ЄУН: 336/3145/25

Провадження №: 3/336/2371/2025

ПОСТАНОВА

іменем України

06 травня 2025 року м. Запоріжжя

Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Відділу поліції №3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Запоріжжя, громадянки України, РНОКПП не відомий, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 156 КУпАП,

встановив:

09 квітня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя надійшла справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 001612 від 22 березня 2025 року, який складений в м. Запоріжжя, ДОП СП ВП № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області лейтенантом поліції Радченко Ксенією Валеріївною про те, що 22 березня 2025 року об 11 год. 58 хв. за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 58 на ринку «Меркурій» з кіоску з написом «Тютюн» гр. ОСОБА_1 здійснила продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку, чим порушила ч. 9 ст. 65 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» та ч. 2 ст. 226 ПКУ, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

В протоколі зазначений свідок ОСОБА_2 .

До протоколу про адміністративне правопорушення додано: рапорт, пояснення ОСОБА_2 , фототаблиця, копія паспорта ОСОБА_1 , квитанція та диск.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася, була повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином. Жодних заяв чи клопотань від ОСОБА_1 до суду не надходило.

Враховуючи норми ст. ст. 268, 277 КУпАП, у зв`язку з тим, що в справі є достатні дані про обізнаність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зі своїми правами, про місце і час розгляду справи в суді, суддя розглянув дану справу за відсутності ОСОБА_1 вважаючи, що за наведених обставин її право на захист порушено не буде.

Суддя, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов до такого висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.

Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Таким чином, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати всі обставини у справі на підставі доказів, зібраних особою, яка склала протокол.

Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені ст. 256 КУпАП та Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 №1376.

Статтею 256 КУпАП визначено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Відповідно до п. 9 розділу 2 Документування адміністративних правопорушень Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 №1376, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі - Інструкція) при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:

- у графі «місце складання протоколу» - населений пункт або географічна точка;

- у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень);

- у графі «склав цей протокол про те, що громадянин(ка)» - прізвище, ім`я та по батькові особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (повністю, без скорочень);

- у графі «назва документа, серія, №, ким і коли виданий» - документ, що посвідчує особу (серія, номер паспорта, дата видачі і назва органу, що його видав, або серія, номер іншого документа, що посвідчує особу, яка вчинила правопорушення (службове чи пенсійне посвідчення, студентський квиток тощо), дата видачі і найменування органу (установи, підприємства, організації), що його видав(ла));

- у графі «чи притягався(лася) до адміністративної відповідальності» - інформація щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності впродовж року (за наявності);

- у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол);

- у графі «до протоколу додається» - пояснення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, викладені на окремому аркуші, рапорти посадових осіб органів поліції, довідки, акти тощо (у разі складення).

Частина 1 статті 156 КУпАП (в редакції на час встановлення обставин зазначених в протоколі) передбачає відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку, що тягне за собою накладення штрафу від двохсот до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та виручки, одержаної від продажу предметів торгівлі.

Об`єктом даного проступку є суспільні відносини у сфері торгівлі пивом, алкогольними та слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також суспільні відносини у сфері захисту прав споживачів та охорони здоров`я населення.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в таких формах:- роздрібна або оптова, включаючи імпорт або експорт, торгівля спиртом етиловим, коньячним або плодовим або роздрібна торгівля алкогольними напоями чи тютюновими виробами без наявності ліцензії або без марок акцизного збору чи з підробленими марками цього збору; - порушення правил торгівлі пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а саме: торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами в приміщеннях або на територіях, заборонених законом, або в інших місцях, визначених рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, як таких, де роздрібна торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами заборонена, і так само торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями або тютюновими виробами через торгові автомати чи неповнолітніми особами, а також продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв або тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років, або продаж тютюнових виробів в упаковках, що містять менш як 20 сигарет або цигарок, чи поштучно (крім сигар), або торгівля пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби.

Суб`єкт проступку - працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності в цих галузях; в частині третій цієї статті -будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

В протоколі зазначено, що 22 березня 2025 року об 11 год. 58 хв. за адресою м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 58 на ринку «Меркурій» з кіоску з написом «Тютюн» гр. ОСОБА_1 здійснила продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку.

Частина 1 статті 156 КУпАП передбачає відповідальність за роздрібну або оптову торгівлю алкогольними напоями чи тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку чи з підробленими марками цього податку.

В протоколі не вказано ОСОБА_1 здійснювала оптову чи роздрібну торгівлю тютюновими виробами.

Так, в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

В протоколі про адміністративне правопорушення також не розкрита суб`єктивна сторона правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 22.03.2024 року на ринку по вул. Чарівна в кіоску з написом «Тютюн» придбав пачку сигарет «Прима» за 60 грн. без марок акцизного податку, бо так дешевше.

Показання єдиного свідка у справі не можуть бути безумовною підставою для притягнення особи до відповідальності.

ОСОБА_1 пояснень не надавала.

Квитанція не є доказом того, що ОСОБА_1 торгувала в кіоску тютюном без акцизу.

Фототаблиця наявна в матеріалах справи також не є доказом того, що ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку.

Крім того, на фото відсутня дата та час коли були зроблені дані знімки, та за допомогою, якого технічного засобу; з даних фото не можливо встановити де саме зроблені ці знімки. Вказані фото суддя не бере до уваги.

Відеозапис не містить факту передачі грошових коштів. Грошові кошти не вилучались.

Копія паспорту я не є доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Торгівля тютюновими виробами передбачає дії, пов`язані з відчуженням товару або передачею його іншій особі, що має оплатний характер. Однак в матеріалах справи доказів, які б вказували саме на торгівлю тютюновими виробами (оплатний характер дії), не міститься.

До протоколу не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що в зазначені день, час та місці ОСОБА_1 здійснювала продаж тютюнових виробів без марок акцизного податку, враховуючи при цьому, що торгівля це процес обміну товарів на гроші з метою задоволення потреб споживача та отримання прибутку.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять даних того, що у особи на яку складено протокол вилучалась виручка отримана від продажу тютюнових виробів тощо.

Вказані обставини жодними належними та допустимими доказами не зафіксовані.

В протоколі в графі потерпілі міститься запис відсутні.

Сам протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення складений працівником поліції, а отже, за умови відсутності інших об`єктивних доказів вини правопорушника, не є достатньою підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.

Надавши оцінку зібраним по справі доказам приходжу до переконання, що протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього документи не є достатніми доказами, котрі дають підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 156 КУпАП.

Таким чином, у матеріалах справи недостатньо доказів для встановлення об`єктивної сторони правопорушення.

Крім того, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП полягає у здійсненні торгівлі, тобто процесу обміну товарами та грошима.

Однак у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані щодо отримання ОСОБА_1 грошей від продажу тютюнових виробів, тобто виручки, яка відповідно до санкції ч. 1 ст. 156 КУпАП повинна бути конфіскованою у разі визнання особи винною у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення. Відсутні такі дані і в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Зазначене виключає об`єктивну сторону даного адміністративного правопорушення та унеможливлює його склад.

Суб`єктом проступку – є працівники торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності в цих галузях; в частині третій цієї статті -будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.

Так, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 156 КУпАП настає для суб`єктів господарювання, а не для будь-яких інших осіб.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 156 КУпАП, проте працівником поліції, який склав даний протокол не надано доказів того, що ОСОБА_1 є працівником торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, або суб`єктом підприємницької діяльності в цих галузях.

Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов`язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.

З огляду на наведене вище слідує, що в протоколі про адміністративне правопорушення не розкрита суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справах "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v.Russia", рішення від 30.05.2013, заява N 36673/04) та "Карелін проти Росії" ("Karelin v.Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Леванте проти Латвії" від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

Стандарт доведення вини "поза розумним сумнівом" означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного "розумного сумніву" в цьому, тоді як наявність такого "розумного сумніву" у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.

Відповідно до ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи з вищевикладеного вважаю, що у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 156 КУпАП відсутній склад адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. ст. 1, 7, 9, 156 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

постановив:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 156 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Речі вилучені згідно з протоколом 88 пачок тютюнових виробів марки «Прима», про що міститься запис в протоколі про адміністративне правопорушення, підлягають поверненню власнику за належністю.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя: Л.В. Петренко

Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік

Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік