П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2025 року м. Київ

Справа № 357/14453/17

Провадження: № 22-ц/824/8929/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Мариничева Юрія Павловича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Цукурова В. П,

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,

у с т а н о в и в:

У березні 2015 року ПАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ФК «Кредит-Капітал», звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що відповідно до укладеного кредитного договору №86/АА-00025.08.2 від 08.09.2008 року, відповідач, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 215 000 грн терміном до 08.09.2014 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та відповідачем-2 ОСОБА_2 , було укладено договір поруки №86/АА-00025.08.2 від 08.09.2008 року, за яким поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальником. Однак, свого зобов`язання позичальником виконано не було, внаслідок чого станом на 16.07.2019 року утворилась заборгованість по кредиту в загальній сумі 44 881 грн 70 коп, що складається з 35709, 33 - заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсоткам - 9172, 37 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів, солідарно (позовні вимоги згідно уточненої позовної заяви від 16.07.2019 року (т. 3, а. с. 173-196).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №86/АА-00025.08.2 від 08.09.2008 року в розмірі 44 881,70 грн. 70 коп.

У частині позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_2 відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Мариничев Ю. П. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права рішення суду просив скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що відповідач, ОСОБА_1 , не був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки судова повістка про виклик в судове засідання направлена судом за неналежною адресою. Крім того, вважає, що позивач звернувся до суді із пропуском строків позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення оскаржується лише в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , а тому в іншій частині не переглядається.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 08.09.2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №86/АА-00025.08.2, відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на купівлю автомобіля на загальну суму 215 000 грн зі сплатою 19,00% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 08.09.2014 року включно (т.1 а. с. 7-9).

08.09.2008 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №86/АА-00025.08.2, за яким відповідач-2, як поручитель, зобов`язався солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов`язань позичальником (т. 1 а. с.14).

Однак, свого зобов`язання позичальником не було виконано, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Розгляд даної справи здійснювався неодноразово.

Так, ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 11.10.2017 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

12.02.2019 року банком ПАТ «Родовід Банк» було відступлено всі права грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №86/АА-00025.08.1 від 08.09.2008 року, відповідно до результатів відкритих торгів, до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал». З 12.02.2019 року всі виконання за зобов`язаннями, які виникли за договорами, що підлягали виконанню на користь банку і залишаються невиконаними на даний час, необхідно виконувати в повному обсязі на користь вказаної компанії (т.3 а.с.17-18).

Отже, станом 16.07.2019 року існує заборгованість по кредиту в загальній сумі 44 881 грн 70 коп, що складається з 35709, 33 - заборгованості по тілу кредиту та заборгованості по відсоткам - 9172, 37 грн, яку позивач, просив стягнути з відповідачів, солідарно.

Задовольняючи позов в частині позовних вимог до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позову.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, скаржник посилається на те, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся без його участі, а тому він не мав можливості скористатися правом на справедливий суд.

Як зазначено вище, ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України від 11.10.2017 року справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2017 року справу за вказаним позовом прийнято до провадження, призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (ЦПК України в редакції до 15.12.2017 року) (т. 2, а. с. 44).

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2017 року у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т. 3, а. с. 107).

Колегія суддів відмічає, що відповідачу, ОСОБА_1 , судові повістки направлялися судом за адресою: АДРЕСА_1 , яку скаржник зазначає й в поданій апеляційній скарзі. Втім,на адресу суду поверталися конверти з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення»(т. 3, а. с. 147).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (рішення від 17 січня 1970 року у справі «Delcourt v. Belgium» («Делькур проти Бельгії»), заява № 2689/65, пункт 25 та рішення від 11 жовтня 2001 року у справі «Hoffmann v. Germany» («Гофман проти Німеччини»), заява № 34045/96, пункт 65).

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (рішення від 08 квітня 2010 року у справі «GUREPKA v. UKRAINE (№ 2)» («Гурепка проти України (№ 2)»), заява № 38789/04, § 23).

Також ЄСПЛ зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (рішення від 13 грудня 2011 року у справі «TRUDOV v. RUSSIA», заява № 43330/09, § 25, 27).

Положеннями ч.6 ст.128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 18 квітня 2022 року у справі №522/18010/18, обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Згідно з п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що, розглянувши справу за відсутності належних доказів повідомлення відповідача про розгляд справи та про призначення судового засідання, суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості обґрунтувати свої заперечення щодо позову і, таким чином, не взяв до уваги вимоги ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення по суті позовних вимог.

Перевіряючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Капітал», колегія суддів ураховує наступне.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до з ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплатили процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Крім того, відповідно до ч.1, ч.2 ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як зазначено вище, 08.09.2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №86/АА-00025.08.2, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на купівлю автомобіля на загальну суму 215 000 грн зі сплатою 19,00% річних за користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 08.09.2014 року включно (т. 1 а. с. 7-9).

При цьому, ОСОБА_1 , як позичальник, порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі: 44881,70 грн, яка складається з: 35709,33 - заборгованість по тілу кредиту; 9172,37 грн - заборгованість по відсоткам, що також не спростовано ОСОБА_1 в ході апеляційного перегляду даної справи.

Тому, ураховуючи наведені вищеобставини, колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість та доведеність позову в частині вимог до ОСОБА_1 .

В той же час, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушив питання щодо застосування строків позовної давності.

Вирішуючи питання щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів виходить з наступного.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, провадження № 14-59цс18, викладено правовий висновок про те, що якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

З матеріалів справи убачається, що надіслана на адресу відповідача поштова кореспонденція поверталася до суду першою інстанції без вручення адресату з відміткою «за закінченням встановленого терміну зберігання» або «інші обставини», що не може свідчити про належне повідомлення про день,час та місце розгляду справи.

За таких обставин, заява відповідача-1 про застосування строків позовної давності хоч і має місце розгляду в ході апеляційного перегляду справи, втім, є необґрунтованою та підлягає відхиленню з огляду на те, що кредитним договором визначений кінцевий термін повернення коштів до 08 вересня 2014 року, отже загальний строк позовної давності мав сплинути 08 вересня 2017року, в той час як позивач звернувся до суду із позовом 20 березня 2015 року, тобто, в межах строків позовної давності.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п.3 ч.3 ст.376 ЦПК України).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що вимоги позивача задоволено в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1921 грн.

При цьому, понесені відповідачем витрати по оплаті судового забору та витрати на правничу допомогу за розгляд справи апеляційним судом, відшкодуванню не підлягають, з огляду на те, що наслідком апеляційного перегляду справи є скасування судового рішення з процесуальних підстав.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Мариничева Юрія Павловича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2019 року в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1 скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28 ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором №86/АА-00025.08.2 від 08.09.2008 року в розмірі 44 881,70 (сорок чотири тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді С. М. Верланов

В. А. Нежура