Справа № 456/2682/24

Провадження № 2/456/129/2025

РІШЕННЯ

іменем України

/заочне/

16 квітня 2025 року                                                                                місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого судді                        Бораковського В. М. ,

секретар судового засідання        Зозуляк К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про звільнення майна з-під арешту, -

за участю:

представника позивача адвоката Деркач О.Р., -

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору представник позивача покликається на те, що 28.09.2006 ОСОБА_1 та Закрите акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк ‘‘Приватбанк”, а в подальшому — Акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” уклали договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку належне йому майно за адресою: АДРЕСА_1 . 25.08.2016 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, що прийнята відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт (запис про обтяження № 16132512, № 16132426). 25.08.2016 право власності на вищезазначене майно було зареєстровано за банком на підставі Договору іпотеки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно: 1012525446112, номер запису про право власності 16131991 від 25.08.2016). Реєстрація права власності відбулось на підставі ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку». Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV від 21.04.1999, який був чинний на момент накладення арештів, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя (ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХГУ від 21.04.1999). Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставо держателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз`яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту в заставленого майна (ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХГУ від 21.04.1999). Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІУ від 21.04.1999).

Право власності позивача на майно виникло на підставі Договору іпотеки в порядку пріоритетності прав, оскільки іпотека була зареєстрована раніше за накладений арешти. На сьогодні позивач, як власник майна, позбавлений можливості реалізувати право власності через наявність арешту. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача, а тому ці обтяження підлягають скасуванню.

       Представник позивача просить зняти арешт накладений на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1012525446112, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 16132512 від 25.08.2016, яке було зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, що прийнята відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Зняти арешт накладений на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1012525446112, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 16132426 від 25.08.2016, яке було зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, що прийнята відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.

Представник позивача – адвокат Деркач О.Р. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав покликаючись на викладені у позові обставини, просить позов задовольнити.

Відповідачка у судове засідання повторно не прибула, хоча належним чином повідомлялася про дату, час і місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомила, а тому суд вважає за можливе проводити розгляд справи у її відсутності в заочному порядку, на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

Третя особа у судове засідання не прибула, однак подала до суду заяву про розгляд справи без участі представників відділу ДВС.

Заяви, клопотання учасників справи.

18.07.2024 представником позивача - Сенькусь О.В. подано до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

29.07.2024, 02.01.2025 представником відповідача – адвокатом Огородник І.І. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

07.10.2024 представником відповідача – адвокатом Огородник І.І. подано до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

10.10.2024 представником позивача – Сенькусь О.В. подано до суду заяву про відкладення розгляду справи.

11.10.2024 представником відповідача – адвокатом Огородник І.І. подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

04.11.2024 представником позивача – Іставовою І.В. подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

06.11.2024 третьою особою подано до суду клопотання про розгляд справи без участі представників відділу ДВС.

12.12.2024 представником позивача - Іставовою І.В. подано до суду клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

27.01.2025 представником позивача – адвокатом Деркач О.Р. подано до суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

31.01.2025 представником позивача – адвокатом Деркач О.Р. подано до суду повідомлення про відсутність матеріалів у електронній справі.

03.02.2025 представником позивача - адвокатом Деркач О.Р. подано до суду заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

17.03.2025 представником позивача - адвокатом Деркач О.Р. подано до суду спростування клопотання.

01.04.2025 третьою особою подано до суду відповідь на ухвалу суду про витребування доказів.

Процесуальні дії у справі.

24.05.2024 суд, з метою визначення підсудності справи, здійснив дії по визначенню місця реєстрації відповідача у Єдиному державному демографічному реєстрі.

Ухвалою від 27.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалами від 25.06.2024, 11.10.2024, 03.01.2025 судові засідання проведено без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 29.07.2024 задоволено заяву представника позивача - Сенькусь О.В. про проведення судових засідань в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 08.10.2024 задоволено клопотання представника відповідача - Огородник І.І. про проведення судових засідань в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 03.01.2025 задоволено клопотання представника позивача - Істамової І.В. про проведення судових засідань в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 05.02.2025 задоволено клопотання представника позивача - адвоката Деркач О.Р. про проведення судових засідань в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою від 24.03.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №456/2682/24 відповідачки ОСОБА_1 .

З`ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Матеріалами справи встановлено, що між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» укладено договір іпотеки від 28.09.2006, посвідчений Навальковською М.М., приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, про те, що за цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань ОСОБА_2 , що випливають з кредитного договору від 28 вересня 2006 №Є/V 2126, з: повернення кредиту у сумі 80000 (вісімдесят тисяч) доларів США, що надається у формі поновлюваної кредитної лінії, окремими траншами, на термін 60 місяців, до 28 вересня 2011; сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % річних, починаючи з дати списання коштів позичкового рахунку до дати погашення кредиту, згідно графіка погашення; сплати відсотків за користування кредитом у разі несвоєчасного погашення кредиту (частини кредиту) у розмірі 32% річних від суми простроченої заборгованості по кредиту (сума погашення кредиту згідно графіку погашення); при достроковому погашенні кредиту (частини кредиту) - сплати винагороди, за користування кредитом, в розмірі 1,5% від суми кредиту, яка погашається достроково, в день такого погашення; сплати пені, у порядку та розмірі, визначених п.4.1 Кредитного договору, зареєстровано за реєстровим №3404. 28.09.2006 Навальковською М.М. приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» у зв`язку з посвідченням договору іпотеки накладається заборона відчуження зазначених в договорі нежитлової будівлі-їдальні №452 (позначеної на поверховому плані літерою А-2, загальною площею 1426,80 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 до припинення договору іпотеки, зареєстровано в реєстрі за №3405.

Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №322074208 від 06.02.2023, 25.08.2016 право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1012525446112, загальною площею – 1422,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки від 28.09.2006 номер відомостей про речове право – 16131991. 25.08.2016 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, виданої заступником відділом ВДВС Стрийського МРУЮ Мацюпа А.А., на нежитлову будівлю за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вулиця Матійціва І., будинок 10 накладено арешт (запис про обтяження № 16132512, № 16132426).

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача надано Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код юридичної особи – 14360570, місцезнаходження: Україна, 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д. дата та номер запису в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань – 10.06.2021, 1000701070088068810. Статут Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (нова редакція) ідентифікаційний номер: 14360570, затверджено постановою КМУ від 05.06.2019 №594 (в редакції постанови КМУ від 14.08.2019 №712), та погоджено НБУ 06.09.2019. Витяг з Державного реєстру банків Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» від 16.08.2021 №ДРБ-000008.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України «Про іпотеку».

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч.1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

У відповідності до вимог ч.7 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

Абзацами другим та четвертим частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Закрите Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк”, правонаступником якого є Публічне Акціонерне товариство комерційний банк ‘‘Приватбанк”, а в подальшому — Акціонерне товариство комерційний банк “Приватбанк” уклали договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець надав в іпотеку належне йому майно за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач є власником вказаного майна відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №322074208 від 06.02.2023. 25.08.2016 право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1012525446112, загальною площею – 1422,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки від 28.09.2006 номер відомостей про речове право – 16131991. 25.08.2016 на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, виданої заступником відділом ВДВС Стрийського МРУЮ Мацюпа А.А., на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт (запис про обтяження № 16132512, № 16132426).

Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ч.1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено, що позивач АТ КБ «Приватбанк» є власником майна, на яке накладено арешт в процесі правовідносин, які виникли під час укладення договору іпотеки, наслідком яких є оформлення права власності за позивачем на дане майно.

Накладений арешт на майно позивача створює перешкоди у здійснення ним права користування та розпорядження цим майном, позивач позбавлений в повній мірі реалізувати своє право власності на дане майно.

Надати оцінку аргументам відповідачки суд позбавлений можливості, оскільки такі нею не наведені.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача у сумі 6056 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України,  ст.ст. 175, 184, 316, 317, 319, 321, 328, 334, 391 ЦК України, суд,-

ухвалив:

Позов задовольнити.

       Зняти арешт накладений на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1012525446112, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 16132512 від 25.08.2016, яке було зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, що прийнята відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

       Зняти арешт накладений на нежитлову будівлю за адресою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Акціонерному товариству Комерційний банк “Приватбанк” (код ЄДРПОУ 14360570), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1012525446112, шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяження № 16132426 від 25.08.2016, яке було зареєстроване на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження № 33456326 від 17.07.2012, що прийнята відділом державної виконавчої служби Стрийського міськрайонного управління юстиції, правонаступником якого є Стрийський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» сплачений судовий збір в сумі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 6 ст. 259 та частини 1 ст. 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п`ять днів.

У зв`язку з оголошенням в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.04.2025.

Головуючий суддя        В. М. Бораковський