ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

05 травня 2025 року Справа №  280/11595/24   м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Конишевої О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач),   в якій позивач просить суд (з урахуванням зміни предмету позову від 31.03.2025 (а.с.98):

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22 червня 2024 року по 30 липня 2024 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з військової служби 21 червня 2024 року, тобто за період з 22 червня 2024 року по 30 липня 2024 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неоформлення довідки про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 при його звільненні з військової служби;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 оформити довідку про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна, після чого нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період його військової служби з 25 серпня 2022 року по 21 червня 2024 року, станом на день його звільнення з військової служби, 21 червня 2024 року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення проведення і виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 21 червня 2024 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078;

          зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 21 червня 2024 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;

стягнути з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 24 363,98 грн., відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, що має бути виплачена згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21 червня 2024 року №188.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив військову службу та 01 квітня 2022 року та був звільнений у запас за станом здоров`я. Відповідно до листа відповідача позивачу було частково відмовлено у задоволенні заяви позивача про нарахування і виплату грошового забезпечення (компенсацій) за час військової служби, зокрема у частині нарахування і виплати: грошової компенсації за неотримане речове майно за період військової служби позивача. Ввважає таку відмову протиправною та просить позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом подачі відзива, лише направив до суду пакет документів.

Ухвалою суду від 18.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/11595/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12.03.2025 прийнято рішення про перехід до розгляду справи  за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.03.2025.

Протокольною Ухвалою суду від 24.03.2025 оголошено перерву у підготовчему засіданні до 31.03.2025.

Ухвалою суду від 31.03.2025 прийнято до розгляду зміну пердмету позову (п.3-9 зміненої позовної заяви від 31.03.2025 (а.с.98) та відкладено підготовче засідання на 14 квітня 2025 року.

Протокольною Ухвалою суду від  14.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.04.2025.

Від представника позивача  14.04.2025 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі, відповідач не з`явився.

28.04.2025 сторони  не з`явилися, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у  разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 01 квітня 2022 року по 21 червня 2024 року проходив військову службу за призовом під час мобілізації, у тому числі в період з 25 серпня 2022 року по 21 червня 2024 року - на посаді радіотелефоніста відділення управління командира артилерійської батареї 3 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 .

З 12 липня 2023 року позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_4 від 12 липня 2023 року, з 03 травня 2024 року - статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, а з 19 березня 2025 року - позивач визнаний особою з інвалідністю ІІ групи (безстроково).

21 червня 2024 року позивача звільнено у запас «з 21.06.2024» за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - за наявності інвалідності).

Згідно з витягом з наказу командира відповідача (по стройовій частині) від 21 червня 2024 року №188, серед іншого, наказано виплатити позивачу:

-          з «01» по «21» червня 2024 року надбавку з урахуванням оскладу за військовим званням та надбавку за вилугу років згідно наказу Міністра Оброни України від 07 червня 2018 року № 260;

-          додаткову грошову винагороду за період перебування у розпорядженні відповідних командирів понад два місяці з «01» по «21» червня 2024 року з розрахунку 20 100,00 грн. (на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні);

-          грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку 2024 року за 15 діб;

-          грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку 2023 року за 30 діб;

-          грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку 2022 року за 23 доби;

-          грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки за 2023-2024 роки за 28 діб;

-          матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань... у розмірі 24 363,98 грн.;

-          вихідну допомогу у розмірі 4% від місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний місяць (за двадцять шість календарних місяців).

Вищезазначених виплат від відповідача у день звільнення позивачу не здійснено.

В подальшому на банківський картковий рахунок позивача від відповідача було зараховано наступні суми грошових коштів: 24 липня 2024 року - 23 998,52 грн; 30 липня 2024 року - 116 069,47 грн (а.с.86).

24 липня 2024 року позивач направив відповідачу заяву про нарахування і виплату грошового забезпечення (компенсацій) за час військової служби, у якій, зокрема, прохав нарахувати і виплатити йому:

-          середній заробіток (з розрахунку 20 100,00 грн.) за весь час затримання розрахунку;

-          підготувати і видати йому довідку про вартість неотриманого позивачем речового майна за період його військової служби у відповідача, після чого нарахувати і виплатити йому (з урахуванням даних такої довідки) відповідну грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби, на 21 червня 2024 року.

Відповідач, отримав вказану заяву позивача 29 липня 2024 року, що підтверджується даними рекомендованого повідмлення про вручення поштового відправлення №6900618024256. Відповідь відсутня.

Відповідно до листа-відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 (КДШВ ЗСУ) від 21 липня 20-24 року №117/ВихЗВГ/6724 повідомлено щодо зарахування на картковий рахунок позивача до кінця липня 2024 року коштів у сумі 140 088,48 грн, а також повідомлено з посиланням на вимоги пункту 29 розділу IV Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період про те, що «... при звільненні військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізаціїна особливий період вони вибувають з майном особистого користування. Речі, які не були ними отримані з будь-яких причин за період служби, під час звільненняне видаються. Інвентарніречі здаютьсяна речовий склад військової частини. Враховуючи зазначене, компенсація на недоотримане речове майно Вам не нараховується та не виплачується».

Зокрема позивач зазначає, що згідно грошового атестату, виданого відповідачем 10 серпня 2024 року, немає даних про проведення будь-якої індексації грошового забезпечення позивача за весь період з 01.01.2024 року по 21 червня 2024 року, із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Позивач не погоджуючитьсь з діями відповідача щодо ненарахування  всіх необхідних сум при звільненні з військової служби, звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Стосовно позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача щодо видачі довідки про склад і вартість не отриманого позивачем речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно позивачу при його звільненні з військової служби та щодо зобов`язання відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, станом на день його звільнення з військової служби, суд зазначає наступне..

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону №2011-XII речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

За приписами пункту 2 Порядку №178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пункт 3 Порядку №178 визначає, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:

- звільнення з військової служби;

- загибелі (смерті) військовослужбовця;

- переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Відповідно до пункту 4 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Пунктом 5 Порядку №178 закріплено, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.05.2016 за №768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції №232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно.

Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців.

Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ «Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період» Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог Порядку №178.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку №178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом V Інструкції №232.

Відповідно до пункту 1 розділу V Інструкції №232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.

Згідно пункту 8 розділу V Інструкції №232 з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.

Пунктом 28 розділу V Інструкції №232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.

Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.

Військовослужбовці строкової служби в особливий період забезпечуються за Нормами мирного часу.

Пунктом 30 розділу V Інструкції №232 встановлено, що особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.

Військовослужбовці рядового, сержантського та старшинського складу, які проходили військову службу в мирний час за контрактом, на воєнний час забезпечуються на загальних підставах з усіма солдатами, матросами, сержантами та старшинами.

Військовослужбовці строкової служби, які звільняються в запас або відставку, а також ті, які вибувають у відпустку у зв`язку з хворобою та іншими обставинами, забезпечуються речовим майном згідно з Переліком предметів речового майна, яким забезпечуються військовослужбовці строкової служби під час їх звільнення з військової служби в запас, відставку або відправлення для здачі вступних іспитів у військові навчальні заклади, та видаються атестати на речове майно з відміткою про це у відповідних документах.

Згідно з пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що військовослужбовцям гарантується грошова компенсація за неотримане речове майно у разі звільнення з військової служби.

Верховний Суд у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 30.04.2020 у справі №813/4138/17 сформував висновок щодо застосування норм права, який відповідно до  положень ч. 5 ст. 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Так, Верховним Судом визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в п. 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Враховуючи вищевказане, за позивачем навіть після звільнення з військової служби зберігається право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у тому випадку, якщо така не була виплачена йому при звільненні.

В спірному випадку, як вбачається з матеріалів справи, згідно з витягом з наказу командира В/Ч НОМЕР_2 від 21 червня 2024 року №188, позивача виключено зі списків особового складу частини з 21.06.2024, знято з усіх видів забезпечення.

Позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_2 із заявою від 24.07.2024, в якій, зокрема, просив підготувати та видати йому довідку про вартість неотриманого ним речового майна за період його військової служби з 01.04.2022 року по 21.06.2024 року, після чого нарахувати і виплатити (з урахуванням даних такої довідки) відповідну грошову компенсацію за неотримане речове майно, станом на день звільнення з військової служби, а саме на 21.06.2024 року. 29 липня 2024 року, відповідач отримав заяву позивача, що підтверджується даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №6900618024256.

Однак відповідач запитуваної довідки не видав та нарахування й виплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачу не здійснив, натомість листом від 21.07.2024 року №117/ВихЗВГ/ НОМЕР_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 (КДШВ ЗСУ) повідомило, що відповідно до п. 29 Розділу V Інструкції №232 компенсація за неотримане речове майно військовослужбовцям військової служби за призовом під час мобілізації не нараховується та не виплачується.

Водночас, як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі №200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

Так, за приписами пункту 4 розділу ІІІ Інструкції №232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.

В свою чергу, пунктом 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком №178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Тобто, пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону №2011-ХІІ.

Таким чином, посилання відповідача на пункт 29 розділу V Інструкції №232, як на підставу для відмови у виплаті позивачу грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно є безпідставним.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивач, який звільнений з військової служби у запас, має право на отримання довідки про вартість речового майна та, відповідно, отримання грошової компенсації вартості такого майна відповідно до положень Порядку №178.

За таких обставин, суд дійшов висновку, про допущену відповідачем у спірних відносинах протиправну бездіяльність, у зв`язку з чим наявні підстави для відповідача оформити довідку про склад і вартість неотриманого позивачем речового майна, нарахувати і виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно станом на день його звільнення з військової служби.

Щодо зобов`язання здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 21 червня 2024 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум, то Позивач прохає враховати наступне.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та нарахування сум індексації визначено Порядком № 1078.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 визначено, що значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (посадових окладів). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (посадових окладів).

Однак відповідно до положень статті 39 Закону № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.

У разі зростання посадового окладу (тарифної ставки) з січня 2024 року, сума індексації заробітної плати має визначатись з урахуванням положень пункту 5 Порядку № 1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.

Отже, у разі зростання посадового окладу (тарифної ставки) з січня 2024 року, сума індексації заробітної плати має визначатись з урахуванням положень пункту 5 Порядку № 1078, тобто значення індексу споживчих цін у січні приймається за 1 або 100 відсотків і для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається з лютого 2024 року.

У разі, якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 року не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів здійснюється з січня 2024 року.

Право на індексацію грошових доходів настає, якщо величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації 103% (абзац другий пункту 1-1 Порядку № 1078).

Абзацом третім пункту 1-1 Порядку № 1078 визначено, що індекс споживчих цін обчислюється Держстат) і публікується в офіційних періодичних виданнях не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним.

Індекси споживчих цін опубліковані Держстатом в газеті «Урядовий кур`єр» за: - січень 100,4% (№ 31 від 13.02.2024); лютий 100,3% (№ 52 від 12.03.2024); березень 100,5% (№ 74 від 11.04.2024); квітень 100,2% (№ 98 від 14.05.2024); травень 100,6% (№ 119 від 12.06.2024); червень 102,2% (№ 141 від 12.07.2024).

Відповідно до пункту 11 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Ураховуючи те, що індекс споживчих цін за червень опублікований в газеті Урядовий кур`єр 12.07.2024, і наростаючим підсумком з січня по червень перевищив 103% (103,8% за посадами працівників, у яких посадові оклади підвищені з 1 січня 2024 року ((100,0% (місяць підвищення приймається 100%) х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%) і 104,3% за посадами, працівників і військовослужбовців, у яких не відбулося підвищення посадових окладів, згідно із Законом № 3460-ІХ обчислення індексу споживчих цін провадиться з 1 січня 2024 року (100,4% х 100,3% х 100,5% х 100,2% х 100,6% х 102,2%)) індексація нараховується в серпні.

Отже, індексації в межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн) підлягають грошові доходи (заробітна плата, грошове забезпечення), починаючи з серпня 2024.

Тому відповідачемза період з 01.01.2024 по 21.06.2024 «поточна -індексація» не нараховувалася правомірно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 за № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення" (далі за текстом - Порядок № 1078).

Згідно із п. 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку № 1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх індексація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку № 1078 встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова №1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови №1294.

В подальшому, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (набрала законної сили 01.03.2018), якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення став березень 2018 року.

Тим часом, відповідно до абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку № 1078, у разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року про виправлення описки), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

З огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку №1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців третього, четвертого Порядку №1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Щодо кола обставин, які належить з`ясувати для правильного застосування абзаців третього шостого пункту 5 Порядку №1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п`ятого пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Разом з тим, з вищеописаних доказів судом установлено, що у березні 2018 року позивач не перебував на військовій службі.

Позивач проходив військову службу по мобілізації у складі Збройних Сил України, з 01 квітня 2022 року по 21 червня 2024 року.

Тобто, саме з 01 квітня 2022 року позивач почав отримувати грошове забезпечення у Військової частини  НОМЕР_2 .

Разом з тим, необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був на військовій службі у 2022 році, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент його призначення – 01 квітня 2022 року на посаду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації - різниці відповідно до приписів абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку №1078.

Аналогічний за змістом правовий висновок у подібних правовідносинах викладено Верховним Судом у постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23.

Тому у задволенні позовної вимоги щодо перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення з 01 січня 2024 року по 21 червня 2024 року із застосуванням щомісячної індексації - різниці відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078,слід відмовити.

Стосовно стягнення з військової частини НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 суму матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань - 24 363,98 грн., відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, що має бути виплачена згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21 червня 2024 року №188.

Згідно з витягом з наказу командира відповідача (по стройовій частині) від 21 червня 2024 року №188, серед іншого, наказано виплатити позивачу: (…) матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань... у розмірі 24 363,98 грн.

В подальшому на банківський картковий рахунок Позивача від Відповідача було зараховано наступні суми грошових коштів: 24 липня 2024 року - 23 998,52 грн; липня 2024 року - 116 069,47 грн (а.с.86).

Відповідно до Грошового атестату військової чатсини НОМЕР_2 (а.с.23-24) позивачу виплачено матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 24 363,98 грн.

Тобто матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових питань... у розмірі 24 363,98 грн була виплачено позивачу, тому суд відмовляє у задволенні даної позовної вимоги.

Стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 22 червня 2024 року по 30 липня 2024 року.

21 червня 2024 року позивача звільнено у запас.

Відповідно до банківської виписки, на банківський картковий рахунок позивача від відповідача було зараховано наступні суми грошових коштів: 24 липня 2024 року - 23 998,52 грн.; 30 липня 2024 року - 116 069,47 грн.

Відповідно до частини 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно зі статтею 117 КЗпП у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відшкодування, передбачене КЗпПУ, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин. Такий обов`язок припиняється проведенням фактичного розрахунку та саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Суд підтверджує право позивача на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, натомість в цій справі така вимога є передчасною, адже відповідний обов`язок виникає у роботодавця з моменту проведення повної виплати належних сум, тоді як в межах розгляду даної справи, суд наразі зобов`язав відповідача провести виплату належних сум і в межах розгляду цієї справи неможливо визначити коли такий розрахунок буде здійснений.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеному, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )  до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не оформлення довідки про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна та щодо невиплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно ОСОБА_1 при його звільненні з військової служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 оформити довідку про склад і вартість неотриманого ОСОБА_1 речового майна, після чого нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно за період його військової служби з 25 серпня 2022 року по 21 червня 2024 року, станом на день його звільнення з військової служби, 21 червня 2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 05.05.2025.

Суддя                                                                       О.В. Конишева