ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                У Х В А Л А

"06" травня 2025 р.                                                                            справа № 300/1112/25

м. Івано-Франківськ  

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боброва Ю.О., розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,-   

                                                      В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною щодо включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату вказаної грошової компенсації, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової   винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

05.03.2025 року представником відповідача подано клопотання про повернення позовної заяви позивачу, зі змісту якої представник фактично просить  залишити позов без розгляду, у зв`язку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування клопотання зазначив, що ч.2 ст.233 КЗпП України у редакції до 19.07.2022 передбачала норму за якою в разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Проте, відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП в редакції від 19.07.2022 (зміни внесені Законом України від 07.07.2022 №2352-ІХ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Таким чином, строком для звернення до суду у даній справі є тримісячний строк, який пропущений позивачем.

Розглянувши подане клопотання про залишення позову без розгляду та матеріали даної адміністративної справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спірних правовідносин у даній справі є протиправна бездіяльність щодо включення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168 при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату вказаної грошової компенсації, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням додаткової   винагороди передбаченої постановою КМУ №168.

Таким чином, спір щодо нарахування та виплати належних сум при звільненні, пов`язаний з недотриманням законодавства про оплату праці.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин”) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

“Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)”.

Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду зі спором про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмежений трьома місяцями з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116 КЗпП України).

Суд звертає увагу відповідача на те, що Верховний Суд в ухвалі від 23 липня 2024 року по справі №990/233/23, зазначив: “На підставі документів, які є у справі, та беручи до уваги пояснення сторін, суд з`ясував, що позивачка не отримувала письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні, як це передбачено у статті 116 КЗпП України.

Водночас, відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, у розумінні статті 233 КЗпП України (у редакції, викладеній згідно із Законом № 2352-IX), пов`язується саме з днем одержання ним [працівником] письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні відповідно до статті 116 КЗпП України.

Варто зауважити також, що стаття 116 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом № 2352-IX, теж покладала на “роботодавця” обов`язок у письмовій формі повідомити про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, перед виплатою зазначених сум.

З уваги на наведені міркування суд вважає, що позаяк позивач, як встановлено у справі, не отримала (при звільненні) письмового повідомлення ВРП про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, то для неї відлік строку для звернення до суду з позовом про виплату всіх сум, що належать їй при звільненні, – яким суд трактує цей позов – не починався, відповідно не може бути пропущений”.

Доказів отримання позивачем при звільненні письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, відповідачем не надано.

У даній справі позивач звільнений з військової служби 08.07.2024. Оскільки при звільненні позивачу не було повідомлено про нараховані суми при звільненні, а у наказі про звільнення не зазначено розмір грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та з яких сум вона обчислювалась, представник позивача звернувся із заявою до військової частини від 14.01.2025 про отримання вказаної інформації. Відповідь військовою частиною надано 17.01.2025, з даним позовом позивач звернувся 19.01.2025, відтак строк звернення ним не пропущений.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду слід відмовити.

На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 240, 241-243, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

                                                           ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача від 05.03.2025 про залишення позову без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя                                                    /підпис/                                                  Бобров Ю.О.