Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2025 р.                                                                        Справа153/525/25

Провадження2-а/153/30/25-а

Ямпільський районний суд Вінницької області, який діє як адміністративний суд

у складі головуючого судді Гаврилюк Т.В.

за участю секретаря судового засідання Саїнчук О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу №153/525/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, який мотивований тим, що 19.03.2025 до позивача зателефонував ДІМ відділення №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП та повідомив, що йому необхідно 20.03.2025 з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). 20.03.2025 на 09 годину позивач з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), де йому вручили протокол №152 від 20.03.2025 про вчинення ним адміністративного правопорушення та пояснили, що йому необхідно прибути на 09 годин 31.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . У вказану дату та час я з`явився в чергову частину ІНФОРМАЦІЯ_2 де йому було повідомлено, що розгляд адміністративної справи не відбудеться, оскільки з другого відділення РТЦК ще не надійшли матеріали адміністративної справи про вчинення ним адмінправопорушення. За таких обставин, він уже за власною ініціативою 02.04.2025 з`явився в чергову частину ІНФОРМАЦІЯ_2 , де йому була вручена постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 759 від 31.03.2025. Ознайомившись із вказаною постановою позивач дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_3 була винесена постанова №759 від 31.03.2025, якою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Так, в описовій частині постанови зазначено, що «08.11.2024 поштовим зв`язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на зареєстровану/задекларовану адресу військовозобов`язаного ОСОБА_1 яка значиться в ЄДРП, військовозобов`язаних та резервістів, була надіслана повістка №1065248 сформована за допомогою ЄДРП, військовозобов`язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 14:00 год. 24.11.2024 для уточнення даних. За даними довідки про причини повернення/досилання оформленої та підписаної працівником поштового зв`язку 15.11.2024 повістка була повернута по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Отже, за приписами п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик по повістці, проте у вказаний в повістці час, місце і дату не з`явився та про поважні причини неприбуття, у термін визначений п.24 Порядком №560, а саме, у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб не повідомив, та в подальшому не прибув у строк зазначений в повістці до ТЦК та СП, що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги п.21 Порядку №560, у зв`язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці. 04.12.2024 за електронним зверненням №Е596105 ОСОБА_1 був поданий в розшук до органу Національної поліції. Згідно ч.2 ст.26 Закону №3543-ХІІ громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення №152 від 20.03.2025, що відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУПАП не є перешкодою для розгляду адміністративних справ. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено. Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 вважає, що останній в особливий період, порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що виразилось в неприбутті, без поважних причин, за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, та не повідомлення про поважні причини неявки у встановлений законом трьох денний термін з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, що є порушенням абз.2 ч.1, ч.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ та п.24 Порядку №560 за що встановлена адміністративна відповідальність по ч.3 ст.210-1 КУпАП. Факт вчинення правопорушення підтверджується належними і допустимими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення №152 від 20.03.2025, рапорт від 20.03.2025, повістка №1065248 сформована 08.11.2024, конверт, опис вкладення до рекомендованого повідомлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка про причини повернення/досилання від 15.11.2024, інформація з ЄДРПВР про перебування в розшуку у зв`язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія паспорта громадянина України. Згідно п.п.2 п.41 Постанови №560 належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ТЦК та СП іншої адреси проживання. Отже, враховуючи вимоги п.п.2 п.41 Постанови №560 ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик до ТЦК та СП, а тому надані ним пояснення не спростовують факту вчинення правопорушення, та не слугують підставою для закриття провадження у справі». Отже, позивач стверджує, що постанова №759 від 31.03.2025 винесена ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 є незаконною, передчасною, протиправною та такою яка прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав: Так, відповідно до військово-облікового документу Резерв+ позивач взятий на військовий облік. У вказаному військово-обліковому документі зазначено, що 13.07.2023 ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію. Відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 позивач являється інвалідом 3 групи, довічно. У відповідності до ст.23 ч.1 п.2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач як інвалід 3 групи має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Крім того, твердження зазначене як в протоколі так і в постанові про те, що «За даними довідки про причини повернення/досилання оформленої та підписаної працівником поштового зв`язку, 15.11.2024 повістка була повернута по причині відсутності адресата за вказаною адресою» є таке, що не відповідає дійсності. Позивач разом зі своєю сім`єю проживаю по АДРЕСА_2 , не працює, в будинку по місцю проживання постійно присутні позивач або члени його сім`ї. Будь-яких причин чи підстав не з`являтись до ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача не має. Крім того, згідно довідки виданої Северинівським старостинським округом №15, старостинський округ не володіє будь-якою інформацією про виклик позивача в період з 01.11.2024 по 01.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім того, згідно з ч.3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, яке тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При цьому положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені ч.3 ст.14 цього Закону. Відповідно до ч.3 ст.14 Закону №1951-VIII актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною. Також, позивач звертає увагу суду на те, що прибувши 20.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) так і 31.03.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) ніхто не уточнював його дані та не вимагав будь-яких документів щодо встановлення особи. Отже, розгляд справи відбувся у відсутність позивача, що суперечить вимогам ст.278 КУпАП, чим порушено його право на захист. При розгляді адміністративних справ керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки повинні керуватись положеннями ст.ст.245, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст.251, 252 КУпАП, зобов`язані з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності. В зв`язку з вище вказаним, в порушення вимог ст.245, 251, 252, 278, 280 КУпАП ТВО ІНФОРМАЦІЯ_2 не перевірив чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи витребувано необхідні додаткові матеріали, повно і об`єктивно не з`ясував обставини справи, не з`ясував чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також не з`ясував інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, належним чином не оцінив докази по справі. Отже, порушуючи діюче законодавство свідчить про незаконність, необ`єктивність, упередженість працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 при складанні щодо ОСОБА_1 постанови №759 від 31.03.2025 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. В зв`язку з вище викладеним, позивач вважає себе невинним, постанову №759 від 31.03.2025 по справі про адміністративне правопорушення необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та складену з порушенням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вказані вище обставини, позивач просить суд скасувати постанову №759 від 31.03.2025 винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення його – ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.

Ухвалою Ямпільського районного суду Вінницької області від 10.04.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, на підтвердження чого у матеріалах справи присутня довідка про доставку електронного документу 14.04.2025 (а.с.24), а також рекомендованим повідомленням вих.№061024586 8939, в якому стоїть відмітка про отримання 16.04.2025 (а.с.25), відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку:

Із копії паспорта громадянина України, виданого 28.11.2022 та витягу з реєстру територіальної громади (а.с.11-12) судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , народився в селі Іванково Ямпільського району Вінницької області, зареєстрований АДРЕСА_2 .

Із копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 виданого на ім`я ОСОБА_1 (а.с.13) судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності 3 групи, загального захворювання, термін дії довічно, дата видачі 24.03.2025.

Із копії постанови №759 від 31.03.2025 (а.с.14) судом встановлено, що ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 виніс вказану постанову згідно якої: «08.11.2024 поштовим зв`язком «Укрпошта», рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення, на зареєстровану задекларовану адресу військовозобов`язаного ОСОБА_1 , яка значиться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, була надіслана повістка №1065248 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, згідно якої останній мав обов`язок з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_4 о 14:00 год. 24.11.2024 для уточнення даних. За даними довідки про причини повернення досилання оформленої та підписаної працівником поштового зв`язку 15.11.2024 повістка була повернута по причині відсутності адресата за вказаною адресою. Отже, за приписами п.41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик по повістці, проте у вказаний в повістці час, місце і дату не з`явився та про поважні причини неприбуття, у термін визначений п. 24 Порядком №560, а саме, у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повісті дати і часу прибуття шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_6 або в будь-який інший спосіб не повідомив, та в подальшому не прибув у строк зазначений в повістці до ІНФОРМАЦІЯ_7 , що не перевищує сім календарних днів, чим порушив вимоги п.21 Порядку №560. У зв`язку з неприбуттям за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повісті, 04 12.2024 за електронним зверненням №E596105 ОСОБА_1 був поданий в розшук до органу Національної поліції. Згідно ч.2 ст.26 Закону №3543-ХІІ громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Громадянин ОСОБА_1 на розгляд справи не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується його особистим підписом в протоколі про адміністративне правопорушення №152 від 20.03.2025, що відповідно до вимог ч.1 ст.268 КУпАП не с перешкодою для розгляду адміністративних справ. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не заявлено. Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 вважає, що останній в особливий період порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що виразилось в неприбутті, без поважних причин, за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці, та не повідомлення про поважні причини неявки и встановлений законом трьох денний термін з подальшим прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів, що є порушенням абз.2 ч.1, ч.3 ст.22 Закону № 3543-ХІІ та п.24 Порядку №560, за що встановлена адміністративна відповідальність по ч.3 ст.210-1 КУпАП. Факт вчинення правопорушення підтверджується належними і допустимими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення №152 від 20.03.2025, рапорт від 20.03.2025. повістка №1065248 сформована 08.11.2024, конверт, опис вкладення до рекомендованого повідомлення, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, довідка про причини повернення/досилання від 15.11.2024, інформація з ЄДРПВР про перебування в розшуку у зв`язку з неприбуттям за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , копія паспорта громадянина України. Згідно п.п.2 п.41 Постанови №560 належним підтвердженням оповіщення військово зобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру, комплектування та соціальної підтримки або його відділу, у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язки, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особина за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання. Отже, враховуючи вимоги п.п.2 п.41 постановою №560 ОСОБА_1 належним чином був оповіщений про виклик до ТЦК та СП, а тому надані ним пояснення не спростовують факту вчинення правопорушення, та не слугують підставою для закриття провадження у справі. Факт вчинення цього правопорушення виявлений 20.03.2025 коли ОСОБА_1 з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 і не надав доказів поважності причин неприбуття за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені в повістці №1065248, після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення. При призначені адміністративного стягнення, враховуючи характер скоєного ОСОБА_1 адміністративного правопорушення. Обставин, згідно ст.34, 35 КУпАП, які обтяжують або пом`якшують відповідальність не встановлено. Майновий стан: не працює, являється інвалідом ІІІ групи. Громадянин ОСОБА_1 в особливий період скоїв адміністративне правопорушення, що передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000 грн.».

Із копії довідки №03-07.15/10 від 01.04.2025 виданої старостою Северинівського с.о. №15 (а.с.15) судом встановлено, що з 01.11.2024 по 01.04.2025 не надходило розпорядження з метою оповіщення (вручення повістки) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 для проведення медичного огляду та уточнення військово-облікових даних на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Із копії військово-облікового документу «Резерв+» (а.с.16) судом встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , відповідно до постанови ВЛК від 13.07.2023 «Непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час», звання рядовий, ВОС 738950.

Дослідивши усі докази по справі і оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку:

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

У відповідності до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Наявність події і складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стаття 22 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» визначає, що громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом. Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Крім того, суд зазначає, що відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

У ч.5 ст.5, 8, 9 цього Закону органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Згідно з ч.3 ст.14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Цією нормою передбачено перелік державних органів, від яких Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді персональні відомості призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Електронна інформаційна взаємодія, у тому числі надання відповідних відомостей, між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною, здійснюється відповідно до законів України «Про публічні електронні реєстри», «Про розвідку» та в порядку, визначеному Держателем Реєстру спільно з відповідним державним органом.

Разом з тим, відповідачем не вказано, які саме відомості (персональні дані) не були уточнені позивачем і не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі шляхом електронної інформаційної взаємодії.

У постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вказано, що він не з`явився 24.11.2024 о 14 годині 00 хвилин до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. А позивач вказує і підтверджує довідкою виданою старостою Северинівського с.о. №15, що його не оповіщали, повістки не надсилали щодо прибуття 24.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

З огляду на вказане, обов`язок з приводу уточнення даних, який визначений ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» позивач ОСОБА_1 не порушив.

Крім того, в порушення вимог ст.283 КУпАП, в резолютивній частині оскаржуваної постанови не міститься інформації про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, а лише зазначено рішення про накладення адміністративного стягнення.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

На обов`язок доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).

У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п.2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувачення у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням зазначеним у ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В цьому суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Підсумовуючи вищевказане, суд враховує, що спірна постанова прийнята з численними порушеннями процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями ч.1 ст.39 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом, підлягає стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 605,60 грн., за рахунок бюджетних асигнувань  ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.9, 210-1, 247, 251, 280 КУпАП, ст.2, 72-79, 139, 241-246, 250, 255, 263, 286, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Скасувати постанову №759 від 31 березня 2025 винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , судовий збір у сумі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий                                Т. В. Гаврилюк