Справа № 366/1129/25

Провадження № 2/366/519/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

01.05.2025 селище Іванків

Суддя Іванківського районного суду Київської області Мовчан В.В., розглянувши матеріали

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

про розірвання шлюбу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Іванківського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для:

1)Розірвання шлюбу, укладеного між позивачем та відповідачкою, який зареєстрований 26.09.1998 Відділом державної реєстрації актів громадянського стану Поліської районної державної адміністрації Київської області.

2)Залишення на вихованні відповідачки, спільної дитини - ОСОБА_3 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Мовчана В.В.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Порядок звернення до суду з позовною заявою урегульований ЦПК України. Подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, зокрема, щодо юрисдикції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України, виходячи з наступного.

Так, нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких у позовній заяві повинен міститися виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини та позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги .

Однією із позовних вимог є вимога дитину - ОСОБА_3 залишити на вихованні відповідачки.

Згідно з ст. 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частиною 5 ст. 19 Сімейного кодексу України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Разом з тим, заявляючи вимоги щодо визначення місця проживання дитини, позивач не вказав в позовній заяві чи дійсно між подружжям існує спір про визначення місця проживання дитини, чи звертався позивач або відповідач до органу опіки та піклування з питань визначення місця проживання дитини, які заходи органом опіки та піклування вживались. У разі якщо звертався, не зазначено чи надав відповідний орган опіки та піклування висновок про визначення місця проживання дитини та не долучено такого висновку до матеріалів позовної заяви.

Пунктом 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, передбачено, що для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).

Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт.

У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акту обстеження умов проживання.

Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.

Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Так, в постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19) вказано, що "Під час вирішення питання про визначення місця проживання дитини участь органу опіки та піклування є обов`язковою, а позивач до заяви про визначення місця проживання дитини повинен надати висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з одним із батьків, характеристики з місця проживання, роботи, місця навчання дитини (гуртків), медичні довідки (суд обов`язково враховує стан здоров`я і батьків, і дитини), довідки про доходи (інші документи, які підтверджують матеріальне становище заявника), акти обстеження житлово-побутових умов, документи, що підтверджують право власності на житло".

На виконання зазначених норм, зокрема ст. 19 СК України, а також на виконання п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України до матеріалів позовної заяви не додано актів обстеження житлових умов, на предмет визначення місця проживання дитини та інших документів, що стосуються справи (документів, що характеризують батьків і їх відношення до дитини, поведінку за місцем роботи і за місцем проживання).

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 56 ЦК України, органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Отже, оскільки однієї із позовних вимог є визначення місця проживання дитини з матір`ю, то обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Також суд зазначає, що частинами 1, 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються копії документів, що додані до позовної заяви відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Однак в порушення вищезазначених норм, позивачем не надано до суду копій документів для відповідачки.

Крім того, позивачем не в повному обсязі сплачено судовий збір.

Представник позивача в позовній заяві фактично об`єднав дві позовні вимоги немайнового характеру: 1) про розірвання шлюбу та 2) про визначення місця проживання дитини (залишення на вихованні матері). При цьому судовий збір сплачено за одну позовну вимогу немайнового характеру.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставка судового збору за вимогу немайнового характеру для фізичних осіб становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак, позивачу слід доплати судовий збір в розмірі 1 211,20 грн за вимогу щодо залишення дитини на вихованні матері.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Такі копії, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, мають бути належним чином засвідчені.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Суд зазначає, що позивачем до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , однак дана копія є неналежної якості та не повністю читається в графі «місце реєстрації».

Вищенаведені недоліки заяви унеможливлюють відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки.

Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, заява підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення вищевказаних недоліків з роз`ясненням того, що в разі їх не усунення у встановлений судом термін заява буде визнана неподаною та повернута заявнику.

Керуючись ст. 175-177, 185, 260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.

2.Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху направити позивачу.

3.Надати позивачу строк для усунення недоліків - п`ять днів з дня отримання ухвали про залишення заяви без руху.

4.Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, заява вважатиметься не поданою та буде повернута.

5.Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Віталій МОВЧАН