Справа №203/6247/24

Провадження №2/0203/374/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2025 року Центральний районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді                        Католікяна М.О.,

при секретарі                                Гапоновій К.В.,

з участю:

-представниці позивачки                 ОСОБА_1 ;

-відповідача                         ОСОБА_2 ;

-представниці відповідача         ОСОБА_3 ;

-представниці третьої особи        Єпіхіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа – адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про відібрання дитини,

у с т а н о в и в:

1. 1 листопада 2024 року позивачка через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про відібрання дитини. Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що сторони є колишнім подружжям. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.10.2024 постановою Дніпровського апеляційного суду було визначене місце проживання дитини – почергово по два тижня з кожним з батьків. Між тим, дитина постійно мешкає разом з відповідачем, який умисно ухиляється від виконання судового рішення. Викладені обставини стали причиною звернення позивачки до суду з позовом про відібрання малолітнього ОСОБА_5 та його повернення до матері за місцем її проживання (а.с.а.с. 1 – 5, 36).

2. 4 квітня 2025 року суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (а.с. 175).

3. Позивачка, її представниця у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, пояснивши, що сторони є колишнім подружжям. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.10.2024 постановою Дніпровського апеляційного суду було визначене місце проживання дитини – почергово по два тижні з кожним з батьків. Між тим, дитина постійно мешкає разом з відповідачем, який умисно ухиляється від виконання судового рішення.

4. Відповідач, його представниця у суді заперечували проти позову, пояснивши, що насправді позивачка постійно як біженка мешкає у Німеччині, а в Україні перебуває періодично. У Німеччині позивачка завагітніла й народила дитину. Метою позивачки є відібрання дитини сторін і переїзд з нею до Німеччини для отримання більшої соціальної допомоги від держави. Крім того, позивачка веде аморальний спосіб життя, оскільки є веб-моделлю, про що дізнався старший син сторін і що може негативно вплинути на малолітню дитину. Між тим, відповідач після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції однаково кілька разів намагався зв`язатися з позивачкою для виконання рішення, проте вона не виходила на контакт.

5. Представниця третьої особи у суді просила розглянути справу на підставі здобутих доказів, пояснивши, що висновок органу опіки дотепер не складено.

6. Суд, заслухавши пояснення сторін, їхніх представниць, представниці третьої особи, вивчивши матеріали справи, доходить висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

7. Судом було встановлено, що сторони від 22.09.2006 перебували у шлюбі. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2022 шлюб було розірвано (а.с. 29).

8. Від шлюбу сторони мають двох синів: повнолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31).

9. 14 березня 2022 року у зв`язку із вторгненням російських військ в Україну позивачка з дітьми виїхала в Німеччину в якості біженки. 29.07.2022 діти самостійно повернулись в Україну до батька (а.с. 88).

10. 22 жовтня 2024 року Дніпровський апеляційний суд ухвалив постанову про визначення місця проживання малолітньої дитини сторін – почергово по два тижня з кожним з батьків (а.с.а.с. 23 – 28).

11. Тепер малолітня дитина сторін мешкає разом з батьком та старшим братом за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним третьою особою, для дітей створено належні умови для проживання, виховання та навчання (а.с.а.с. 55, 56).

12. Позивачка мешкає у Німеччині в якості біженки, має дозвіл на тимчасове перебування, який періодично продовжує. У Німеччині позивачка народила дитину, якій тепер два роки (а.с.а.с. 90 – 94).

13. 29 квітня 2025 року комунальним закладом соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради було складено висновок психолога №01/4-67, згідно з яким:

- психолог під час роботи із сім`єю спостерігав турботливе ставлення батька до ОСОБА_7 ;

- Лев має високий рівень прихильності до батька;

- хлопець повідомив, що мешкає разом з батьком та старшим братом, має бабусю та дідуся, до яких ходить в гості, відвідує дитячий садок, де має друзів;

- емоційно ОСОБА_8 прив`язаний до батька та старшого брата, тепло відгукується про бабусю та дідуся;

- ОСОБА_8 говорить, що любить свою маму, хоче з нею спілкуватися, а проживати – разом з батьком;

- хлопчик розповідає, що мати його любить, проте батька та брата розлюбила;

- Лев підкреслює, що боїться їхати до матері через те, що йому невідомо, як йому там буде жити;

- мати повідомила, що збирається перебувати у Німеччині протягом воєнного стану в Україні;

- психолог рекомендував матері спочатку поновити стосунки з дитиною.

14. Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

15. Згідно з частинами 2, 3 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

16. За правилами, встановленими частинами 1, 3 статті 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

17. Статтею 76 ЦПК визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

18. За приписами частин 1, 5 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

19. Відповідно до частини 2 статті 77 ЦПК предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

20. Аналіз доказів, наданих позивачкою, у контексті приведених вище норм, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

21. Так, з огляду на зміст приведених вище норм процесуальним завданням позивачки було доведення суду належними, допустимими та достовірними доказами, із дотримання принципу їх достатності (статті 77 – 80 ЦПК), існування законних підстав для застосування приписів частини 1 статті 162 Сімейного кодексу України (далі – СК).

22. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 №2402-ІІІ (далі – Закон №2402-ІІІ) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

23. За правилами, встановленими частиною шостою статті 12 Закону №2402-ІІІ, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

24. Частиною 2 статті 150 СК визначено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

25. За приписами статті 155 СК здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

26. Відповідно до частини 1 статті 162 СК якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

27. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

28. Судом було встановлено, що від 29.07.2022 малолітня дитина сторін разом зі старшим братом самостійно без супроводу матері повернулися в Україну з Німеччини і відтоді постійно мешкає разом з батьком.

29. Згідно з висновком психолога КЗСЗ «Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Обійми» Дніпровської міської ради від 29.04.2025 №01/4-67, долученим до матеріалів справи позивачкою:

- психолог під час роботи із сім`єю спостерігав турботливе ставлення батька до ОСОБА_7 ;

- Лев має високий рівень прихильності до батька;

- хлопець повідомив, що мешкає разом з батьком та старшим братом, має бабусю та дідуся, до яких ходить в гості, відвідує дитячий садок, де має друзів;

- емоційно ОСОБА_8 прив`язаний до батька та старшого брата, тепло відгукується про бабусю та дідуся;

- ОСОБА_8 говорить, що любить свою маму, хоче з нею спілкуватися, а проживати – разом з батьком;

- хлопчик розповідає, що мати його любить, проте батька та брата розлюбила;

- Лев підкреслює, що боїться їхати до матері через те, що йому невідомо, як йому там буде жити;

- мати повідомила, що збирається перебувати у Німеччині протягом воєнного стану в Україні;

- психолог рекомендував матері спочатку поновити стосунки з дитиною.

30. На думку суду, викладені психологом висновки про психоемоційний стан, що сформувався у дитини сторін після повернення в Україну, свідчить про існування підстави, визначеної абзацом другим частини 1 статті 162 СК – зміни обставин таким чином, що повернення дитини до матері суперечитиме її інтересам.

31. Існування такої обставини абсолютно підтверджується тривалістю часу, протягом якого дитина постійно мешкає разом з батьком (більше двох років), особливою прихильністю дитини до батька, сталістю життя, організованого протягом цього часу (формування тісних зв`язків з дідусем та бабусею, друзями у дитячому садочку), емоційною прив`язаністю дитини до старшого брата, бажанням дитини мешкати з батьком та братом, а з матір`ю – лише спілкуватися, побоюванням дитини їхати за кордон тощо.

32. Суд при цьому також бере до уваги те, що позивачка не вказує у позовній заяві конкретну адресу місця проживання, за яким вона планує мешкати з дитиною. При цьому матеріали справи, а також пояснення позивачки та її представниці свідчать про те, що позивачка планує протягом усього часу воєнного стану мешкати у Німеччині.

33. Зазначене є доказом бажання позивачки вивезти дитину сторін за кордон, що також об`єктивно створить перешкоди для спілкування сина з батьком (який є військовозобов`язаним і не має права на виїзд з України) і абсолютно суперечитиме висновкам психолога, викладеним 29.04.2025.

34. Таке бажання позивачка прямо задекларувала в уточненому позові, заявленому у цивільній справі №203/4114/22 (який перебуває на розгляді у Центральному районному суді м. Дніпра), згідно з яким вона просить суд встановити можливість перебування малолітнього сина разом з нею за місцем її реєстрації у Німеччині до скасування воєнного стану (а.с.а.с. 95, 96).

35. Відсутність висновку третьої особи з приводу предмету спору не має вирішального правового значення. Більше того, розгляд справи про відібрання дитини не може залежати від факту надання/ненадання такого висновку.

36. Керуючись статтями 5, 7, 10 – 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 209 – 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 – 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

ОСОБА_4 (РНОКПП – НОМЕР_1 ; АДРЕСА_2 ) у позовідо ОСОБА_2 (РНОКПП – НОМЕР_2 ; АДРЕСА_3 ), третя особа – адміністрація Соборного району Дніпровської міської ради, про відібрання дитини відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення. Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складене 7 травня 2025 року.

Суддя                                                                М.О. Католікян