ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

05 травня 2025 рокусправа № 380/36/25

місто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в:

І. Стислий виклад позицій учасників справи

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, виходячи із шести мінімальних пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію, починаючи 04.12.2024 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, та отримує пенсію відповідно до   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Незважаючи на прийняття   Конституційним Судом України рішень від 07.04.2021 № 1-р   (1)/2021 та від 03.04.2024 №4-р(І)/2024, якими визнано неконституційними зміни, що внесені до частини третьої   статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивачу пенсія у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком не нараховується на не виплачується.

14.01.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що 29.06.2021 Верховна Рада України на виконання   рішення Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року № 1-р(II/2021, прийняла   Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» №1584-ІХ, який набрав чинності 01 липня 2021 року, згідно з яким   статтю 54 Закону України №796-XII викладено у новій редакції. Правову оцінку названим положенням Закону України №1585-ІХ надано у рішенні Конституційного Суду України від 03 квітня 2024 року №4-p(I)/2024. У зазначеному рішенні за результатом посутнього аналізу статей  3,  16, 50 Конституції України, рішення від 07 квітня 2021 року №1-p(I)/2021 Суд констатував, що   Верховна Рада України Законом України №1584-IX   повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині 3   статті 54 Закону України №796-XII мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано   Законом України №796-XII   у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 06 червня 1996 року №230/96-ВР. З огляду на зазначене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що частиною 3 статті 54 Закону України №796-XII вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині 1 статті 3, частині 2 статті 8, статті 16, частині 3 статті 22, частині 1 статті 46, частині 1 статті 50 Конституції України. Проте, цим рішенням установлено відтермінування втрати чинності частини 3 статті 54 Закону України № 796-XII до завершення воєнного стану. Це, на переконання відповідача, свідчить про те, що Верховна Рада України в майбутньому врегулює питання розмірів пенсій шляхом змін до законодавства. Отже, суд, розглядаючи справу, має керуватися нормами Закону України №1584-ІХ, які залишаються чинними на цей момент.

ІІ. Рух справи

Ухвалою від 07.01.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі.

Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.

ІІІ. Фактичні обставини справи

Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за інвалідністю 3-ої групи, яке пов`язане з ліквідацією аварії на ЧАЕС та отримував пенсію в розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.12.2024 щодо перерахунку пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком, урахувавши всі передбачені законодавством підвищення і доплати, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач листом від 17.12.2024 відмовив позивачу у здійсненні перерахунку посилаючись на відсутність законних підстав.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

IV. Позиція суду

Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.

Частина четверта   статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII   від 28.02.1991 у редакції   Закону №230/96-ВР, яка була чинною до внесення змін  Законом № 76-VIII, передбачала, що: "В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".

28.12.2014 Верховна Рада України прийняла  Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України"   за   № 76-VIII, яким текст   статті 54 Закону № 796-ХІ   був викладений у редакції, згідно з якою умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань.

Змінивши підпунктом 13 пункту 4 розділу I   Закону №76-VIII   законодавче регулювання мінімальних розмірів державних пенсій, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені частиною четвертою   статті 54 Закону №796-XII   у редакції   Закону №230/96-ВР.

Згодом, мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженому   постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210   зі змінами (далі - Порядок № 1210).

Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210, мінімальний розмір пенсії становить:

1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї:

осіб з інвалідністю I групи - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю II групи - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

осіб з інвалідністю III групи - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Тобто раніше визначений   статтею 54 Закону №796-XII   розмір пенсій було знижено.

Рішенням від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає   Конституції України   (є неконституційною), частину третю   статті 54 Закону №796-XII   у редакції   Закону № 76-VIII   щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Конституційний Суд України вирішив, що частина третя   статті 54 Закону № 796-XII   у редакції   Закону № 76-VIII   щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня   ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За рішенням Конституційного Суду України, Верховній Раді України належало протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення   привести нормативне регулювання, встановлене   статтею 54 Закону №796-XII   у редакції   Закону №76-VIII   щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи,   у відповідність із   Конституцією України   та цим Рішенням   (від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021).

Тобто за результатами виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 Верховна Рада України, з метою врегулювання на законодавчому рівні розмірів пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, мала прийняти не будь-який   закон, а такий, що відповідає   Конституції України   та   Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021.

29.06.2021 Верховна Рада України на виконання  Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 прийняла Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо підвищення рівня пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" №1584-IX, який набрав чинності 01.07.2021, відповідно до якого   статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"   викладено у новій редакції:

В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:

для I групи інвалідності - 6000 гривень;

для II групи інвалідності - 4800 гривень;

для III групи інвалідності - 3700 гривень;

для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.

Саме на зазначену редакцію статті 54 Закону №796-XII  послався відповідач, відмовляючи позивачу у перерахунку його пенсії, та суди, відмовляючи у задоволенні позову.

Як убачається зі змісту  статті 54 Закону № 796-XII у редакції   Закону №1584-IX   визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону №230/96-ВР.

Частина третя статті 3 Конституції України   визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до   статті 48 Конституції України   кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Зазначені положення   Основного Закону України   зобов`язують державу створити ефективну систему соціального захисту різних категорій осіб, яка сприяла б узгодженню рівня їхнього життя з реалізацією права на достатній життєвий рівень для них та їхніх сімей шляхом надання відповідного соціального забезпечення.

Держава, виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей, має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. Тобто у разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Проте держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб, яка безпосередньо пов`язана з обов`язком держави за будь-яких обставин забезпечувати достатні умови життя, сумісні з людською гідністю.

Стаття 16 Конституції України  визначає, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

За змістом   статті 50 Конституції України   кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

У   Рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституційний Суд України   зауважив, що "скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у   статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені   Конституцією України   від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України" (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини).

На виконання покладеного статтею 16 Конституції України   на державу обов`язку Україна в особі законодавця ухвалила   Закон № 796-XII, у якому встановила загальний порядок реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створила єдиний порядок визначення, зокрема, соціального захисту потерпілих осіб.

Метою   Закону № 796-XII, що її визначено в частині першій   статті 1 Закону №796-XII, є, зокрема, захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних із нею проблем медичного й соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території. Згідно з частиною другою   статті 1 Закону № 796-XII   державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи базується, зокрема, на принципах пріоритету життя та здоров`я осіб, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, їх соціального захисту, повного відшкодування їм шкоди.

Аналізуючи норми   статті 54 Закону № 796-XII   в редакції   Закону №230/96-ВР, Суд дійшов висновку, що законодавець, ураховуючи спеціальний юридичний статус осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, на реалізацію   статті 16 Конституції України   установив у   Законі № 796-XII   саме мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причиновий зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Покладення Конституцією України на державу обов`язку захищати осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, вказує на особливий статус таких осіб у контексті їх соціального захисту та охорони здоров`я, а відтак - обумовлює посилений їх соціальний захист.

У Рішенні від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої   статті 54 Закону № 796-XII   у редакції   Закону №230/96-ВР   та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія   статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї   статті Закону № 796-XII   у редакції   Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей   3,   16,   50 Конституції України   у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причиновий зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою,   посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю.

Конституційний Суд України виходив із того, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено.

Проте держава в особі Кабінету Міністрів України визначила у Порядку №1210 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах істотно менших, ніж їх було гарантовано   Законом № 796-XII   у редакції   Закону № 230/96-ВР, знівелювавши саму сутність визначених статтями   3,   16,   50 Конституції України   прав та гарантій, що фактично є недодержанням державою свого позитивного обов`язку забезпечувати цю категорію осіб гарантованим рівнем соціального захисту.

Також у зазначеному рішенні Конституційний Суд України зазначив, що   соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я   внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи   не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 № 4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог   Конституції України   як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою   статті 54 Закону № 796-XII   вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування      завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій   статті 50 Конституції України.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу статей   3,   16,   50 Конституції України, Рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 констатує, що   Верховна Рада України Законом №1584-IX   повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій   статті 54 Закону № 796-XII   мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано   Законом № 796-XII   у редакції   Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 №230/96-ВР.

Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми   статті 54 Закону № 796-XII   в редакції   Закону №1584-IX, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав   рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано   Законом № 796-XII   у редакції   Закону №230/96-ВР.

У зв`язку із цим, Верховний Суд дійшов до висновку, що прийняттям   Закону №1584-IX   не досягаються всупереч   рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Оскільки   Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого   закону   чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності   Конституції   і в усіх необхідних випадках застосовувати   Конституцію   як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на   Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Пряме застосування   Конституції   у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає правомочність судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають як неконституційний в цілому або в частині.

Змінюючи законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Така позиція була висловлена у   Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають   Конституції   та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Як вже було зазначено вище, у пункті 3 резолютивної частини  Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 приписано Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54   Закону №796  у редакції   Закону №76   щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із   Конституцією України   та цим Рішенням.

Окремо Конституційний Суд України зауважив, що у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54   Закону №796   у редакції   Закону №76   щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із   Конституцією України   та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта   статті 54 Закону № 796-XII   у редакції   Закону №230/96-ВР.

Крім того, у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 Конституційний Суд України зазначив, що на виконання імперативних вимог статей   3,   16,   50 Конституції України   парламент у частині четвертій   статті 54 Закону № 796-XII   у редакції   Закону №230/96-ВР   в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з`ясування питання про застосування норми   закону   є визначення, чи виконане   Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021, і застосування редакції   Закону, що відповідає цьому Рішенню.

   Враховуючи наведені вище висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми   Закону № 796-XII   в редакції   Закону №230/96-ВР.

Таким чином, висновок відповідача про відсутність підстав для застосування норми   статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"   у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, є необґрунтованими та такими, що не узгоджуються з положеннями чинного законодавства.

Така позиція була висловлена у   Рішенні Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1-р(ІІ)/2021 і має бути застосована судами під час вирішення подібних спорів.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають   Конституції   та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18 та від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Висновки аналогічного характеру містяться у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23, що в силу вимог частини п`ятої   статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України   підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 10.12.2024 по справі №240/1121/24 не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.04.2024 у справі №460/20412/23.

Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування норми   статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"   у редакції, яка передбачає виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.

Отже, при проведенні виплати пенсії позивача пенсійним органом протиправно не здійснено нарахування та виплату позивачу пенсії згідно з вимогами  рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до   статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»   у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України регламентовано положеннями статті 97 Закону № 2136-VIII, відповідно до частини першої якої Конституційний Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов`язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.

Керуючись зазначеними нормами Закону № 2136-VIII, Конституційний Суд України Рішенням від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 встановив строк втрати чинності нормою закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення, тобто із 07 липня 2021 року.

Отже, перерахунок пенсії позивача слід здійснити з 07.07.2021, а не з 04.12.2024, як просить позивач.

Отже, належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок і виплату пенсії позивачу з 07.07.2021 відповідно до  рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р  (ІІ)/2021, відповідно до  статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

V. Судові витрати

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 07.07.2021 перерахунок основної пенсії ОСОБА_1  згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Судові витрати між сторонами не розподіляються.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя                                                            Гулик Андрій Григорович