КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 року справа №320/36394/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян «Центру реабілітації «ПАЛІТРА» до Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Підприємство об`єднання громадян "Центр реабілітації "ПАЛІТРА" (код ЄДРПОУ 34788358; Україна, 08148, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул.Соборна, будинок 103/10, приміщення 316) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області, від 09.07.2024 № 30085/13-01-07-06 (форма «В4») на суму 173679216,00 грн; від 09.07.2024 № 30090/13-01-07-06 (форма «ПС»), на суму 1020,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сума податкового кредиту була сформована за рахунок ПДВ, сплаченого при митному оформленні імпортованого товару, сплата якого відображається в електронній базі СЕА ПДВ та у доступних відповідачу базах даних Державної митної служби України. Отже, актом перевірки підтверджено право на формування ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА» податкового кредиту, відображеного у податковій декларації з ПДВ та наявність якого є підставою для формування від`ємного значення об`єкта оподаткування ПДВ.

Позивач просив врахувати, що ГУ ДПС не заперечується факт реалізації товару на інших суб`єктів господарювання (Позивачем до перевірки було надано договори поставки, видаткові накладні, які підтверджують факт реалізації товарів, жодних зауважень до наданих документів Акт перевірки не містить. Позивач також просить врахувати, що ГУ ДПС не встановлено взаємодію Позивача з ризиковими контрагентами чи нереальність господарських операцій.

Позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Таким чином, у разі відсутності сплати митних платежів, товари не були б ввезені на митну територію України, проте Відповідачем не заперечується факт їх ввезення на митну територію України, не заперечується факти наявності ВМД, не заперечується факт сплати митних платежів за ВМД, які стали підставою для формування від`ємного значення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2024 суд відкрив загальне позовне провадження по справі та призначив судове засідання і запропонував відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

26.09.2024 до суду від Головного управління ДПС у Львівській області, як відокремленого підрозділу ДПС надійшов відзив на позовну заяву, за результатом вивчення змісту якого судом встановлено, що відповідач позов не визнав, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідач зазначив, що Позивачем не надано до перевірки оборотно-сальдові відомості по рахунках 20, 22, 231, 24, 26, 28, 301, 311, 361, 3771, 631, 632, 64, 651, 661, 6851, 701, 7091, 901, 91, 92, 64 та аналізів рахунків 201, 209, 26 за травень 2022, червень 2022, червень 2023 - лютий 2024 року та докази транспортування товару (CMR).

Відповідач просив врахувати, що ненадання платником податків контролюючому органу первинних документів у встановлені законом строки має наслідком встановлення відсутності таких документів на час складення податкової звітності.

16.12.2024 Головним управлінням ДПС у Львівській області подано додаткові пояснення, у яких Відповідач зазначив, що надані видаткові накладні на реалізацію продукцію не містять печатки фізичних-осіб підприємців.

27.01.2025 Відповідачем подано додаткові пояснення у яких Відповідач зазначив про наявність розбіжності у наданих Позивачем оборотно-сальдових відомостях та даними, які містяться в базах ДПС.

14.04.2025 року Відповідачем подано пояснення, де зазначено, що у матеріалах судової справи №320/36394/24 містяться первинні документи, зокрема, накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей, долучені Позивачем у томі 75 - від накладної №2004 від 08.05.2023 року по накладну №1997 від 23.05.2023 року, а також Акт №5 про зворотні відходи від 31.05.2023 року. Вказані документи у кількості 26 одиниць підписані ОСОБА_1 , яка на той момент вже не перебувала у трудових відносинах із ПОГ «Палітра» та не була уповноваженою на підписання таких документів особою.

Водночас, відповідно до витягів з ІКС «Податковий блок» та звітності, поданої ПОГ «Інтертекстиль», з 08.05.2023 ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з вказаним підприємством у Запорізькій області. У цьому зв`язку постає логічне та риторичне питання: яким чином ОСОБА_1 могла одночасно виконувати посадові обов`язки на двох підприємствах, розташованих у різних регіонах України, та при цьому оформлювати первинні документи від імені підприємства, з якого була звільнена.

17.04.2025 року Позивачем було подано пояснення, де зазначено, що факт сплати митних платежів за даними деклараціями Відповідачем також не заперечується та підтверджується банківськими виписками та формою митних декларацій, оскільки всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

Позивач зауважив, що між ним та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий Договір від 08.05.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання виконувати такі роботи (надавати послуги) комірника за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Садово- Дачна, буд. 12-Б (пункт 1.1. Договору). Договір був укладений з 08.05.2023 по 31.05.2023 (п. 6.1 Договору). Згідно Акту наданих послуг до цивільно-правового договору від 31 травня 2023 року дана особа надавала послуги комірника з 08.05.2023. Претензій сторін один до одного не мали, що підтверджується умовами Акту, який засвідчено підписами сторін.

Також Позивач звернув увагу суду, що законом не заборонено влаштовуватися на роботу на наступний день після звільнення.

21.04.2025 Відповідачем подано пояснення, де зазначено, що Позивач стверджує, що працевлаштування осіб одразу після звільнення не заборонено, водночас у межах даного провадження має місце масове, одномоментне звільнення групи осіб з інвалідністю (10+) з Палітри з подальшим їх оформленням в Інтертекстиль, у т.ч. наступного дня.

Такі дії не мають ознак природної кадрової ротації, особливо з урахуванням регіонального розриву (Київська область - Запоріжжя), відсутності переїздів, витрат на відрядження, виробничої необхідності.

02.05.2025 Позивачем подано клопотання про долучення доказів уточнюючу податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку з додатками, копії трудових книжок, а також банківські виписки (повторно).

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 22.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував повністю.

У подальшому судом ухвалено про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Підприємство об`єднання громадян «Центр реабілітації «ПАЛІТРА», ідентифікаційний код 34788358, зареєстроване 20.12.2006, номер запису: 11741020000004857.

Юридична та фактична адреса ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА» : Україна, 08148, Київська обл., Бучанський р-н, село Софіївська Борщагівка, вул. Соборна, будинок 103/10, приміщення 316.

Засновник: Громадська організація "Подільський центр реабілітації осіб з інвалідністю", код ЄДРПОУ 33209281, резидентство: Україна, місцезнаходження: Україна, 21000, Вінницька обл., місто Вінниця, вулиця гоголя, будинок 194, офіс 68, Розмір частки засновника (учасника): 40000,00. Керівник ПОГ «ЦР «ПАЛТРА» є ОСОБА_2 .

ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА» отримано пільги з оподаткування відповідно до Розпорядження Київської ОДА № 189 від 05.04.2021 і розпочато діяльність з січня 2022 року.

Види діяльності за КВЕД: 14.19 Виробництво іншого одягу й аксесуарів (основний); 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.71 Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах; 47.79 Роздрібна торгівля уживаними товарами в магазинах;

Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п.п 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78, п.п. 69.2 ст. 69 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Підприємства об`єднання громадян «Центру реабілітації «Палітра» (код ЄДРПОУ 34788358) щодо дотримання вимог при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітніх періодах.

За результатами перевірки складено Акт від 10.06.2024 № 23992/13-01-07-06/34788358 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «ЦР «Палітра» (34788358) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевіркою виявлено порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 85.2 ст. 85, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст.200 ПК України в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2024 року на суму 173 665 504 грн. та завищення від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.1.3 статті 200 1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яке зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р.20.1) Декларації за лютий 2024 на загальну суму 13 712 грн.

Так, як вбачається із Акта перевірки, посадовими особами податкового органу встановлено, що у попередніх звітних періодах у яких сформовано від`ємне значення ПОГ «ЦР ПАЛІТРА» по операціях із здійснення операцій з постачання продукції (вживаного одягу переробленого посортованого), що оподатковуються за нульовою ставкою, відповідно до п.8, підрозділу 2 розділу XX ПКУ та імпорту вживаного одягу з Бельгії, Німеччини, Англії, Польщі.

Однак, ПОГ «ЦР ПАЛІТРА» до перевірки не представлено документів (СМК) щодо транспортування придбаних (імпортованих) ТМЦ, що унеможливлює дослідження фактів відвантаженням ТМЦ та встановлення адрес відвантаження ТМЦ.

Згідно представлених ПОГ «ЦР ПАЛІТРА» наказів про облікову політику підприємства та організацію бухгалтерського обліку від 05.01.2022 №050ЮП, від 01.01.2023 №010ЮП встановлено, що перед складанням річної фінансової звітності підприємство повинно проводити інвентаризацію активів та зобов`язань підприємства станом на 1 грудня поточного року у відповідності до вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N« 879.

Однак, ТОВ «ЦР ПАЛІТРА» до перевірки не представлено документів щодо проведення підприємством інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів тощо.

Відповідно, не можливо встановити (підтвердити) фактичну наявність ТМЦ на складах, їх обсяг, вид.

У зв`язку із неможливість підтвердити фактичну наявність залишків ТМЦ, неможливо підтвердити правомірність формування податкового кредиту, а отже і від`ємного значення, що виникло у попередніх звітних періодах.

Також, ПОГ «ЦР ПАЛІТРА» в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки не надано документів щодо транспортування придбаних (імпортованих) ТМЦ (СМК), оборотно-сальдові відомості загальних та оборотно-сальдових відомостей по рахункам 20, 22, 231, 24, 26, 28, 301, 311, 361, 3771, 631, 632, 64, 651, 661, 6851, 701, 7091, 712, 901, 91, 92, 94 та аналізи рахунків 201, 209, 26 за травень 2022, червень 2022, червень 2023 - лютий 2024 року, документів щодо проведення підприємством інвентаризації основних фондів, нематеріальних активів, товарно- матеріальних цінностей, коштів тощо, про що складено акт про не надання документів від 03.06.2024 №280/13-01-07-06/3478835.

При цьому, відповідно до Рішення № 71574 від 15.05.2023 року визначено відповідність ПОГ «Центр реабілітації «Палітра» (код ЄДРПОУ 34788358) критеріям ризиковості.

Як вбачається із змісту Акта перевірки, посадові особи податкового органу констатували, що будучи обізнаним з положеннями податкового законодавства, позивач діяв без належної обачності. При цьому перевіряючи ми встановлено, що у позивача відсутні форс-мажорні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених податковим законодавством.

Відтак суд констатує, що порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 85.2 ст. 85, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст.200 ПК України були встановлені на підставі висновків контролюючого органу про ненадання Позивачем до перевірки CMR, актів інвентаризації на кінець року, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20, 22, 231, 24, 26, 28, 301, 311, 361, 3771, 631, 632, 64, 651, 661, 6851, 701, 7091, 901, 91, 92, 64 та аналізів рахунків 201, 209, 26 за травень 2022, червень 2022, червень 2023 - лютий 2024 року (аркуш 9 Акту перевірки). Інших висновків Акт перевірки не містить.

Таким чином, згідно Акту перевірки, Відповідачем не ставився під сумнів факт наявності працівників, основних засобів, відповідності первинних документів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», сплати митних платежів при імпорті товару; використання товару в господарській діяльності; реалізації придбаного товару, можливості застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення», надання комісіонером послуг з комісії.

Крім того, дослідивши зміст Акта перевірки, судом не встановлено зафіксованого порушення п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, на яке посилається Відповідач під час розгляду справи в суді.

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 09 липня 2024 року № 30085/13-01-07-06 на підставі якого зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 173 679 216,00 грн. у податковій декларації за лютий 2024 року (реєстраційний номер 9101410512) та податкове повідомлення-рішення від 09 липня 2024 року № 30090/13-01-07-06 на суму 1020 грн., в якому містяться лише посилання на порушення норм п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 85.2 ст. 85, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.4 ст.200 ПК України, інших порушень не зазначено.

Отже, предметом доказування у даній справі є саме ненадання Позивачем під час перевірки CMR, актів інвентаризації на кінець року, ненадання оборотно-сальдових відомостей по рахунках, аналізів рахунків за травень 2022, червень 2022, червень 2023 - лютий 2024 року та вплив даних документів на правомірність формування від`ємного значення з податку на додану вартість, а також можливість врахування вищенаведених документів під час розгляду справи в суді.

Судом встановлено, що усі вимоги податкового законодавства в частині призначення спірної перевірки та пред`явлення відповідних документів платнику податків для її проведення відповідачем дотримано. Позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У той же час, досліджуючи питання чи правомірно контролюючим органом зменшене від`ємне значення суми податку на додану вартість суд звертає увагу на наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами і доповненнями) (далі також - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Судом встановлено, що усі вимоги податкового законодавства в частині призначення спірної перевірки та пред`явлення відповідних документів платнику податків для її проведення відповідачем дотримано. Позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням порядку призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У той же час, досліджуючи питання чи правомірно контролюючим органом відмовлено позивачу в отриманні бюджетного відшкодування суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

За правилами підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України.

Згідно із пунктом 187.8 пункту 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до підпункту "ґ" пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

В свою чергу, пункт 201.12 статті 200 ПК України передбачає, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

У постанові від 03.10.2023 у справі №640/16289/22 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

У постанові від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 Верховний Суд погодився із таким висновком, не вбачав підстав відступу від нього та зазначив, що пункт 198.6 статті 198, пункт 201.12 статті 201 ПК України у своєму взаємозв`язку імперативно вказують на те, що задекларовані платником податків показники податкового кредиту, сформованого за наслідками ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, мають бути підтверджені саме шляхом надання до перевірки відповідних митних декларацій, на підставі яких були здійснені такі операції.

В акті перевірки вказано, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на підставі розпорядження Київської ОДА від 23.12.2021 року № 827 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).

ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА» Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 23.12.2021 року № 827 «Про надання дозволу на право користування пільгами з оподаткування підприємств та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю» внесено до переліку підприємств та організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, яким надаються дозволи на право користування пільгами з оподаткування згідно з Податковим кодексом України, а саме: пункт 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Слід зазначити, що наявність працівників з інвалідністю підтверджується штатними розписами, довідками до Акту огляду медико-соціальною експертною комісією та Відповідачем не заперечувалось у Акті перевірки.

Суд зазначає, що наявність достатньої кількості працівників для здійснення господарських операцій підтверджується: штатним розписом за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, табелем обліку робочого часу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, табелем обліку робочого часу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року. Відповідно до даних документів, у Позивача працювало у січень (52 працівники), лютий (54 працівники), березень (7 працівників), квітень (7 працівників), травень (7 працівників), червень (7 працівників), липень (22 працівників), серпень (32 працівників), вересень (33 працівників), жовтень (33 працівників), листопад (33 працівників), грудень (32 працівники) 2022, січень (33 працівників), лютий (33 працівників), березень (42 працівників), квітень (42 працівників), травень (42 працівників), червень (3 працівників), липень (3 працівники), серпень (3 працівники), вересень (3 працівники), жовтень (3 працівники), листопад (3 працівники), грудень (3 працівники) 2023 року.

Наявність основних засобів для здійснення господарських операцій підтверджується Договором суборенди № 29/12 від 29 грудня 2021 року укладеним між ТОВ «ТЮК» та ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА», Додатковою угодою № 1 від 30.12.2021, Додатковою угодою № 2 від 01.12.2022 року (об`єкти оренди відповідно до Договору: частини нежитлових приміщень за адресами: вул. Попудренка, 65, м. Київ (загальна площа 2037,8 кв.м., Бульвар театральний буд. 2, 2Б, м.Дніпро (загальна площа 1717 кв.м., проспект Григоренка Петра, 32Д, м. Київ (загальна площа 1700 кв.м.), проспект Леся Курбача, 19А, м. Київ (загальна площа 600 кв.м.); Договір № 22/01/01-1 від 01 січня 2022 року суборенди нежитлових приміщень укладений між ТОВ «КОМПАНІЯ АЛТЕЙ ІНВЕСТ» та ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА», Актом прийому-передачі від 01 січня 2022 року, Додатком № 1 «Про суборендну плату» від 01.01.2022, об`єкт оренди: нежитлове приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Бірюзова Маршала, 26/1, площа 2600,0 кв.м.; Договір суборенди нежитлового приміщення № 0104/2022 від 04.01.2022 укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА», Актом приймання-передачі приміщення від 04.01.2022 року, Акт приймання-передачі обладнання суборенди від 04.01.2022 року, об`єкт нерухомості: складське приміщення, площею 600 кв.м. за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Чубинське, вул. Садово-Дачна, 12-Б; Договір суборенди нежитлового приміщення № 13560479 від 27.12.2023 укладений між «ТОВ «ІНК МОНОЛІТ» та ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА», Акт приймання-передачі від 27.12.2023 року, об`єкт оренди: нежитлове приміщення за адресою м.Львів, вул. Кармановича, буд. 9, каб № 2; Договір суборенди № 16 від 21.12.2021 укладений між ТОВ «ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ ЮРБІЗНЕС ГРУП» та ПОГ «ЦР «ПАЛІТРА», Акт приймання -передачі приміщення від 21.12.2021 року.

Відтак, з наявних матеріалів справи судом встановлено, що в процесі господарської діяльності позивачем здійснюється імпорт одягу, який був у користуванні (секонд хенд), його обробка та подальша реалізація (в тому числі на умовах експорту). Для здійснення господарської діяльності у позивача наявні основні засоби, управлінський та технічний персонал, що підтверджується документами наявними у матеріалах справи. Дана обставина сторонами не заперечується та підтверджується даними, що містяться у Акті перевірки (аркуш 2,3 Акта перевірки).

Як вбачається з матеріалів справи, з метою здійснення господарської діяльності Позивачем було укладено Договори комісії з ТОВ «БАКОТА», ТОВ «ЛІНЕЙЧ», «МАНАВГАТ», ТОВ «НАЙДОРА», ТОВ «СМІЧОВ», ТОВ «КОРНІВ», ТОВ «РІТАРІС» відповідно до яких комісіонер зобов`язувався здійснювати: придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною; укладання імпортних зовнішньоекономічні договорів купівлі-продажу товару з нерезидентами України; зберігання та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом; укладання необхідні договорів митного оформлення товару при отриманні та за необхідності міг виконувати всі необхідні митні платежі.

Пунктами 1.2-1.4 договорів передбачалось, що товар який пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента. Товар, що був предметом договорів, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно з додатками, які мали складатися на кожну партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку. Сторони погодили, що вантажоодержувачем товару мав бути комісіонер.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2, 3.4 договорів визначалось, що імпортна ціна товару вказувалася в додатках до договорів. Комітент мав перераховувати грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в пункті 8 договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер мав здійснювати самостійно та приймати на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти). Ціною договорів визначалась вартість наданих комісіонером послуг відповідно до звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.

Суд зазначає, що виконання договорів комісії підтверджується Актами надання послуг, актами прийому-передачі Товару з комісії, звітами комісіонера, додатками до договорів, банківськими виписками. Всі зазначені документи були надані під час перевірки, що підтверджується Актом перевірки аркуш 3 - 6. Жодних зауважень до наданих документів Акт перевірки та відзив на позовну заяву не містить.

У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Додатки до Договору комісії визначали умови поставки та місце передачі товару на кожну поставку. Суд зауважує, що додатки до Договорів надавалися під час перевірки, що Відповідачем не заперечується.

Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Вищезазначені документи, які підтверджують господарські операції між Позивачем та Комісіонерами мають всі обов`язкові реквізити первинного документа. Жодних зауважень до їх змісту Акт перевірки та відзив на позовну заяву не містять.

Після ввезення товару на митну територію України останній було передано комісіонерами позивачу, що підтверджується актами прийому-передачі товару з комісії та звітами комісіонера.

Тобто, підставою виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, у якому виникло від`ємне значення ПДВ) є ввезення на митну територію України (імпорт) наступних товарів: одяг, що був у користуванні, для подальшого використання; взуття, що було у користуванні, для подальшого використання; речі вживані несортовані з текстильних матеріалів.

Таким чином, Відповідачем відповідно до Акта перевірки не ставиться під сумнів факт надання послуг Комісіонером, ввезення товару на митну територію України, оплату товару та митних платежів, перехід права власності на товар до Позивача, отримання товару в розпорядження Позивачем, наявності первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій.

Імпорт товару підтверджується вантажно-митними деклараціями, які були надані до перевірки та містяться в матеріалах справи.

Суд звертає увагу на те, що наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684, затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.

Згідно з п. 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 "Нарахування платежів" заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.

У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об`єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.

У першій колонці "Вид" зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. другій колонці "Основа нарахування" зазначаються: при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД; при нарахуванні мита: за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку; при нарахуванні акцизного податку: у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок - відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку); у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) - відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об`єму, кількості товару (продукції), об`єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках); при нарахуванні податку на додану вартість:

митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком);

фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість; при нарахуванні єдиного збору - дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.

У третій колонці "Ставка" зазначаються: при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита; при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку; при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість; при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати; при нарахуванні єдиного збору - установлений законодавством розмір ставки цього збору.

У четвертій колонці "Сума" зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці "Основа нарахування" годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.

При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.

У п`ятій колонці "Спосіб платежу" зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.

Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.

Всі митні декларації містять заповнену графу 47 "Нарахування платежів" із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі - МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується Відповідачем, Позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Аналізуючи вищенаведені норми, суд приходить до висновку, що в даному випадку, первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23, від 02 квітня 2024 року № 640/21773/22; від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22, від 20 березня 2025 року № 320/32828/23, від 09 квітня 2025 року № 320/42204/23, від 09 квітня 2025 року № 320/7062/24.

При цьому, контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.

Як вбачається з Акта перевірки, митні декларації, які містяться в матеріалах справи були надані Позивачем до перевірки. У свою чергу, Відповідачем жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявні банківські виписки, які підтверджують факт оплати. Розбіжностей між банківською випискою, первинними документами, оборотно-сальдовими відомостями судом не встановлено.

Транспортування товару підтверджується CMR наявними у матеріалах справи, а саме: за січень 2022 року: № 018684, № 018886, №810154, № 55738, № 46113, № 54257, № 082815, № 56124, № 018408, № 017731, №55918, №017616, № 56902, № 55879, № 55864, №394169, № 394115, № 016538, № 037022, № 392811, № 393730, № 1401, № 017573, № 393764, № 56071, № 55893, № 018823, № 56919, № 56913, № 017650, № 56910, № 56905, № 748763, № 017824, № 018391, № 018301, № 392598, № 394177, № 394172, № 3941178, № 394182, № 393793, № 018379, № 017872, №394408, № 017531, № 018940, № 016837, № 56854, № 57261, № 56823, № 018966, № 56942, № 018338, № 57285, № 56890, № 016826, № 016569, № 395810.

За лютий 2022 року: № 56126, № 700868, №59723, № 017600, № 56129, № 57286, №017447, № 016822, № 55735, № 394162, № 394197, № 392836, № 54487, 59586, № 56914, № 016818, № 016744, №798848, № 59577, № 016570, № 129765, № 168858, № 367313, № 395825, № 55874, № 395853, № 395846, № 016874, № 395827, № 016751, № 017179, № 017154, № 371809, № 55853, № 59598, № 395839, № 394188, № 082801, № 017107, № 07116, № 394171, № 017687, № 695865, № 395881, № 016699, № 017124, №018324, № 017846, № 393713, № 395890, № 395809, № 59644, № 016629, № 59665, № 750256, № 016645, №59646, № 016662, № 0001102, № 016823, № 57318, № 59637, № 57319, № 452368, № 0041371, №393707, № 016869, № 016632, № 395813, №017031, №58265, № 58239, № 57273, № 55662, № 56123, № 58257, № 56935, № 57329, № 395873, №395851, № 395817, № 395818, № 408995, № 464089, № 1702, № 018637, № 020963, № 016974, № 59619, № 016655, № 896733, № 204304, № 1223235, № 1134297, № 89756, № 736853, № 896752, № 137283.

За березень 2022 року: № 357501, № 810175, № 57306, № 58226, № 44139, № 018389, № 020913.

За квітень 2022 року: 58229, № 017664, № 57577, № 58214, № 020917-020918, № 408990, № 040871, № 135148.

За липень 2022 року: № 019592, № 58453, № 54233, № 58459, № 0001058, № 408005, № 408008, № 069758, № 018912, № 409052, № 288984, № 405920, № 407988, № 58433, № 019583, № 019659, № 47256, № 58436, № 004841, № 020313, № 20220629, № 166885, № 58441, № 58428, № 019580, № 409024, № 020070, № 393300, № 069762, № 017890, № 408216, № 020396, № 57626, № 020375, № 408073, № 407158, № 017976, № 58176, № 019600, № 0003563, №407994, 191966, № 407088, № 392508, № 019640, № 020087, № 017419, № 54545, № 59175, № 58175, № 020385, № 020153, № 020035, № 408030, № 069751, № 020912, № 020961, № 020029, № 021319, № 020051, № 010530, № 019224, № 019258, № 808641.

За серпень 2022 року: № 9942, № 59870, № 020873, № 58258, № 59157, № 019601, № 59946, № 406150, № 019626, № 003528, № 019950, № 069723, № 019941, № 069730, № 405924, № 405923, № 370139, № 069774, № 020833, № 019215, № 407093, № 019652, № 498038, № 0001022, № 405979, № 016738, № 405971, № 020883, № 014338, № 019671, № 59144, № 408724, № 020028, № 372650.

За вересень 2022 року: № 021326, № 020795, № 405899, № 57399, № 19428, № 408007, № 408016, № 020377, № 62700, № 62703, № 020275, № 62748, № 019776, № 019928, № 209, № 019028, № 803418, № 57394, № 59137.

За жовтень 2022 року: №021192, № 808620, № 62715, № 62718, № 020761, № 403385, № 020361, № 010530, № 020521, № 57463, № 61896, № 001006, № 61867, № 020734, № 020632, № 020651, № 0001078, № 021304, № 65604, № 020820, № 623749, № 151596, № 021210, № 020417.

За листопад 2022 року: № 57381, № 62711, № 62747, № 65571, № 65935, № 20221030, № 01497/2022, № 021199, № 25675, № 02510, № 432173, № 2137_420, № 65572, № 0001032, № 019787, № 65628, № 62761, 0000697, № 395824, 021048, № 65621, № 020543, № 019969, № 65581, № 49117, № 61899, № 65866, № 65879, № 61908, № 65873, № 57396, № 65882, № 65928, № 65910, № 65952, № 65954, № 65469, № 741891.

За грудень 2022 року: № 4434074, № 021678, № 2312, № 435262, № 021618, № 65529, № 019160, № 58387, № 020825, № 021066, № 021632, № 368205, № 65486, № 65933, № 65556, № 022440, № 65421, № 65552, № 65548, № 019724, № 020026, № 012858, № 65418, № 799457, № 65430, № 57459, № 65530, № 022371, № 021563, № 018889.

За січень 2023 року : № 019760, № 406996, № 407027, № 65465, № 408566, 023411, № 408800, 407808, 407001, 021633, № 1701, № 023498, № 023499, № 022645, № 021425-021426, № 021535, № 435274, № 021558, № 12124, № 020501, № 021433, № 020390, № 021671, № 65522, № 020450, № 65183, № 58173, № 65214, № 65218, № 022652, № 016870, № 62623, № 71068, № 65439, № 65197, № 022360, № 022689, № 0003540, № 023489, № 009109, № 017076, № 021206, № 021402, № 021409, № 021472, № 021576, № 021684, № 022341, № 022613, № 023152, № 023155, № 123466, № 023476, № 59934, № 65194, № 65209, № 65210, № 65227, № 65252, № 65255, № 65265, № 62264, № 65375, № 65526, № 71070.

За лютий 2023 року: № 001185, № 71144, № 71127, № 71134, № 71871, № 71879, № 65710, № 71958, № 023829, № 023898, № 762144, № 023459, № 820999, № 553313, № 820721, № 820997, № 338093, № 020498, № 019019, № 022454, № 407204, № 407031, № 020274, № 0001008, № 65454, № 65393, № 71101, № 71100, № 65404, № 65233, № 022699, №171176, № 67254, № 71116, № 71878, № 65446, №71905, № 58216, № 021458, № 72721, № 65204, № 021256.

За березень 2023 року: № 0001010, 015081, 021183, 021273, 021878, 02208, 022437, № 022499, 022572, 022636, ; 023320, 023364, 023438, 023818, 023438, ; 54315, 65546, № 70068, 70075, 70089, 70098, 70104, 70117, № 70158, 70165, 70175, 70183, 70187, 71092, 71927, № 805150, 407235, №; 407230, № 023368,№ 023082, № 428039, № 71913, № 020827, № 018394, № 022576, № 022677, № 021831, № 20230317-1, № 021404, № 022365, № 020488, № 021793, №71085, № 023240/

За квітень 2023 року: № 019812, № 019987, № 020623, № 021455, № 021580, № 021773, № 023224, ;023373, №023471, № 023614, № 023620, № 023948, № 65668, № 65669, № 65684, № 65739, № 65746, № 65754, №70079, № 70161, № 70235, № 70248, № 71086, № 71961, № 00025212, № 872879, № 436692, № 850053, №850410, № 021781, № 023258, № 021797, № 021786, № 021753, № 371006, № 849538, № 023496, № 021707, № 023256, № 850414, № 021053, № 021512, № 165807, № 1089, № 433907, № 850064, № 023911, № 407189.

За травень 2023 року: № 018851, № 021016, № 022568, № 023093, № 023530, № 023545, № 023572, № 023953, № 25047, № 00025567, № 65692, № 70137, № 70139, № 70146, № 74630, № 74677, № 74685, № 75015, № 359866, № 7584848, № 849329, № 021750, № 022211, № 872856, № 00025446, № 022598, № 74986, № 65169, № 58464, № 019567, № 022744, № 022770, № 021813, № 022755, № 022739, № 408522, № 428094, № 767491, № 872516, № 436891, № 023225.

Слід зазначити, що CMR - це міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях. Тобто, CMR є первинним документом у господарських відносинах з наданням послуг перевезення, проте в даному випадку, первинним документом, який підтверджує право на податковий кредит є вантажно-митна декларація, які в повному обсязі були надані до перевірки, що Відповідачем не заперечується.

Водночас, відповідно до правових висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року (справа №803/1684/17, адміністративне провадження №К/9901/51649/18, ЄДРСРУ №95176997), від 21 січня 2021 року (справа №813/2204/17, адміністративне провадження №К/9901/35740/18, ЄДРСРУ №94328053), від 24 травня 2019 року (справа №826/7423/16), від 6 лютого 2018 року (справа №816/166/15-а), від 11 вересня 2018 року (справа №804/4787/16) транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Суд зазначає, що дослідивши надані CMR, суд доходить висновку, що вони повною мірою підтверджують факт транспортування товару та відповідають обсягам зазначеним у вантажно-митних деклараціях та інвойсах.

Крім цього, використання товару у господарській діяльності підтверджується: калькуляцією собівартості готової продукції у січні 2023 року, калькуляцією собівартості готової продукції у лютому 2023 року, калькуляцією собівартості готової продукції у березні 2023 року, калькуляцією собівартості готової продукції у квітні 2023 року, калькуляцією собівартості готової продукції у травні 2023 року, калькуляцією собівартості готової продукції у січні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у лютому 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у березні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у квітні 2023 року, калькуляцією собівартості готової продукції у травні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у червні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у липні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у серпні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у вересні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у жовтні 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у листопаді 2022 року, калькуляцією собівартості готової продукції у грудні 2022 року, звітами виробництва за зміну, накладними на переміщення, Актами про зворотні відходи на виробництві, які наявні у матеріалах справи та повною мірою розкривають внутрішнє переміщення та використання ТМЦ у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що дані документи були надані до перевірки. Жодних зауважень до наданих документів Акт перевірки не містить.

Реалізація товару підтверджується Договорами, видатковими накладними, які були надані до перевірки. Жодних зауважень до наданих документів Акт перевірки не містить.

Як вже було зазначено судом, відповідно до ст.9 вказаного Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Суд зазначає, що наявні у матеріалах справи первинні документи містять всі обов`язкові реквізити первинного документа. Договори не визнані у встановлену законом порядку недійсними чи нікчемними.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, аналогічні вимоги до первинного документа наведені у п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Відповідно до статті 581 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим (частина 1 статті 581 Господарського кодексу України).

Відбиток печатки не може бути обов`язковим реквізитом будь-якого документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Копія документа, що подається суб`єктом господарювання до органу державної влади або органу місцевого самоврядування, вважається засвідченою у встановленому порядку, якщо на такій копії проставлено підпис уповноваженої особи такого суб`єкта господарювання або особистий підпис фізичної особи - підприємця. Орган державної влади або орган місцевого самоврядування не вправі вимагати нотаріального засвідчення вірності копії документа у разі, якщо така вимога не встановлена законом (частина 2 статті 581 Господарського кодексу України).

Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків (частина 3 статті 581 Господарського кодексу України).

Таким чином, твердження Відповідача, що у наданих видаткових накладних, щодо реалізації одягу фізичним особам-підприємцям відсутня печатка суб`єкта господарювання, що є доказом відсутності факту здійснення господарської операції не відповідає вимогам чинного законодавства.

Як вбачається з Акта перевірки, Відповідачем не заперечується факт реалізації товару іншим суб`єктам господарювання. Позивачем до перевірки було надано договори поставки, видаткові накладні, які підтверджують факт реалізації товарів. Надання документів до перевірки щодо реалізації товару підтверджується листом № 170524 - 1 від 17 травня 2024 року, та змістом Акта перевірки аркуш 3 -6.

Відтак, суд зазначає, що проаналізувавши Акт перевірки, судом не встановлено жодних зауважень до реалізації продукції, а тим паче до наданих первинних документів, які підтверджують реалізацію ТМЦ.

Щодо пояснень Відповідача у яких зазначено, що: «У матеріалах судової справи №320/36394/24 містяться первинні документи, зокрема накладні на переміщення товарно-матеріальних цінностей, долучені Позивачем у томі 75 - від накладної №2004 від 08.05.2023 року по накладну №1997 від 23.05.2023 року, а також Акт №5 про зворотні відходи від 31.05.2023 року. Вказані документи у кількості 26 одиниць підписані ОСОБА_1 , яка на той момент вже не перебувала у трудових відносинах із ПОГ «Палітра» та не була уповноваженою на підписання таких документів особою. Водночас, відповідно до витягів з ІКС «Податковий блок» та звітності, поданої ПОГ «Інтертекстиль», з 08.05.2023 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з вказаним підприємством у Запорізькій області. У цьому зв`язку постає логічне та риторичне питання: яким чином ОСОБА_1 могла одночасно виконувати посадові обов`язки на двох підприємствах, розташованих у різних регіонах України, та при цьому оформлювати первинні документи від імені підприємства, з якого була звільнена», то суд зазначає таке.

Дослідивши надані пояснення Відповідачем, суд зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що між ПОГ «ПАЛІТРА» та ОСОБА_1 було укладено цивільно-правовий Договір від 08.05.2023, відповідно до якого ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання виконувати такі роботи (надавати послуги) комірника за адресою: Київська область, Бориспільський р-н, с. Чубинське, вул. Садово-Дачна, буд. 12-Б (пункт 1.1. Договору). Договір укладений з 08.05.2023 року по 31.05.2023 року (п. 6.1 Договору).

Згідно Акту наданих послуг до цивільно-правового договору від 31 травня 2023 року надавала послуги комірника з 08.05.2023 року. Претензій сторони один до одного не мали, що підтверджується умовами Акту, який засвідчено підписами сторін.

Тобто, факт надання послуг підтверджується вищенаведеними документами.

Судом враховується твердження Позивача, що останньому не було відомо, що дана особа перебуває у трудових відносинах з іншим підприємством. Суд також відмічає, що Відповідачем не надано жодних доказів того, що ОСОБА_1 була фізично залучена до виконання робіт у м. Запоріжжі. Також Відповідачем не надано доказів, що ОСОБА_1 не виконувала роботу дистанційно для ПОГ «Інтертекстиль, оскільки як вбачається з наданого Відповідачем списку працюючих осіб з інвалідністю ПОГ «Інтертекстиль» ОСОБА_1 була прийнята на посаду «обліковця», що може дозволяти виконувати роботу дистанційно.

Суд відмічає, що клопотанням про долучення доказів, Позивачем було долучено уточнюючий додаток 4ДФ (відомості про суми нарахованого доходу, утриманого та сплаченого податку на доходи фізичних осіб та військового збору), уточнюючу податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з якого вбачається, що ОСОБА_1 надавала послуги ПОГ «Центр реабілітації «Палітра» у травні 2023 року.

Судом також зауважується, що Відповідачем не ставилося під сумнів наявність товару, використання товару в господарській діяльності та подальша його реалізація, що підтверджується калькуляціями собівартості, звітами виробництва за зміну, накладними на переміщення, Актами про зворотні відходи на виробництві, Актами інвентаризації, договорами поставки, видатковими накладними, оборотно-сальдовими відомостями. До жодного з наведених документів, Відповідачем не було надано зауважень під час перевірки, що слідує з акта перевірки.

Тобто, сукупність доказів наявних у матеріалах справи та наданих до перевірки, дає підстави для висновків, що фактично рух активів та товарів відбувався, господарські операції здійснювалися.

Крім того, в Акті перевірки відсутнє жодне посилання на дане порушення, що дає підстави стверджувати, що Відповідачем фактично під час розгляду справи в суді, сказав на інший склад правопорушення та вказує на порушення норм, які не зафіксовані в Акті перевірки.

Суд також зауважує, що підписані ОСОБА_1 документи, не є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Більш того в Акті перевірки відсутнє посилання на порушення Позивачем статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Щодо твердження Відповідача, що «Слід також акцентувати увагу суду на тому, що у списках працівників з інвалідністю, долучених як до матеріалів справи №320/36394/24 (ПОГ «Центр реабілітації «Палітра»), так і до справи №280/364/25 (ПОГ «Інтертекстиль»), фігурують одні й ті самі фізичні особи, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . З наданих підприємствами кадрових документів вбачається, що зазначені особи одночасно або майже одночасно оформлювались на роботу у «Палітру», після чого звільнялись у межах короткого періоду часу та практично відразу були прийняті на роботу до «Інтертекстилю». У деяких випадках така «перехідність» відбувалась на наступний день після звільнення, що виглядає вкрай сумнівно з урахуванням фактичного місцезнаходження підприємств у різних регіонах України - Київській області та Запоріжжі».

Дослідивши надані документи Позивачем та Відповідачем, а саме штатні розписи за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, табелем обліку робочого часу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року, табелем обліку робочого часу за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2023 року, списки працюючих осіб за вищенаведені періоди, список працюючих осіб ПОГ «Інтертеркстиль», судом не встановлено, що зазначені Відповідачем особи працювали одночасно на двох підприємствах.

Суд погоджується з твердженням Позивача, що законом не заборонено влаштовуватися на роботу на наступний день після звільнення, а твердження Відповідача, що «виглядає вкрай сумнівно з урахуванням фактичного місцезнаходження підприємств у різних регіонах України - Київській області та Запоріжжі» є оціночним поняттям, яке не підтверджується жодним доказом.

Також під час розгляду справи Головне управління ДПС у Львівській області надало суду письмові пояснення та докази на їх підтвердження з приводу того, що у межах кримінального провадження №42022000000001401 від 13.10.2022 року, фігурантами якого, за наявною інформацією, є службові особи ПОГ «Центр реабілітації «ПАЛІТРА» були допитані свідки, зокрема, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , які під час допиту, проведені у межах зазначеного кримінального провадження надали чіткі та недвозначні свідчення, що спростовують факт їх фактичного працевлаштування на ПОГ «ПАЛІТРА», та, як наслідок, ставить під сумнів достовірність кадрової документації Позивача, а також реальність здійснення господарської діяльності ПОГ «ПАЛІТРА» у заявлених масштабах.

З даного приводу суд зазначає, що такі документи не були досліджені перевіряючими під час проведення перевірки, не надано оцінки податковим органом таких свідчень через призму первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, трудових книжок (за наявності), індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб, які містять, зокрема, дані щодо суми заробітку, страхового стажу, сплати страхових внесків (форма 5-ОК, 7-ОК), тощо.

Суд відмічає, що дані особи були працевлаштовані на підприємстві Позивача короткий проміжок часу, факт нарахування заробітної плати та сплати податків сторонами не заперечується. Позивачем також долучено копії трудових книжок, а саме: серія НОМЕР_1 ОСОБА_17 , серія НОМЕР_2 ОСОБА_16 , серія НОМЕР_3 ОСОБА_18 , відповідно до яких вбачається, що особи були працевлаштовані на ПОГ "ЦР "ПАЛІТРТА".

Крім цього, Відповідачем не зазначено яким чином дотримання трудової дисципліни Позивачем, в тому числі і у контексті оформлення з ними трудових відносин, та за наявності у нього чинного дозволу на право користування пільгами з оподаткування наданим підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю впливає на правомірність формування показників з податку на додану вартість та на реальність поставки товару.

Відтак, суд вважає, що твердження Відповідача про те, що такі обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо реального виконання трудових функцій зазначеними особами на підприємстві та свідчить про можливе формальне оформлення працівників виключно з метою створення штучної чисельності осіб з інвалідністю, необхідної для застосування пільгового режиму оподаткування є лише припущенням та виходить за межі податкової перевірки.

За наведених обставин, суд вважає, що і твердження Відповідача, які надані у додаткових поясненнях про те, що вказані обставини викликають обґрунтовані сумніви щодо достовірності оформлення відповідних первинних документів, а також ставлять під сумнів реальність господарських операцій, що на їх підставі були відображені в податковому обліку, є такими, що ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак є помилковими.

Щодо твердження відповідача про ненадання оборотно-сальдових відомостей по рахунках 20, 22, 231, 24, 26, 28, 301, 311, 361, 3771, 631, 632, 64, 651, 661, 6851, 701, 7091, 901, 91, 92, 64 та аналізів рахунків 201, 209, 26 за травень 2022, червень 2022, червень 2023 - лютий 2024 року та доказів інвентаризації.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивачем до перевірки були надані загальні оборотно-сальдові відомості та оборотно-сальдові відомості по рахунках 20, 22, 231, 24, 26, 28, 301, 361, 3771, 631, 632, 64, 651, 661, 6851, 701, 7091, 712, 901, 91, 92, 94 та аналізи рахунків 201, 209, 26 за січень - квітень 2022 року, липень - грудень 2022 року, січень-травень 2023 року.

Суд зауважує, що як вбачається з таблиці наведеної на аркуші 7-8 Акту перевірки, від`ємне значення з податку на додану вартість було сформовано за рахунок операцій за період з січня - квітень 2022 року, липня - грудня 2022 року, січня-травня 2023 року. Таким чином, оборотно-сальдові відомості за період з травня- червень 2022, червня 2023 - лютий 2024 року знаходяться поза межами перевірки та формування від`ємного значення.

Суд звертає увагу сторін, що як передбачено пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1, 2 статті 9 цього Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, аналогічні вимоги до первинного документа наведені у п. 2.3 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88).

Відтак, оборотно-сальдові відомості не є первинним документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Судом враховується практика Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08 вересня 2019 року у справі № 802/1069/13-а, від 26 грудня 2023 року у справі №480/2423/21, де Верховний Суд зауважував, що обставина порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, щодо надання після початку перевірки всіх документів, які належать або пов`язані з предметом перевірки, не означає, що такий платник не має права додатково їх надати до прийняття відповідного рішення й, при цьому, не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, при прийнятті рішення, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

У постановах від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18, від 27 квітня 2022 року у справі № 420/13197/20 Верховний Суд виходив з того, що, суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на передбачену ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі, якщо рішення контролюючого органу мотивоване саме ненаданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

З матеріалів справи вбачається, що факт проведення інвентаризації станом на 30 грудня 2022 року підтверджується Наказом № 1 -16122020 від 16 грудня 2022 року «Про проведення інвентаризації», Наказом № 1 від 16 грудня 2022 року «Про призначення робочої інвентаризаційної комісії», Інвентаризаційним описом № 1 станом на 30 грудня 2022 року, Актом № 2 про результати інвентаризації грошових коштів « 30» грудня 2022 року, проведення інвентаризації станом на 30 грудня 2023 року підтверджується Наказом № 1 -15122020 від 15 грудня 2023 року «Про проведення інвентаризації», Наказом № 1 від 15 грудня 2023 року «Про призначення робочої інвентаризаційної комісії», Інвентаризаційним описом № 1 станом на 30 грудня 2023 року, Актом № 2 про результати інвентаризації грошових коштів « 30» грудня 2023 року.

Щодо твердження Відповідача про наявність розбіжності між даними, то як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем встановлено наявність розбіжності на підставі відомостей які містяться в оборотно-сальдових відомостях та даних, які містяться в інформаційних базах податкового органу, що відображається в наданих позивачем поясненнях.

Суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду «податкова інформація не може вважатися належним доказом і сама по собі її наявність не може бути підставою для встановлення факту порушень, вчинених/допущених суб`єктом господарювання, оскільки використані відповідачем бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки». Також Верховним Судом зазначено, що «посилання на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, носить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону».

Як вбачається з наведених Відповідачем розрахунків, ГУ ДПС не враховано, що товар міг придбаватися та продаватися, зокрема, не платникам ПДВ, що, безумовно, вносить коригування у наведені розрахунки.

Доказів того, що наявні у матеріалах справи вантажно-митні декларації, CMR, інвойси, звіти комісіонера, акти прийому-передачі товару, оборотно-сальдові відомості по рахунках 20,22, 231, 24, 26, 28, 301, 361, 3771, 631, 632, 64, 651, 661, 6851, 701, 7091, 712, 901, 91, 92, 94 за оскаржуваний період, калькуляції собівартості готової продукції у січні 2023 року, у лютому 2023 року, у березні 2023 року, у квітні 2023 року, у травні 2023 року, у січні 2022 року, у лютому 2022 року, у березні 2022 року, у квітні 2023 року, у травні 2022 року, у червні 2022 року, у липні 2022 року, у серпні 2022 року, у вересні 2022 року, у жовтні 2022 року, у листопаді 2022 року, у грудні 2022 року, звіти виробництва за зміну, накладні на переміщення, Акти про зворотні відходи на виробництві, видаткові накладні, Акти про інвентаризацію, містять розбіжності між наявними документами та відомостями, які містяться в оборотно-сальдових відомостях, поданій декларації з податку на додану вартість, що мають вплив на обсяг сформованого від`ємного значення, матеріали справи не містять.

Таким чином, твердження Відповідача про наявність розбіжностей, спростовується доказами наявними у матеріалах справи.

Щодо посилання Відповідача на наявність кримінальних проваджень та пояснень осіб.

Відповідно до частин шостої, сьомої статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.

Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагентів позивача, які б набрали законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача (Постанова Верховного Суду від 02 квітня 2025 року по справі № 320/16607/24, від 16 квітня №160/32289/23, від 04 грудня 2024 року №380/13261/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 по справі № 160/3364/19 вказано, що "… з урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Наведеному принципу не відповідає ситуація, коли у вироку в межах кримінального провадження щодо директора ймовірно фіктивного підприємства суд, практично не досліджуючи господарську діяльність цього підприємства (оскільки склад злочину закінчується в момент придбання / перереєстрації фіктивного підприємства), робить висновки про те, що підприємство було створено з метою прикриття незаконної діяльності, ніколи не здійснювало жодної господарської діяльності, усі його господарські операції з контрагентами є фіктивними тощо.

На практиці створювалися свого роду "преюдиції" невизнання податкових наслідків операцій з підприємствами з ознаками фіктивності, що створювало тиск на сумлінних платників податків. Нерідко податкові органи, окрім факту наявності кримінальної відповідальності, використовували вироки та матеріали досудового розслідування як докази при притягненні до відповідальності за порушення норм податкового законодавства, коли директор чи формальний власник залучалися до відповідальності з формально незначною сумою штрафу. Отже, факт наявності вироків, ухвалених на підставі угод у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, якщо іншими наданими доказами рух товару і зміни в активах / зобов`язаннях платника податків підтверджуються. Як наслідок, існує нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій з урахуванням обставин, установлених у вироках, які набрали законної сили.

Норми матеріального права не можуть пов`язувати визнання ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковою наявністю вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво. Матеріали кримінального провадження стосовно посадових осіб підприємств-контрагентів не є належними та допустимими доказами безтоварності операцій, якщо таким матеріалам не надана правова оцінка компетентним судом, що знаходить своє вираження, наприклад, у формі вироку у відповідному кримінальному провадженні……

….Велика Палата Верховного Суду відхиляє твердження відповідача, викладені в додаткових поясненнях до касаційної скарги, про те, що засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) свідчить про фактичну відсутність у такої юридичної особи цивільної дієздатності, тобто одного з обов`язкових критеріїв визнання юридичної особи учасником податкових правовідносин, з огляду на те, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку…..

….Отже, вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності…."

Тобто вирок може слугувати підтвердженням нереальності операцій між платником податку та його контрагентом, тільки якщо він містить посилання саме на ці операції. Визнання вироком суду у кримінальному провадженні підприємства фіктивним не обов`язково означає, що всі його операції з усіма контрагентами були фіктивними за весь період його діяльності.

Таким чином, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону № 996-ХIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які вироки суду щодо посадових осіб контрагентів позивача, ухвал про закриття кримінального провадження і звільнення таких осіб від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, та які відповідно приписів до частини шостої статті 78 КАС України були б обов`язковими для адміністративного суду.

У висновках Верховного Суду, зокрема, в постановах від 23.12.2020 у справі №815/6018/16, від 23.12.2020 у справі № 813/45/14, від 10.12.2020 у справі № 826/15975/14 зазначається про неможливість похідної відповідальності платника за наслідками порушення податкового законодавства його контрагентом на підставі службової інформації податкового органу, яка є недопустимим джерелом доказу.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на тому, що платник податку не має обов`язку щодо контролю податкової дисциплінованості свого контрагента і не може відповідати за порушення таким контрагентом податкового законодавства про що вказано у постановах від 21.01.2021 у справі № 806/417/15, від 21.01.2021 у справі № 820/11465/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4938/17.

Водночас, факт здійснення господарських операцій, рух товарів та коштів підтверджуються сукупністю доказів, які були надані Позивачем, як до перевірки та і до суду.

Щодо твердження Відповідача, що "Контролюючим органом встановлено, що щодо більшості комісіонерів відсутні виписані первинні документи щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату, та, відповідно, згідно даних ЄРПН - щодо більшості комісіонерів відсутні зареєстровані податкові накладні, щодо визначення податкових зобов`язань за операцією з надання комісійної послуги, за яку він отримує плату. При цьому, згідно виписки банку відсутня оплата здійснених послуг комісії.

Так, згідно виписок по рахунках вбачається, що позивач здійснював оплату за деякими договорами комісії. Проте, згідно наданих банківських виписок в графі «Призначення платежу» вказується - Відшкодування витрат згідно договору комісії, а отже як вказувалось раніше, оплата за комісійні послугу - відсутня».

Аналізуючи норми податкового законодавства, суд приходить до висновку, що в даному випадку, первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23, від 02 квітня 2024 року № 640/21773/22; від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22.

При цьому, контролюючим органом не заперечується факт оплати імпортних операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, згідно наданих банківських виписок "Призначення платежу" вказується - Відшкодування витрат згідно договору комісії, що свідчить про відсутність оплати за комісійну послугу.

Водночас, Відповідачем не спростовано як отримання цих коштів, так і наявність інших правовідносин з позивачем, за якими вони могли б бути перерахованими. Відповідачем також не доведено факт повернення отриманих коштів у випадку наявності невідповідності договірним відносинам.

Більш того, як вбачається із акта перевірки, посадовими особами податкового органу не здійснювався порівняльний аналіз банківських виписок та платіжних доручень, на підставі яких були проведені такі операції.

У зв`язку з чим, твердження відповідача відсутність оплати за комісійну послугу є помилковим.

Суд також звертає увагу на інший аспект, а саме на ту обставину, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як вже було зазначено судом, виконання договорів комісії підтверджується Актами надання послуг, актами прийому-передачі товару з комісії, звітами комісіонера, додатками до договорів, банківськими виписками. Всі зазначені документи були надані під час перевірки, що підтверджується Актом перевірки аркуш 3 - 6. Жодних зауважень до наданих документів Акт перевірки не містить.

У звітах комісіонерів зазначаються найменування продавця товару, реквізити митної декларації, за якою було ввезено товар, найменування, сума в валюті та в гривневому еквіваленті вартості товару, розмір комісійної винагороди.

Додатки до Договору комісії визначали умови поставки та місце передачі товару на кожну поставку. Суд зауважує, що додатки до Договорів надавалися під час перевірки, що Відповідачем не заперечується.

Акти надання послуг підтверджують відсутність зауважень комітента до комісіонера до обсягу і якості наданих послуг.

Вищезазначені документи підтверджують господарські операції між Позивачем та Комісіонерами мають всі обов`язкові реквізити первинного документа. Жодних зауважень до їх змісту Акт перевірки та відзив на позовну заяву, надані пояснення не містять не містять.

Позивачем здійснено операції з імпорту на митну територію України товару (одягу, взуття, що було у користуванні), що підтверджується вантажно-митними деклараціями. Факт надання вантажно - митних декларацій Відповідачем не заперечується.

Суд зазначає, що всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб`єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я).

При цьому, згідно ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі - МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Позивачем здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.

Митні декларації, додані до позову були надані позивачем і до перевірки. У свою чергу, контролюючим органом жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.

Суд звертає увагу, що від`ємне значення з податку на додану вартість утворилося саме за рахунок сплати митних платежів при імпорті товару, сплата якого не заперечується Відповідачем.

Щодо посилання Відповідача: «У той же час, досліджено банківські виписки, надані платником до матеріалів справи. При проведенні аналізу виявлено перерахунок коштів на Комісіонерів, але в призначенні не зазначено щодо оплати розмитнення та митних платежів. З огляду на викладене, податкова служба наголошує, що відсутні підстави вважати зазначені перерахування коштів як оплату за розмитнення ввезеного товару. Н».

Суд зауважує, що дослідивши банківські виписки наявні в матеріалах справи, вбачається, що Позивачем здійснювалися перерахунки коштів на рахунки комісіонерів в сумах та строки, які достатні для сплати митних платежів при імпорті товарів. Дане твердження також не заперечується Відповідачем. Суд зазначає, що ПК України не ставить в залежність податковий кредит отриманий внаслідок сплати митних платежів при імпорті товару від призначення платежу при перерахунку коштів.

У постанові від 03 жовтня 2023 року у справі № 640/16289/22 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у нього виникають відповідні податкові зобов`язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому, митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 640/21773/22, від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23,у від 02.06.2020 у справі № 820/2015/16, від 14.06.2022 у справі № 0870/4828/12.

Враховуючи сукупність доказів, а саме: договори комісії, акти прийому-передачі товару; звіти комісіонера; наявності вантажно-митних декларацій, відповідно до яких сплачено митні платежі; перехід права власності на товар до Позивача; банківських виписок, які підтверджують перерахування коштів на Комісіонера в обсяг та в строк необхідний для сплати митних платежів, судом відхиляється дане твердження Відповідача про відсутність сплати митних платежів.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що Відповідачем під час розгляду справи в суді самостійно здійснено перекваліфікацію порушення та здійснено посилання на порушення норм права, які не зафіксовані в Акті перевірки.

Суд зазначає, що Відповідач позбавлений можливості здійснювати до перевірку платника податку під час розгляду справи в суді, а також встановлювати порушення, які не зафіксовані в Акті перевірки та не слугували підставою для прийняття оскаржуваних рішень.

Таким чином, посилання Відповідача на відсутність працівників, основних засобів, не відповідності первинних документів статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність сплати митних платежів при імпорті товару; не використання товару в господарській діяльності; неможливості застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення не було підставою для зменшення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість і прийняття спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

Аналогічний висновок наведено у постанові КАС ВС від 17.07.2023 року справа № 320/1775/22.

Крім цього, у пунктах 70, 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Водночас, Відповідачем не надано до суду документального підтвердження обставин, що товариство та/або його контрагенти задіяні у проведенні ризикових операцій. Жодних доказів провадження позивачем господарської діяльності в умовах та обставинах, котрі характеризуються ознаками недодержання вимог чинного законодавства України, не подано.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 09 липня 2024 року № 30090/13-01-07-06 (форма «ПС»), то суду не надано належних та допустимих доказів не надання Позивачем до перевірки тих документів, які витребовував контролюючий орган під час проведення документальної позапланової перевірки та які не були надані платником податків на його вимогу.

При прийнятті рішення, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Також, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; п.58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, п.29).

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Водночас в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що на виконання завдань адміністративного судочинства при перевірці правомірності рішення суб`єкта владних повноважень суд має враховувати лише ті обставини та документи, на підставі яких прийняті оскаржувані рішення.

Суд наголошує на тому, що під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження висновків, які зазначені в акті перевірки, у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення від 09 липня 2024 року № 30085/13-01-07-06 (форма «В4») та № 30090/13-01-07-06 (форма «ПС») є протиправними та підлягають скасуванню.

Відтак, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи платіжної інструкції том 1 а.с.27 від 30.07.2024 позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 30280,00 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат по сплаті судового збору у межах вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-11, 73-77, 79, 90, 139, 241 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 09 липня 2024 року № 30085/13-01-07-06 (форма «В4») № 30090/13-01-07-06 (форма «ПС»).

Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян «Центру реабілітації «ПАЛІТРА» (код ЄДРПОУ 34788358, 08148, Київська область, Бучанський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Соборна, будинок 103/10, приміщення 316) судовий збір у розмірі 30280,00 грн (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ ВП 43968090).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2025.

Суддя Панченко Н.Д.