ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 рокуСправа №160/34771/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                                                   Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

31.12.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050029086 від 29.10.2024 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу [роботи на посадах, що передбачені списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.10.1992 року періоди роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року та за Списком №2 періоди роботи у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року, з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 за його заявою від 23.10.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте відповідачі протиправно відмовили у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та протиправно не зарахували до пільгового стажу періоди роботи з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року, » з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

03.01.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.01.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно архівної довідки №Ш-21/2-09/1191 від 08.08.2024 року, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. У зв`язку з чим відповідач-2 правомірно відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». У зв`язку з чим відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримало копію ухвали про відкриття провадження у справі 06.01.2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач-2 у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не надав, як і заяви про визнання позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

23.10.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

29.10.2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області розглянуло за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 від 23.10.2024 року та рішенням за №047050029086 відмовило у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю вислуги років.

Також в даному рішенні зазначено, що вік заявника становить 55 років 02 дні, страховий стаж – 35 років 01 місяць 15 днів.

Крім цього в даному рішенні зазначено, що до спеціального стажу не зараховано період згідно довідки №Ш-21/2-09/1191 від 08.08.2024 року, оскільки відсутнє рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача-1, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1,2,3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом, в трудовій книжці позивача наявні наступні записи щодо спірних періодів роботи позивача, а саме (далі мовою оригіналу):

- 08.09.1993 року – принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 4 разряда;

- 26.04.1996 року – уволен по ст.38 КЗоТ Украины;

- 13.06.1996 року – принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 4 разряда;

- 05.10.1996 року – переведен в железнодорожный цех сортировщик-сдатчик металла отделки 3 разряда участка отгрузки металла;

- 15.05.1997 року – переведен там же правильщиком горячего металла 4 разряда, горячий участок робот;

- 14.11.1997 року – переведен в железнодорожный цех №1 составителем поездов 5 разряда;

- 04.02.1998 року – уволен по ст.38 КЗоТ Украины;

- 02.12.1998 року – принят в железнодорожный цех №1 составителем поездов 4 разряда;

- 04.09.2009 року – переведен в железнодорожный цех №2 VIII околоток ст. Южная, прокатная участок по ремонту пути-прокатный монтером пути 3 разряда;

- 06.10.2009 року – переведен там же составителем поездов 4 разряда;

- 12.01.2010 року – переведен там же служба пути помощником машиниста несъемной дрезины 5 разряда;

- 14.06.2012 року – переведен там же служба пути: помощником машиниста мотовоза 5 разряда;

- 01.12.2012 року – переведен в управление железнодорожного транспорта помощником машиниста мотовоза 5 разряда;

- 03.07.2013 року – переведен там же составителем поездов 5 разряда;

- 09.02.2020 року – переведений там же помічником машиніста тепловоза;

- 02.08.2021 року – звільнений у зв`язку з переведенням до ПРАТ «ДКУЗ».

Вирішуючи питання протиправності неврахування періодів роботи позивача з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 05.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 12.01.2010 року, з 14.06.2012 року по 02.08.2021 року до вислуги років, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач в означені періоди роботи працював складачем поїздів, монтером колії, помічником машиніста незнімної дрезини, помічником машиніста мотовоза, помічником машиніста тепловоза.

Судом було досліджено Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.02.1992 року, та встановлено відсутність наступних професій, які займав позивач, а саме: монтер колії, помічник машиніста незнімної дрезини та помічник машиніста мотовоза. В свою чергу вказаний список містить наступні професій, які займав позивач, а саме: складач поїздів та помічник машиніста тепловоза.

Отже періоди роботи позивач протягом яких позивач займав посаду складача поїздів та помічника машиніста тепловоза підлягають зарахуванню позивачу до вислуги років при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином періоди роботи позивача з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 04.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 03.09.2009 року, з 06.10.2009 року по 11.01.2010 року, з 03.07.2013 року по 02.08.2021 року підлягають зарахуванню позивачу до вислуги років при призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу позовні вимоги в частині періодів роботи з 04.09.2009 року по 05.09.2009 року, з 14.06.2012 року по 02.07.2013 року не підлягають задоволенню, оскільки позивач в означені періоди на займав посад, передбачених Списком професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.02.1992 року.

Щодо посилання відповідача-1 на архівну довідку №Ш-21/2-09/1191 від 08.08.2024 року як на підставу для відмови у зарахуванні вищенаведених періодів роботи позивача до вислуги років, суд зазначає, що вказані аргументи відповідача-1 є безпідставними, оскільки вказана довідка є архівною довідкою та не є такою, яка видана відповідно до пункту 20 Порядку №637.

А тому вказана довідка може бути виключно додатковим документом до відомостей трудової книжки позивача, яка підтверджує факт зайнятості позивача на посадах, які відповідають Списку професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №583 від 12.02.1992 року.

Таким чином вказані доводи відповідача-1, викладені у спірному рішенні є безпідставними, а тому суд доходить висновку, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо періодів роботи позивача з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року, які, як зазначає позивач, підлягають зарахування до Списку №1, №2 пільгових професій, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що оскаржуваним рішенням не відмовлялось позивачу в зарахуванні вказаних періодів його роботи, а також не надавалась відповідачем-1 жодної оцінки необхідності або відсутності підстав для зарахування вказаних періодів роботи позивача до його пільгового стажу.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог пов`язаних із зобов`язанням відповідача-2 зарахувати до пільгового стажу позивача періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року.

Однак, суд вбачає з вказаних правовідносин бездіяльність відповідача-1 щодо не розгляду питання врахування до пільгового стажу позивача періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року.

Таким чином суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача-2 розглянути питання про зарахування позивачу до пільгового стажу по Списку №1 та №2 періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року.

Вирішуючи питання щодо призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Як встановлено судом позивачу станом на момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років виповнилось 55 років, страховий стаж позивача складав 35 років 01 місяць 15 днів, а вислуга років складала 22 роки 03 місяці 06 днів (з урахуванням періодів роботи з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 04.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 03.09.2009 року, з 06.10.2009 року по 11.01.2010 року, з 03.07.2013 року по 02.08.2021 року), а отже позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Таким чином позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо дати, з якої підлягає призначенню позивачу пенсія за вислугу років, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивачу виповнилось 55 років 21.10.2024 року, в свою чергу позивач звернувся за призначенням пенсії 23.10.2024 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Таким чином в даному випадку пенсія позивачу підлягає призначенню з 22.10.2024 року.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню, є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області за рахунок їх бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №047050029086 від 29.10.2024 року.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області не розгляду питання про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 та №2 періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути питання про зарахування ОСОБА_1 до пільгового стажу по Списку №1 та №2 періодів роботи з 15.05.1997 року по 14.11.1997 року, з 05.10.1996 року по 15.05.1997 року та з 12.01.2010 року по 14.06.2012 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди роботи з 08.09.1993 року по 26.04.1996 року, з 13.06.1996 року по 04.10.1996 року, з 14.11.1997 року по 04.02.1998 року, з 02.12.1998 року по 03.09.2009 року, з 06.10.2009 року по 11.01.2010 року, з 03.07.2013 року по 02.08.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п.«а» ч.1 ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 22.10.2024 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                     В.В. Горбалінський