УХВАЛА

30 квітня 2025 року

м. Київ

Справа № 1-23/2001

Провадження № 13-28зк25

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,

перевіривши заяву засудженого ОСОБА_19 про перегляд вироку Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року щодо нього за виключними обставинами і

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року ОСОБА_19 засуджено за сукупністю злочинів, передбачених пунктами «а», «г», «е», «і» статті 93; частиною третьою статті 142; частиною першою статті 193 Кримінального кодексу України 1960 року до остаточного покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна.

Ухвалою Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_19 у порядку ст. 395 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) приведено у відповідність з чинним Кримінальним кодексом України. Перекваліфіковано дії ОСОБА_19 з ч. 1 ст. 193 КК України в редакції 1960 року на ч. 1 ст. 357 КК України в редакції 2001 року і призначено йому за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, а на підставі

ст. 42 КК України в редакції 1960 року визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.

З наявних у Верховному Суді матеріалів вбачається, що ОСОБА_19 звертався до Верховного Суду із заявою про перегляд щодо нього вироку Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року на підставі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні його справи судом.

За наслідками розгляду такої заяви, Велика Палата Верховного Суду ухвалою

від 18 вересня 2018 року відмовила у відкритті провадження, оскільки міркування Комітету з прав людини ООН від 20 березня 2013 року, на яке засуджений посилався, як на підставу для перегляду судових рішень щодо нього, за своєю формою та змістом не є судовим рішенням і з правової точки зору носить для держави лише рекомендаційний характер.

Наразі ОСОБА_19 повторно звернувся до Верховного Суду із заявою, у якій вчергове просить скасувати вирок Хмельницького обласного суду від 08 травня

2001 року та ухвалу Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року, вказуючи на їх незаконність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На обґрунтування своїх вимог засуджений повторно посилається на міркування Комітету ООН з прав людини від 20 березня 2013 року щодо порушення під час судового провадження його прав, передбачених статтею 7, пунктами 1, 3 b) статті 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата Верховного Суду (далі - Велика Палата) виходить з такого.

Так, Велика Палата звертає увагу засудженого, що оскільки кримінальну справу щодо ОСОБА_19 розглянуто судом до набрання чинності КПК за правилами КПК 1960 року, відповідно до пункту п`ятнадцятого розділу ХІ «Перехідні положення» КПК заява про перегляд прийнятих у цій справі судових рішень має подаватися й розглядатися в порядку, що діяв до набрання чинності КПК з урахуванням положень, передбачених параграфом третім розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".

Відтак, на підставі вищезазначених норм процесуального права питання про відкриття провадження за заявою вирішує Велика Палата, керуючись відповідними нормами КПК 1960 року щодо наявності чи відсутності підстав для перегляду судових рішень Верховним Судом України.

Відповідно до вимог пункту другого частини першої статті 400-12 КПК 1960 року підставою для перегляду Верховним Судом України судових рішень, що набрали законної сили, є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.

На обґрунтування доводів своєї заяви про перегляд постановлених щодо нього рішень за виключними обставинами, ОСОБА_19 посилається на міркування Комітету з прав людини ООН від 20 березня 2013 року за його заявою, поданою відповідно до Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права було прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН і ратифіковано Указом Президії Верховної Ради УРСР № 2148-08 від 19 жовтня 1973 року.

За змістом зазначеного джерела міжнародного права Комітет з прав людини ООН функціонує з 1977 року як організація, що займається наглядом за виконанням цього Пакту і тлумаченням його положень у державах-учасниках.

Діяльність Комітету з прав людини ООН, зокрема з розгляду скарг приватних осіб, регламентовано Першим факультативним протоколом до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Згідно з цим протоколом за результатами розгляду скарг Комітет формулює свої рішення у виді міркувань. Зазначені міркування не є юридично обов`язковими, а становлять адресовані державі рекомендації.

Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна. Таким чином, законодавець чітко розмежовує поняття «міжнародні судові установи» й «органи міжнародних організацій».

Комітет ООН з прав людини за своєю правовою природою є органом міжнародної організації, якому за міжнародним договором, ратифікованим Україною, надано повноваження розглядати індивідуальні скарги на порушення державою зобов`язань, взятих за відповідним договором.

Зазначений Комітет не належить до органів міжнародної юстиції, не наділений повноваженнями ухвалювати юридично обов`язкових рішень, а в установчих документах цього органу для держав не передбачено правових наслідків констатованих ним порушень прав людини.

Таким чином, Комітет ООН відповідно до положень Першого факультативного протоколу до Пакту, котрим регламентовано його діяльність, не є органом міжнародної юстиції, його міркування за формою та змістом не є судовими рішеннями і з правової точки зору мають для держав не обов`язковий,

а рекомендаційний характер.

Крім того, слід звернути увагу ОСОБА_19 , що КПК не передбачено процедури повторної перевірки Великою Палатою аналогічних за сутністю змісту заяв про перегляд судового рішення за правилами глави 34 цього Кодексу та за відсутності даних, які за законом є підставою для протилежного. Заявник не навів жодних інших даних, що свідчать про наявність підстав для здійснення Великою Палатою провадження за виключними обставинами в порядку глави 34 КПК.

З огляду на вищенаведене, у відкритті провадження за заявою ОСОБА_19 слід відмовити, а заяву з усіма доданими матеріалами - повернути особі, яка її подала.

Керуючись статтями 4341, 4342 КПК, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_19 про перегляд вироку Хмельницького обласного суду від 08 травня 2001 року та ухвали Верховного Суду України від 27 листопада 2001 року щодо нього щодо нього за виключними обставинами.

Заяву разом з усіма доданими матеріалами повернути ОСОБА_19 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2 ОСОБА_10

ОСОБА_3 ОСОБА_11

ОСОБА_4 ОСОБА_12

ОСОБА_5 ОСОБА_13

ОСОБА_6 ОСОБА_14

ОСОБА_7 ОСОБА_15

ОСОБА_8 ОСОБА_16

ОСОБА_9 ОСОБА_17

ОСОБА_18