в зв`язку з чим, стягненню з відповідача ОСОБА_1 підлягає сума в розмірі 25 332,49 грн. (40848,94грн- 15516,45грн), тобто, прострочена заборгованість за відсотками.

           При розв`язанні клопотання відповідача про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності, суд приходить до наступного.

Так, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частинами четвертою, п`ятою статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

З 12 березня 2020 року по 31 грудня 2022 року на усій території України було встановлено карантин відповідно до Постанови КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022, дію якого неодноразово продовжено, в тому числі станом на теперішній час.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Враховуючи зміст вищенаведених нормативно-правових актів, беручи до уваги, що початок перебігу строку позовної давності розпочався з 07.05.2018, тобто з дати підписання анкети-заяви про приєднання до Договору про відкриття кредитного рахунку, що не оспорюється стороною відповідача, а також те, що строки позовної давності було продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби та на строк дії в Україні воєнного стану, суд вважає, що строки позовної давності за вимогами позову є зупиненими в силу правила п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України, у зв`язку з чим, зазначений позов заявлено в межах строків позовної давності.

За вказаних обставин, заява відповідача про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки сплив строків позовної давності за цими вимогами не знаходить законодавчого підтвердження та спростовується доданими до матеріалів справи доказами.

За приписами ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн слід зазначити наступне.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу представником позивача –адвокатом Прохоренко В.П. надано: -копію договору про надання правничої допомоги ПАТ «АТ КБ «Глобус» № 010224 від 01.02.2024 року, акт прийому-передачі послуг за вказаним Договором відповідно до п .3 вказаної угоди гонорар адвоката за надані послуги правничої допомоги є фіксованим та складає 1500,00 грн. Також сторони погодили, що окрім гонорару адвоката за послуги, за кожне судове рішення на користь банку клієнт сплачує адвокату гонорар успіху, в розмірі 3000,00 грн.; актом прийму –передачі послуг за Договором про надання професійної допомоги - адвокатом нараховано до сплати 6000,00 грн, які сплачено банком, згідно платіжної інструкції.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року по справі №922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо в визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Суд, оцінюючи обґрунтованість позовної заяви в частині стягнення витрат на правову допомогу, в контексті положення частини четвертої статті 137 ЦПК України, тобто щодо співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, вважає, що заявлена відповідачем - позивачем сума є неспівмірною.

Так, суд враховує характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру та приходить до висновку що розмір витрат на правову допомогу адвоката в суді, який підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 1 000,00 грн.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, враховуючи приписи статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму понесених ним судових витрату у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 1, 76, 77, 78, 81, 141, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, ст. ст. 509, 526, 553, 625, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Глобус» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного Товариства «Комерційний Банк «Глобус» заборгованості за Договором про відкриття поточного рахунку та обслуговування платіжної картки від 07.05.2018 року у розмірі 25332 (двадцять п`ять тисяч триста тридцять дві) гривні 49 копійок та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 коп. та судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 коп., а в загальній сумі 29360 (двадцять дев`ять тисяч триста шістдесят) грн. 49 коп.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.  

Позивач – Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус», юридична адреса: м. Київ, Куренівський провулок, 19/5, ЄДРПОУ 35591059.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Маньковська