ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2025 рокуСправа №160/2175/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «ОБЛАСНИЙ КЛІНІЧНИЙ ЦЕНТР МЕДИКО-СОЦІАЛЬНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ» ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ», Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради», Міністерства оборони України, в якому позивач просить:

- Визнати неправомірними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Металургійна міжрайонна МСЕК - здійснення впливу на Комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради з метою відтермінування направлення заповненої 28.08.2023р. форми 088/о «Направлення на МСЕК», відкритої рішенням № 833 від 25.08.2023року ЛКК із медичними та військово-обліковими документами ОСОБА_1 .

- Визнати неправомірними дії Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Металургійна міжрайонна МСЕК - відмову у прийнятті 16.10.2023року, 23.10.2023р., 30.10.2023р. від Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради форми 088/о «Направлення на МСЕК», відкритого рішенням № 833 від 25.08.2023року ЛКК із медичними та військово-обліковими документами ОСОБА_1 .

- Визнати неправомірним з часу його видання та скасувати протокольне рішення п.№59 протоколу № 17/в Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відносно ОСОБА_1 .

- Зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум -повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із медичними та військово- обліковими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги,- із урахуванням висновків суду у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час проходження військової служби останнім отримано поранення, внаслідок якого позивачу встановлено стійку втрату працездатності, внаслідок незрозумілих зволікань з боку відповідача, документи щодо встановлення позивачу стійкої втрати працездатності внаслідок поранення направлені з затримкою, Наведені обставини обумовили відмову у отриманні позивачем одноразової грошової допомоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Міністерством оброни України до суду надіслано відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що особам, яким встановлено ступень втрати працездатності без встановлення інвалідності в понад тримісячний термін після звільнення, виплати не передбачені.

Комунальним закладом «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» до суду надіслано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів відмови у отриманні пакету медичних документів відносно ОСОБА_1 . Позивача оглянуто в день звернення, заявлені до відповідача 1 вимоги є необгрунтованими та безпідставними.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.

Судом встановлено, що 15.03.2022 року ОСОБА_1 був призваний за мобілізацією ІНФОРМАЦІЯ_1 та по 06.06.2023 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 , надалі повторно був призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 та з 05.10.2023року по 25.12.2023 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 .

05.08.2022 року в ході участі в бойових діях на території Херсонської області у складі в/ч НОМЕР_1 позивач отримав мінно-вибухове поранення, про що йому було видано довідку № 1239 від 13.09.2022 року про обставини отримання травми.

22.06.2023 року позивач отримав довідку в/ч НОМЕР_1 за №2007 про безпосередню участь в бойових діях по захисті Батьківщини.

22.07.2023 року 20 регіональною ВЛК прийнято протокольне рішення №941 про встановлення причинного зв`язку поранення, отриманого 05.08.2022 року позивачем із захистом Батьківщини.

25.08.2023 року позивач надав вище перелічені та всі необхідні медичні і військово- облікові документи до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради.

Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради було відкрито форму 088/о «Направлення на МСЕК» рішенням № 833 від 25.08.2023 року ЛКК.

28.08.2023 року позивач пройшов медичний огляд у всіх профільних лікарів Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради.

16.10.2023 року Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради направлено пакет документів позивача до Комунального закладу «Обласний клінічний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради» Металургійна міжрайонна МСЕК.

16.10.2023 року (через неповний пакет документів), 23.10.2023 року (без зазначення причини), 30.10.2023 року (через неповний пакет документів) пакет документів Позивача був повернутий Відповідачем 1 - представнику Третьої особи.

06.11.2023 року пакет документів позивача було прийнято Відповідачем 1 від та призначено огляд на 15.11.2023 року.

15.11.2023 року Відповідачем 1 було прийнято рішення про визначення позивачу 25% ступеню втрати працездатності без встановлення інвалідності, про що видано Довідку серії 12ААА №004904.

16.08.2024 року Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум  було прийнято протокольне рішення (п.59) за №17/в про відмову у призначенні ОГВ у зв`язку із втратою працездатності. Підставою для відмови зазначено встановлення відсотку втрати працездатності понад тримісячний термін після звільнення з військової служби. Відповідний витяг з протоколу №17/в із пунктом №59 відносно позивача супровідним листом №7/24832/14 від 02 вересня 2024 року Відповідач 2 направив на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважаючи відмову у виплаті грошової допомоги протиправною, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Статтею 16 Закону №2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Частиною 1 ст.16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII).

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначає Порядок №975.

Згідно із положеннями пункту 3 цього Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Абзацом другим пункту 7 Порядку № 975 визначено, що у разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Суд зазначає, що аналіз вищевказаних положень Закону №2011-ХІІ та Порядку №975 дозволяє дійти висновку про те, що право звільненої з військової служби особи на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із частковою втратою працездатності обмежено:

тримісячним строком для встановлення такій особі часткової втрати працездатності, що рахується з дня звільнення такої особи з військової служби;

причинами отримання такою особою поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, оскільки останні повинні бути набуті особою саме під час виконання нею обов`язків військової служби.

Встановлення законодавцем обмеженого строку є однією з умов дисциплінування фізичних осіб як учасників публічно-правових відносин при реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги. У випадку пропуску такого строку виключними підставами для визнання судом поважними причин такого пропуску може бути лише наявність об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, це не означає, що зі збігом цього строку особа безумовно втрачає соціальні гарантії, які надані їй Законом, зокрема можливість реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги у виключних випадках із застосуванням судових заходів захисту свого права (шляхом пред`явлення позову).

Вищезазначене підтверджується позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постановах від 23.10.2018р. у справі №161/69/17 та від 12.03.2019р. у справі №760/18315/16-а, у яких колегія суддів Верховного Суду дійшла обґрунтованого висновку, що строк може вважатись присічним за умови, якщо особа протягом цього строку має можливість в будь-який час звернутися за захистом своїх соціальних прав, а саме, права на отримання грошової виплати; не вважається завершеним строк за умови об`єктивної відсутності можливості особи безперешкодного звернення за захистом відповідного соціального права; таке обмеження буде порушенням права особи на соціальне забезпечення та проявом дискримінації.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.04.2024р., повертаючи справу №540/3059/20 на новий розгляд, вказав, що при розгляді подібних спорів суди повинні встановити, чи були вчинені особою всі залежні від неї дії щодо отримання довідки медико-соціальної експертної комісії у строки, які надають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, суд доходить висновку, що встановлений законодавством тримісячний строк для встановлення особі часткової втрати працездатності відраховується з дня звільнення такої особи з військової служби, є преклюзивним і підлягає поновленню лише у виключних випадках у зв`язку із наявністю об`єктивно непереборних обставин, які пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, що підтверджені доказами, належність яких повинна бути перевірена уповноваженим органом або судом.

Позивача звільнено з військової служби 06.06.2023 р., тобто тримісячний строк закінчувався 06.09.2023 р., а довідка МСЕК встановлення часткової втрати працездатності датована 15.11.2023 р.

Разом з тим, суд враховує, що позивач 25.08.2023 року надав всі необхідні медичні і військово - облікові документи до медичного закладу, в той же день було відкрито форму 088/о «Направлення на МСЕК», 28.08.2023 року позивач пройшов медичний огляд у всіх профільних лікарів.

Згідно п. 30 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 р. №83, - датою встановлення інвалідності вважається день надходження до медико-соціальної експертної комісії документів, необхідних для огляду хворого.

Враховуючи викладене в сукупності, суд вважає, що позивачем пропущений тримісячний строк з об`єктивних, незалежних від нього причин.

Відтак, оскаржуване рішення про відмову у здійсненні нарахування та виплати одноразової грошової допомоги є протиправним та належить скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, суд виходить з того, що задоволення такої вимоги буде втручанням у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Та, вважає належним способом захисту порушеного права позивача, зобов`язання  Міністерства оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, встановленої пунктом 7 частини 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, у зв`язку з встановленням часткової втрати працездатності внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні суду.

Щодо вимог до відповідача 1.

Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю (стаття 3 зазначеного Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні від 06.10.2005 року № 2961-IV (надалі Закон № 2961-IV) медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно зі статтею 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Медико-соціальні експертні комісії визначають, з поміж іншого: групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності.

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі Положення про медико-соціальну експертизу, в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин).

Як зазначено в пункті 3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Відповідно до п.4 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Приписами пункту 10 вказаного Положення визначено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

Згідно із пунктами 11, 12, 15, 17 Положення про медико-соціальну експертизу міські, міжрайонні, районні комісії, серед іншого визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.

Комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою (пункт 19 Положення про медико-соціальну експертизу).

Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями (далі - комісії) визначає Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до п.3 цього Положення медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

Згідно з пунктом 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров`я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Пунктом 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності встановлено, що комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п`яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності.

Комісія під час заповнення форми первинної облікової документації керується Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 157-5/о "Журнал протоколів засідань медико-соціальної експертної комісії", затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 30.07.2012 № 577, у якій вказано, що дана форма має бути завірена головою МСЕК та печаткою закладу охорони здоров`я.

Як зазначено в пункті 20 Положення про медико-соціальну експертизу комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.

Так, згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Отже, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

З огляду на те, що чинним законодавством не передбачено чітких строків розгляду медичної документації та прийняття рішення щодо встановлення інвалідності особи, суд не може визнати протиправними дії відповідача 1 щодо можливого зволікання під час виготовлення медичного висновку про встановлення стійної втрати працездатності позивача.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій відповідача 1  при вчинення впливу на третю особу суд зазначає, що позивачем не надано доказів вчинення такого впливу.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати неправомірним та скасувати протокольне рішення п.№59 протоколу № 17/в Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відносно ОСОБА_1 .

Зобов`язати Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із медичними та військово- обліковими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги,- із урахуванням висновків суду у справі

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя                                                     Л.Є. Букіна