ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                          У Х В А Л А

"05" травня 2025 р.                                                                         справа №240/2936/20

м. Івано-Франківськ  

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Скільський І.І., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі – відповідач) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, щодо не здійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації;

- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України      нарахувати та виплатити одноразову грошову ОСОБА_1 допомогу при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, індексації, врахувавши виплачені суми.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 справу передано за територіальною підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №240/2936/20 передано Івано-Франківському окружному адміністративному суду.

В Івано-Франківському окружному адміністративному суді справа №240/2936/20 зареєстрована 20.03.2025.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2025, справу №240/2936/20 передано судді Скільському І.І.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №240/2936/20, розгляд справи №240/2936/20 розпочато спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

31.03.2025 представником Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України подано (надіслано) до Івано-Франківського окружного адміністративного суду в електронній формі засобами Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (підсистема "Електронний суд") про залишення позовної заяви без розгляду, яка мотивована тим, що позивачем пропущено строку звернення до адміністративного суду, встановлений статтею 122 КАС України.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Положенням частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В свою чергу, згідно частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду для захисту прав, свобод та інтересів особи.

Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 за № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022 внесено зміни, зокрема до Кодексу законів про працю України.

Так, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону № 2352-IX назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".

Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі №460/21394/23 вирішуючи питання щодо застосування строків звернення до суду, встановлених ст.233 КЗпП України зазначив: « 74. Судова палата зазначає, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.

75. Період з 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті  233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.

76. Проте період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

77. Судова палата частково поділяє позицію суду апеляційної інстанції щодо порядку обчислення строку звернення до адміністративного суду, зазначену у його висновку. Зокрема, слід погодитися із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).

78. Виходячи з цього, Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа, а саме 30 березня 2023 року, є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду.

79. Водночас слід наголосити, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку у цій справі відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності».

Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цьому спорі про стягнення неотриманих сум за оплату праці (одноразової грошової допомоги при звільненні) підлягає застосуванню до норми статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції чинній до 19.07.2022, яка передбачає право позивача звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При цьому, суд враховує те, що позивача виключено із списків особового складу частини 20.09.2017, а також те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 06.03.2020, тобто до 19.07.2022.

Наведене дає суду підстави для висновку, що позивач не пропустив строк звернення до суду звернувшись до суду 06.03.2020.

Таким чином, заявлене Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України клопотання від 31.03.2025 про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, керуючись статтями 122, 123, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України від 31.03.2025 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

        Суддя                                      /підпис/                                                  Скільський І.І.