Справа № 215/2216/25

2/215/1750/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2025 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Науменко Я.О., за участю секретаря Дядькіна І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням,

ВСТАНОВИВ:

31.03.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду вказану позовну заяву, в обґрунтування якої вказує, що понад 27 років працював в АТ «Криворізький залізорудний комбінат» зокрема: з 19.05.2000 по 07.08.2002 – майстром гірничим на шахті ім. Леніна (Тернівська); з 08.08.2002 по 15.09.2003 – гірником на шахті ім. Леніна (Тернівська); з 16.09.2003 по 07.07.2022 – майстром гірничим на шахті ім. Леніна (Тернівська). Впродовж зазначеного періоду виконував роботи в особливо шкідливих і важких умовах праці, що супроводжувалися перевищенням гранично допустимих рівнів небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища. Це призвело до стійкої втрати професійної працездатності та розвитку хронічного професійного захворювання: хронічного обструктивного захворювання легень ІІ стадії (пиловий бронхіт, емфізема легень), група В, ЛН ІІ ступеня. Професійне захворювання виникло внаслідок виконання обов`язків майстра гірничого у підземних умовах шахти, де він організовував виконання робіт, контролював експлуатацію обладнання, дотримання техніки безпеки та застосування засобів індивідуального захисту. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, порушень у роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування систематично піддавався впливу аерозолів фіброгенної дії, концентрація яких перевищувала гранично допустимі норми.

Причиною розвитку професійного захворювання стала висока концентрація пилу з вмістом вільного діоксиду кремнію (від 10% до 70%) у повітрі робочої зони, що не відповідала «Гігієнічним нормативам хімічних речовин у повітрі робочої зони», затвердженим наказом МОЗ України від 14.07.2020 № 1596. Отже, адміністрація АТ «Криворізький залізорудний комбінат» не забезпечила належне дотримання вимог охорони праці та гігієнічних нормативів.

Висновком обласної МСЕК № 2 від 08.08.2024 р. (довідка № 130157) йому первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності внаслідок професійного захворювання (ХОЗЛ) у розмірі 30% та третю групу інвалідності безстроково (довідка № 573798).

Внаслідок втраченого здоров`я істотно погіршилася якість його життя: він постійно відчуває задишку навіть при незначному фізичному навантаженні, біль і важкість у грудній клітці, хронічний кашель із виділенням мокротиння, напади ядухи (1–2 рази на добу), свистячі хрипи, перебої в роботі серця, нестабільність артеріального тиску та постійну втому. Ці симптоми позбавляють його можливості повноцінно спати, працювати, здійснювати побутові справи та жити повноцінним життям. Через необхідність постійної допомоги, навантаження по господарству лягло на його дружину, що призвело до напруги у стосунках і сімейних конфліктів. Хвороба також негативно вплинула на його соціальне життя. У нього було широке коло друзів і однодумців, які розділяли його захоплення. Через втрату можливості підтримувати звичний ритм життя ці соціальні зв`язки поступово зруйнувалися, що завдало йому значних моральних та емоційних страждань. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 300 000 гривень 00 копійок, яку просив стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 02.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат» подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що сума відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 гривень не доведена і значно завищена та не відповідає вимогам розумності і справедливості. Зазначив, що законодавчо допускається робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів виробничого середовища за умови застосування засобів індивідуального захисту. Вина відповідача як роботодавця у незабезпеченні безпечних умов праці відсутня, оскільки позивач був повністю забезпечений усім необхідним. Характер роботи, зокрема наявність шкідливих факторів, був позивачеві відомий заздалегідь, він добровільно погодився на відповідні умови, отримуючи за це підвищену оплату праці, додаткові дні відпочинку та інші гарантії, передбачені законодавством і колективним договором. За таких обставин відсутній причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачеві, а тому покладення обов`язку відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим і суперечить чинному законодавству. Звернув увагу, що з 23.05.2020 року моральна шкода в розмірі вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року визначається з урахуванням необхідності утримання податку з доходів фізичних осіб. У зв`язку з чим, наполягав на врахуванні судом норм податкового законодавства та судової практики по їх правильному застосуванню.

Станом на день розгляду справи 05.05.2025 року відповіді на відзив позивачем не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.89 ЦПК Українив становлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.05.2000 року по 07.07.2022 перебував у трудових відносинах з АТ «Криворізький залізорудний комбінат». Звільнений з підприємства 07.07.2022 за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 6-9).

Згідно з Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 09.05.2024 року встановлено причини виникнення професійного захворювання, а саме: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично допустиму в 1,1 рази і складала 2,15 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. Особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи: особисто ОСОБА_1 , працюючи на посаді майстра гірничого проходки шахти «Тернівська» (імені Леніна) шахтобудівельного управління АТ «Кривбасзалізрудком», порушив пункти 1.3, 2.19 «Посадової інструкції майстра гірничої дільниці гірничокапітальних робіт», затвердженої наказом ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» від 28.11.2014 № 2554 та статтю 14 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (а.с. 14-15).

Відповідно до висновку МСЕК від 08.08.2024 ОСОБА_1 первинно встановлено 30 % по ХОЗЛ втрати професійної працездатності, третя група інвалідності з 15.07.2024 року БЕЗСТРОКОВО ( а.с. 17, 17 на звороті).

Згідно з державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом МОЗ України від 08.04.2014 року за № 248 умови праці ОСОБА_1 відносяться до 3 класу 1 ступеню «ШКІДЛИВІ», що підтверджується інформаційною довідкою про умови праці працівника від 15.03.2023 (а.с. 12,12 на звороті).

Відповідно до виписного епікризу із медичної картки № У21939 (стаціонарного) хворого КП «Криворізька міська клінічна лікарня№2» КМР Пульмонологічне відділення позивач перебував на лікуванні з 11.10.2021 до 20.10.2021 з діагнозом «ХОЗЛ гр. В, Gold 2, фаза інфекційного загострення.». Ускладнення:ЛН I-II ст. (а.с. 18).

Згідно з виписки із медичної картки № 1532 стаціонарного хворого Державної установи «УКР НДІ ПРОММЕД» Попружук О.М. перебував на лікуванні з 09.06.2022 до 23.06.2022 з діагнозом «Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група В, фаза загострення. ЛН I-II ст.» (а.с. 19-20).

Відповідно до виписки із медичної картки № 1292 стаціонарного хворого Державної установи «УКР НДІ ПРОММЕД» позивач перебував на стаціонарі з 27.04.2023 по 11.05.2023 з діагнозом «Хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії, група В, фаза загострення. ЛН I-II ст.» (а.с. 21-22).

Згідно із випискою із медичної картки № 1061 стаціонарного хворого Державної установи «УКР НДІ ПРОММЕД» позивач перебував на стаціонарі з 28.03.2024 по 11.04.2024 з діагнозом «Хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), група В, фаза загострення. ЛН I-II ступеня. Захворювання професійне (Висновок ЛЕК інституту від 09.04.2024, протокол №562)» (а.с. 23-24).

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 24П30086 КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» КМР Пульмонологічне відділення позивач перебував на стаціонарі з 18.10.2024 по 28.10.2024 з діагнозом «ХОЗЛ гр. В, GOLD 2 (пиловий бронхіт 2 cт., емфізема легень 2 ст.), фаза загострення. j 68.4». Ускладнення: ЛН II ст. (проф. Захворювання з 09.04.2024) (а.с. 25, 25 на звороті).

Згідно з епікризом INVICTA family medicine позивач перебував на лікуванні з 10.01.2025 по 19.01.2025 з діагнозом «ХОЗЛ 2ст. (пиловий бронхіт 2 cт., емфізема легень 2 ст.), GOLD 2, гр. В, фаза загострення, середнього ступеня важкості. ЛН 2 ст. Захв.проф.09.04.2024 (а.с. 26).

Відповідно до виписки із медичної картки № 257 ВП «Науково-практичний медичний центр професійного здоров`я національного університету охорони здоров`я України ім..П.Л.Шупика» Попружук О.М. перебував на стаціонарі з 20.02.2025 до 04.03.2025 з діагнозом «Хронічне обструктивне захворювання легень, група В, GOLD 2 (пиловий бронхіт другої стадії, емфізема легень другої стадії), фаза загострення. ЛН другого ступеня. Захворювання професійне (09.04.2024)» (а.с. 27-28).

З наведеного вбачається, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки підставою виникнення професійного захворювання у позивача слугувало саме виконання ним трудових обов`язків значний період на підприємстві відповідача, а отже наявні у зв`язку з цим підстави, передбачені ст. ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Згідно зі статтею 3 Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні визнаються людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність та безпека. Права і свободи людини та їхні гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка несе відповідальність перед людиною за свої дії. Основним обов`язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини четвертої статті 43 та частини першої статті 46 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні й здорові умови праці, а також на заробітну плату, яка не може бути нижчою за встановлений законом мінімум. Крім того, громадянам гарантується право на соціальний захист, що охоплює забезпечення у випадку повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з причин, що не залежать від них, а також у разі настання старості чи інших обставин, визначених законом.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, заподіяна фізичній або юридичній особі внаслідок протиправних дій чи бездіяльності, підлягає відшкодуванню особою, яка її завдала.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, пов`язані з порушенням немайнових прав і не обмежуються строком позовної давності.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII, державна політика в сфері охорони праці ґрунтується на пріоритеті збереження життя і здоров`я працівників, повній відповідальності роботодавця за створення безпечних умов праці, соціальному захисті працівників та повному відшкодуванні шкоди, заподіяної внаслідок нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань.

Згідно зі статтею 153 Кодексу законів про працю України, відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця або уповноважений ним орган.

Відповідно до статті 173 КЗпП України, працівник має право на відшкодування шкоди, заподіяної йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, яке настало внаслідок виконання трудових обов`язків.

Частини перша і третя статті 13 Закону України «Про охорону праці» зобов`язують роботодавця забезпечити відповідні умови праці на кожному робочому місці, відповідно до чинних нормативно-правових актів, та дотримання законодавства у сфері охорони праці. У разі порушення цих вимог роботодавець несе безпосередню відповідальність.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, у випадку, якщо порушення прав працівника призвело до моральних страждань, втрати звичних життєвих зв`язків або потреби в додаткових зусиллях для організації свого життя, роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний відшкодувати працівнику завдану моральну шкоду.

З урахуванням викладеного, а також встановленого судом факту, що втрата працездатності позивача є наслідком професійного захворювання, спричиненого шкідливими умовами праці при виконанні ним трудових обов`язків, що призвело до моральної шкоди, та беручи до уваги недотримання роботодавцем вимог щодо безпечних умов праці, суд приходить до висновку про необхідність відшкодування моральної шкоди за рахунок відповідача.

З урахуванням установлених судом обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, а також встановленого факту заподіяння моральної шкоди позивачу з боку підприємства-відповідача внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, зокрема перевищення нормативів рівня шкідливих і небезпечних факторів виробничого середовища та трудового процесу, суд дійшов висновку, що моральна шкода, завдана позивачу, підлягає компенсації.

Заперечення відповідача щодо того, що позивач був поінформований про шкідливі умови праці під час працевлаштування, а також щодо відсутності доказів заподіяння моральної шкоди, суд вважає необґрунтованими, оскільки встановлено факт наявності у позивача професійного захворювання, яке об`єктивно спричинило моральні страждання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує межі заявлених позовних вимог, тяжкість наслідків для здоров`я позивача, незворотний характер змін у стані його здоров`я, ступінь втрати професійної працездатності (30 % (ХОЗЛ) безстроково та 3 групу інвалідності безстроково), відсутність позитивної динаміки в стані здоров`я, тривалість моральних страждань, а також тривалість роботи позивача у відповідача (понад 27 років) в умовах постійного впливу шкідливих факторів. Враховуючи принципи розумності, справедливості та індивідуальні обставини справи, суд вважає обґрунтованим визначити розмір компенсації моральної шкоди у сумі 180 000 гривень.

Щодо посилань представника відповідача на оподаткування суми моральної шкоди суд звертає увагу, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 180/683/13-ц (провадження № 61-14316св18).

Щодо питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Згідно з частиною першою статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати включають судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Частина шоста статті 141 ЦПК України передбачає, що у разі ухвалення рішення на користь сторони, яка була звільнена від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються відповідні витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної або відхиленої частини позовних вимог. Інша частина таких витрат компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України, у випадку часткового задоволення позову, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподіляються між сторонами пропорційно до обсягу задоволених позовних вимог.

Беручи до уваги часткове задоволення позову, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, на користь держави у розмірі 1 800 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст. ст. 4, 5, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди у зв`язку з професійним захворюванням - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 180 000 (сто вісімдесят тисяч) гривень 00 копійок, без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 1 800 гривень.

У решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 05.05.2025

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», код ЄДРПОУ 00191307, місцезнаходження за адресою: 50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Зимових Походів, буд.1А

СУДДЯ