ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2025 рокуСправа №160/33126/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді                                                   Царікової О.В.,  

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі адміністративну справу №160/33126/24  за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо не переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» №889-VIII та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.11.2024 №045550015261;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи в органах державної податкової служби з 06.02.1998 по 29.10.2024 (дата звернення до органів Пенсійного фонду України) до стажу державної служби та призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 29.10.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 29.10.2024 №74347/6/04-36-10-02-13 виданої Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській області та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 29.10.2024 №74348/6/04-36-10-02-13 виданої Головним управлінням Державної податкової служби у Дніпропетровській з дати звернення за пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу», а саме з 29.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії державного службовця відповідно 12 розділу XII Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-ХІІ, у зв`язку із не зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи на посадах в органах місцевого самоврядування. Позивач наголошує, що періоди його роботи на посадах в органах місцевого самоврядування підлягають врахуванню на підставі законодавства, яке діяло раніше. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

07.01.2024 ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через систему «Електронний суд» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву (вх. №2702/25).

В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж. Відповідач-1 зауважує, що враховуючи те, що позивач не має необхідного стажу державної служби, право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень нового Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ відсутнє. Крім цього відповідач-1 зауважив, що час роботи в органах місцевого самоврядування, в тому числі на виборних посадах, зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ до 04.07.2001 року, тобто на дату набрання чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». На підставі зазначеного, відповідач-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

20.01.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області через систему «Електронний суд» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву (вх. №2773/25).

В обґрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України Про державну службу від 16.12.1993 року №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ вік і страховий стаж. На підставі зазначеного, відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

30.01.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 4693/25), в якому представником позивача заперечувалися доводи, викладені представниками відповідачів у відзивах на позовну заяву, з урахуванням доводів позовної заяви, просив позов задовольнити.

Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

29.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу».

05.11.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29.10.2024 та прийнято рішення №045550015261, яким відмовлено заявнику в переведенні з пенсії за віком на пенсію відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю необхідного стажу державної служби.

З розрахунку РС-право судом встановлено, що позивачу не зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 06.02.1998 по 29.10.2024.

Позивач вважає, що рішення відповідача-2 є протиправним, а тому звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.10 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу» (далі – Закон №889) державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону №889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 року (далі – Закону №3723) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15 ), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до п. п. 2, 3, 3-1, 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №622 від 14.09.2016 року, (далі – Порядок №622, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу» на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. №889-VIII »Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII «Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби.

Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);

розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;

у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;

матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.

За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.

Щодо врахування періодів роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.46 Закону №889 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Відповідно до п.8 Розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону №889 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 року (далі – Порядок №283).

Означеної позиції дотримується Верховний Суд від 26.06.2018 року по справі №35/939/17.

Відповідно до п.2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» в органах місцевого самоврядування встановлюються такі категорії посад:

перша категорія - посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови;

друга категорія - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради;

третя категорія - посади перших заступників та заступників міських голів (міст - обласних центрів) з питань діяльності виконавчих органів ради; секретарів міських (міст - обласних центрів та міста Сімферополя) рад, міських голів (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення, крім міст - обласних центрів), голів районних, районних у містах рад;

керуючих справами виконавчих апаратів обласних та Севастопольської міської рад;

четверта категорія - посади голів постійних комісій з питань бюджету обласних, Київської та Севастопольської міських рад (у разі коли вони працюють у раді на постійній основі), керівників управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, Севастопольської міської та секретаріату Київської міської рад, секретарів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, заступників міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) голів з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів, директорів, перших заступників, заступників директорів департаментів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад, міських (міст районного значення) голів, селищних і сільських голів, посади заступників голів районних рад;

п`ята категорія - посади керуючих справами виконавчих апаратів районних рад, керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів районних у містах рад, помічників голів, радників (консультантів), спеціалістів, головних бухгалтерів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, старост;

шоста категорія - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад;

сьома категорія - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Як встановлено судом позивачу зараховано до стажу державної служби періоди роботи з 06.02.1998 по 29.10.2024.

В свою чергу з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 вбачається, що позивач в період:

- з 06.02.1998 по 17.02.1998 – працював на посаді голови державної податкової адміністрації у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області;

- з 17.02.1998 по 20.05.1999 – працював на посаді голови державної податкової інспекції у Дніпропетровському районі;

- з 20.05.1999 по 29.04.2005 – працював на посаді начальника Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції;

- з 29.04.2005 по 07.12.2006 – працював на посаді начальника державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська;

- з 07.12.2006 по 22.09.2010 – працював на посаді начальника державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська;

- з 22.09.2010 по 13.03.2012 – працював на посаді начальника Криничанської державної міжрайонної податкової інспекції;

- з 14.03.2012 по 17.07.2013 – працював на посаді заступника начальника Верхньодніпровської державної податкової інспекції – начальника Криничанського відділення;

- з 18.07.2013 по 28.08.2015 – працював на посаді начальника Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області;

- з 31.08.2015 по 21.12.2016 – працював на посаді начальника Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;

- з 21.12.2016 по 04.10.2018 – працював на посаді начальника Петропавлівської відділення Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області;

- з 05.10.2018 по 28.10.2019 – працював на посаді начальника Петропавлівської державної податкової інспекції Західно-Донбаського управління;

- з 29.10.2019 по 01.02.2021 – працював на посаді начальника Петропавлівської державної податкової інспекції Західно-Донбаського управління;

- з 02.02.2021 по 13.12.2022 – працював на посаді начальника Петропавлівської державної податкової інспекції;

- з 13.12.2022 по день звернення до пенсійного органу (29.10.2024) – працював на посаді начальника Правобережної державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Враховуючи той факт, що позивач в період з 28.08.2015 по 31.08.2015 не працював на посаді, яка відноситься до посад, визначених статтею14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», суд доходить висновку, що вказаний період не підлягає зарахуванню позивачу до стажу державної служби.

В свою чергу періоди роботи позивача з 06.02.1998 по 28.08.2015 та з 31.08.2015 по 29.10.2024 підлягають зарахуванню позивачу до стажу державної служби, а отже стаж державної служби позивача становить 26 років 08 місяців 20 днів.

Таким чином суд доходить висновку, що оскаржене рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи питання про призначення позивачу пенсії, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Судом встановлено, що станом на момент звернення до пенсійного органу із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» (29.10.2024) позивачу виповнилось 62 роки та страховий стаж позивача складав 44 роки 06 місяців 23 дні, а отже позивач станом на дату звернення із спірною заявою до пенсійного органу досягнув пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином суд дійшов висновку, що відповідно до п.12 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України №889-VIII від 10.12.2015 року «Про державну службу» за позивачем зберіглося право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейським судом з прав людини напрацьована практика, за якою пенсія включається в поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном». Отже, при з`ясуванні змісту поняття «майно» недостатньо керуватися національним законодавством держав-учасниць Конвенції.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 07 листопада 2013 року у справі «Пічкур проти України» (заява № 10441/06, пункти 41- 43, 52) Суд акцентував увагу на тому, що: якщо в Договірній державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, обумовлені або не обумовлені попередньою сплатою внесків, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, для осіб, що відповідають вимогам такого законодавства.

Водночас юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається ЄСПЛ не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.

Так, у справі «Суханов та Ільченко проти України» ЄСПЛ зазначив, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинний Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (Заява № 68385/10 та №71378/10, пункт 35).

Отже, у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути у тому числі «легітимні очікування» та «майнові права» (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява №12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, вона має виплачуватися на основі чітких і об`єктивних критеріїв і, якщо людина очевидно підходить під ці критерії, це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.

Також практикою Європейського суду з прав людини сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у пункті 61 Рішення «Брумареску проти Румунії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (Brumarescu v. the Romania, заява № 28342/95). У пункті 109 справи «Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови» Суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (Metropolitan Church of Bessarabia and Others v. the Moldova, заява № 45701/99).

Отже, неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 04.06.2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року №3-рп/2012).

За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової частини конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26.12.2011 року №20-рп/2011.

У справі «Трегубенко проти України» (заява №61333/00, пункт 53) суд вказав, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, зокрема «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Таким чином позбавлення права на пенсію або звуження обсягу цього права має здійснюватися на підставі принципу верховенства права (закону, який не повинен суперечити принципам верховенства права має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

У контексті предмету спору, Європейським Судом з прав людини сформовано підхід щодо застосування принципу «належного урядування».

Так, в рішенні від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) ЄСПЛ наголосив, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків; ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу» (пункт 74).

Отже, принцип «належного урядування» без сумніву є дотичним і до означених пенсійних спорів. Адже особа-пенсіонер чи майбутній пенсіонер, як приватна особа, не має у своєму розпорядженні ані державного апарату, ані владних функцій. Зоною відповідальності саме держави є те, щоб пенсії при призначені були правомірно нараховані та своєчасно поновлені й виплачені. І всі помилки та прорахунки в цій сфері є саме помилками, які могли з`явитись лише як наслідок порушення принципу «неналежного урядування».

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550015261 від 05.11.2024 є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи суд вважає за необхідне зазначити, що Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано позивачу довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №74348/6/04-36-10-02-13 від 29.10.2024 та довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №74347/6/04-36-10-02-13 від 29.10.2024, які позивачем подавались до пенсійного органу.

З огляду на той факт, що позивач набув право на пенсію відповідно п.12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу», суд дійшов висновку про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести позивача з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної в довідках Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №74348/6/04-36-10-02-13 від 29.10.2024 та №74347/6/04-36-10-02-13 від 29.10.2024.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», суд зазначає, що задоволення вказаної позовної вимоги не призведе до поновлення порушених прав позивача, оскільки фактично відновлення порушеного права позивача фактично відбудеться визнанням протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправним та скасування, зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись ст. ст. 77, 90, 139, 241,243, 244-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №045550015261 від 05.11.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу державної служби ОСОБА_1 періоди роботи з 06.02.1998 по 28.08.2015 та з 31.08.2015 по 29.10.2024.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 з 29.10.2024 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до п.12 розділу ХІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України від 10.12.2015 року №889-VIII «Про державну службу» в розмірі 60 відсотків від заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначеної в довідках Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №74348/6/04-36-10-02-13 від 29.10.2024 та №74347/6/04-36-10-02-13 від 29.10.2024

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 302 ( триста дві) грн. 80 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094 м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 302 (триста дві) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в  строки, передбачені статтею  295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 12.03.2025.

Суддя                                                     О.В. Царікова