ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 травня 2025 р.Справа № 215/231/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши в порядку письмового провадження питання про закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради, в якій позивач просить:   

- визнати протиправним та нечинним рішення без номеру Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради прийняте після розгляду заяви від 06.12.2024 року вх.С-16-IІ про відвід начальника;

- встановити наявність компетенції (повноважень) Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради розглядати заяву від 06.12.2024 вх.С-16-П про відвід начальника, де присутня вимога про її розгляд на сесії Тернівської районної у місті ради і створювати штучні перешкоди для вирішення питань звернення на сесії Ради та визнати таку процедуру протиправною діяльністю і зобов`язати не створювати такі перешкоди.

Вирішуючи питання про наявність підстав для закриття провадження у справі, суд виходить з наступного.

Як встановлено судом 06.12.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради із заявою вх.№С-16-П, в якій просила, зокрема:

- відводу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 у розгляді заяви від 26.11.2024р вхС-12, які мають не належну професійну спрямованість, упередженість, зацікавленість у кінцевому рішенні і гарантії ст.46 Конституції України не збираються забезпечувати та не підкорюються принципу верховенства права, не зазначають мотивів відхилення кожного аргументу, викладеного мною з посиланням на норми права і хибно відсутність довідки про місце реєстрації громадянина вважають достатньою умовою для відмови надати направлення на перепідготовку;

- частково загладити моральні страждання сумою у 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 3028 грн. х 1000 = 3 028 000,00 грн.

06.12.2024 року Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради прийняло рішення №15/231-22/3740 про відмову у відводі вищенаведених осіб.

Вважаючи необхідність встановлення компетенції відповідача щодо розгляду даної заяви, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Суд зауважує, що позивачем заявлено 2 позовні вимоги, зокрема, 1 позовну вимогу щодо встановлення наявності компетенції.

Згідно з ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Як зазначено у ч.3 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись, серед іншого, про наявність права на позов у матеріальному розумінні, а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: у спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 звернула увагу, що компетенційними є спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень. Особливістю таких спорів є те, що сторонами у них - як позивачем, так і відповідачем - є суб`єкти владних повноважень. Тобто позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень - відповідач своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у цій справі не є суб`єктом владних повноважень, а отже, не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача.

За висновками Верховного Суду, які викладені у постанові від 13.03.2019 року у справі №820/3713/17 та у постанові від 18.11.2021 року у справі №280/9295/20, поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в суді жодної юрисдикції.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що розгляд спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб`єктного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, а тому провадження по справі в частині позовних вимог щодо встановлення наявності компетенції підлягає закриттю.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в адміністративній справі №215/231/25 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради в частині позовних вимог щодо встановлення наявності компетенції.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 В.В. Горбалінський