Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2740/25

Номер провадження2/711/1573/25

                              РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2025 року                                                                          м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ», в інтересах якого дії представник за довіреністю Алієва Нурай, звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси із вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 13615 грн, а також судові витрати.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 04.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики № 79672912 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9000 грн, строк позики – 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,83 % в день (фіксована ставка, яка діє протягом строку позики, визначеного п.п.2.2 п.2 договору), 2,70% в день (процентна ставка в день (застосовується за понадстрокове користування позикою (її частиною)).

Відповідно до п.20 Договору позики, цей договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію».

Також позивач у позові зазначає, що підписанням Договору позики відповідач підтвердив факт ознайомлення на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що вбачається зі змісту п.п 5.1 п. 5 Договору позики.

Крім того, відповідач погодився, що до моменту підписання Договору позики він вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, розміщені на сайті https:// https://mycredit.ua/ru/documents-license, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, йому зрозумілі (п.п.5.2 п.5 Договору позики).

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за Договором позики до відповідача, то ТОВ «ФК «ЄАПБ» як позивач обгрунтовує це тим, що 14.06.2021 був укладений договір факторингу №14/06/21 (далі – Договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило за плату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» право вимоги до боржників, що вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №32 від 25.09.2024 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 13615 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2241 грн – сума заборгованості за відсотками, та 4374 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Водночас позивач у позові зазначає, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, ним не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» просить суд стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості за Договором позики в розмірі 13615 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2241 грн – сума заборгованості за відсотками, та 4374 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Крім того, у пункті 3 прохальної частини позовної заяви позивачем викладено прохання про стягнення з відповідача ОСОБА_1 судових витрат.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 квітня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 10 год 00 хв 07 травня 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси.

23 квітня 2025 року відповідачем ОСОБА_1 поданий відзив на позовну заяву (вхідний №16206 від 24.04.2025), згідно якого відповідачем висловлене прохання щодо часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Відповідач є військовослужбовцем Національної гвардії України проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 з 21.05.2019 по даний час.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла на момент укладення відповідачем кредитного договору) передбачено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

При цьому, пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Згідно довідки № 1302 від 27.12.2024 старший сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 21.05.2019 по теперішній час.

Таким чином, відповідач підсумовує, що на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту № 07.05.2024-100001557 від 07.05.2024 він був військовослужбовцем і на нього поширювалися пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позовні вимоги, в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом, не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення із відповідача заборгованості за основною сумою позики (тілом позики), то відповідач означену вимогу визнає.

З огляду на викладене, відповідач у відзиві зазначає, що позов він визнає частково, в частині стягнення невиплаченого тіла кредиту – 7000 грн, та пропорційно розмір судового збору в сумі 1556,69 грн, що відповідачем детально розрахований у додаткових поясненнях від 29.04.2025 (вхідний №16970, а.с.88-89, 94).

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання, що призначено о 10 год 00 хв 07 травня 2025 року, не з`явилася, причин не прибуття у судове засідання суду не повідомила, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, зокрема, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду до електронних кабінетів як позивача, так і ОСОБА_3 як його представника, що були отримані цими учасниками справи 09.04.2025 о 20 год 14 хв 51 сек (а.с.44 зворот, 45 зворот). Водночас представник позивача за довіреністю Алієва Н., у пункті 4 прохальної частини позовної заяви, висловила прохання до суду здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача і, у випадку неявки в судове засідання відповідача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , у судове засідання 07 травня 2025 року о 10 год 00 хв не з`явився, хоча про місце, день і час розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», що була отримана цим учасником справи 09.04.2025 о 20 год 14 хв 51 сек (а.с.46 зворот). Водночас, відповідач ОСОБА_1 , 23.04.2025 через підсистему «Електронний суд», подав до суду заяву, в якій виявив волю на розгляд справи у його відсутність з підстав проходження військової служби, просив суд врахувати підстави часткового ним визнання позовних вимог (вхідний №16189 від 24.04.2025, а.с.85).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши позиції представника позивача та відповідача, висловлені письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 04.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №79672912 (далі – Договір позики).

Пунктом 1 Договору позики передбачено, що позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

У підпунктах 2.1-2.3 п. 2 Договору позики сторони обумовили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума позики становила 9000,00 грн; строк позики (строк договору) – 30 днів; процентна ставка/день - 0,83 % (фіксована, яка діє протягом строку позики, визначеного п.п.2.2 п.2 договору), та 2,70% в день (процентна ставка в день (застосовується за понадстрокове користування позикою (її частиною)); дата надання позики – 04.05.2024; дата повернення позики (останній день) – 02.06.2024; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1541,93%; орієнтовна загальна вартість позики – 11241 грн.

Крім того, із п.4 Договору позики судом встановлено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення задоргованості за договором.

Із п.18 Договору позики суд встановив, що якщо сума позики, зазначена у п.2 Договору позики, перевищує розмір одніє мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк, нараховуються проценти за понадстрокове користування позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п.2 Договору позики, за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Також зі змісту п.24 Договору позики суд встановив, що цей договір укладений із використанням веб сайту: https://mycredit.ua.

Із п.29 Договору позики суд встановив, що у розділі «Позичальник», після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 71284 (а.с.6-8).

Із Додатку №1 до Договору позики «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної ставки за договором про споживчий кредит» суд встановив, що датою видачі кредиту/датою платежу є відповідно 04.05.2024 та 02.06.2024; чиста сума кредиту становить 9000 грн; проценти за користування кредитом – 2241 грн; реальна річна процентна ставка – 1541,93%; загальна вартість кредиту – 11241 грн. У розділі «Позичальник» означеного письмового доказу суд встановив, що після реквізитів відповідача, міститься електронний підпис одноразовим ідентифікатором, а саме: 71284 (а.с.9)

Також суд встановив, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21 (далі – Договір факторингу), у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі – ТОВ «1Банк») за плату, а ТОВ «1БАНК» відступити ТОВ «ФК «ЄАПБ» право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав до третіх осіб – боржників, включаючи суму основного зобов`язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов`язань, право на одержання яких належить ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені у відповідних Реєстрах боржників, які формуються згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1 розділу 1 Договору позики) (а.с.10-12).

Відповідно до умов Додаткової угоди №37 від 25.09.2024 до Договору факторингу судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до боржників, перелік яких міститься у Реєстрі боржників №32 від 25.09.2024 (а.с.15).

Крім того, із витягу з Реєстру боржників №32 до Договору факторингу суд встановив, що ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 13615 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2241 грн – сума заборгованості за відсотками, та 4374 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою (а.с.17).

Згідно розрахунку заборгованості, що підготовлений первинним кредитором – ТОВ «1БАНК», суд встановив, що, станом на 25.09.2024, сукупна заборгованість відповідача перед означеним кредитором згідно Договору позики становить 13615 грн, з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2241 грн – сума заборгованості за відсотками, та 4374 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою. Водночас із цього письмового доказу суд встановив, що ТОВ «1БАНК» як первинним кредитором, правонаступником якого у спірних правовідносинах є позивач, проценти за користування позикою нараховувались наступним чином: 1) за період з 04.05.2024 до 02.06.2024 – щоденно по 74,70 грн; 2) з 03.06.2024 до 20.06.2024 – щоденно по 243 грн. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що після 20.06.2025 жодні відсотки за користування позикою ані ТОВ «1Банк», ані ТОВ «ФК «ЄАПБ», відповідачу не нараховувались, а також і той юридичний факт, що відповідач 02.07.2024 сплатив ТОВ «1БАНК» 2000 грн, які останнім були зараховані на погашення тіла кредиту (а.с.18-21).

Із долучених відповідачем ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву письмових доказів суд встановив, що з 21 травня 2019 року по теперішній час він перебуває на військовій службі за контрактом та працює у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с.90,91,92).

Суд, безпосередньо дослідивши матеріали цивільної справи №711/2740/25, дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Що стосується позовної вимоги про стягнення із відповідача ОСОБА_1 заборгованості за основною сумою боргу за Договором позики в розмірі 7000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону №675).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Договором позики на підставі Договору факторингу у взаємозв`язку із Додатковою угодою №37 від 25.09.2024 до Договору факторингу.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору позики, суд встановив, що його сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови її надання, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення такого договору на таких умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), а саме: 71284.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У заяві про визнання позову від 23.04.2025 (вхідний №16203 від 24.04.2025, а.с.86), а також у відзиві на позов від 23.04.2025, що подані відповідачем через підсистему «Електронний суд», відповідач ОСОБА_1 , беззастережно визнав той юридичний факт, що сума неповернутої ним позики становить 7000 грн, а відповідно ним визнані похідні юридичні факти про те, що Договір позики ним укладався, а також і той, що у повному обсязі суму позики він позикодавцю та/або його правонаступнику у спірних правовідносинах не повернув.

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошові зобов`язання щодо повернення суми позики, згідно укладеного ним Договору позики (з врахуванням сплачених 2000 грн 02.07.2024), беручи до уваги визнання цього юридичного факту відповідачем у заявах по суті справи, що узгоджується із положеннями ч.1 ст.82 ЦПК України, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за основною сумою боргу, тобто в розмірі 7000 грн, підлягають задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 6615 грн, з яких: 2241 грн – сума заборгованості за відсотками, та 4374 грн – сума заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою, то суд зазначає про таке.

У підпунктах 2.1-2.3 п. 2 Договору позики сторони обумовили параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів. Зокрема, сума позики становила 9000,00 грн; строк позики (строк договору) – 30 днів; процентна ставка/день - 0,83 % (фіксована, яка діє протягом строку позики, визначеного п.п.2.2 п.2 договору), та 2,70% в день (процентна ставка в день (застосовується за понадстрокове користування позикою (її частиною)); дата надання позики – 04.05.2024; дата повернення позики (останній день) – 02.06.2024; орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1541,93%; орієнтовна загальна вартість позики – 11241 грн.

Крім того, із п.4 Договору позики судом встановлено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики, виходячи зі строку фактичного користування позикою та до повного погашення задоргованості за договором.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою позики, в тому числі і понадстроково, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Договору позики встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Так, за період строку позики (з 04.05.2024 до 02.06.2024) розмір відсотків, які мав сплатити позикодавцю відповідач, становить 2241 грн (9000 грн х 0,0083 х 30 днів).

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідачем не надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті відсотків за користування позикою у період строку позики, тобто з 04.05.2024 до 02.06.2024.

Отже, позовна вимога про стягнення із відповідача на користь позивача 2241 грн в рахунок заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками за період строку позики підлягає до задоволення.

Заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за понадстрокове користування позикою.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за кредитом (позикою) припиняється. Права та інтереси кредитодавця (позикодавця) в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

За умовами укладеного сторонами Договору позики, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 04.05.2024 надало позичальнику суму позики, а останній зобов`язувався повернути надану позику в повному обсязі протягом 30 днів, тобто до 02.06.2024 включно.

Таким чином, позивач як правонаступник позикодавця у спірних правовідносинах, відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування сумою позики у межах погодженого сторонами строку позики. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати, передбачені Договором позики, проценти.

Розрахунок заборгованості (а.с.18-21), наданий позивачем, свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за Договором позики в розмірі 4374 грн включає період з 03.06.2024 до 20.06.2024, що виходить за межі строку позики, який встановлений на строк 30 днів і закінчився 02.06.2024.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» щодо стягнення із відповідача 4374 грн – процентів за понадстрокове користування позикою, слід відмовити.

Також суд звертає увагу учасників справи, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого засобу доказування, яким би підтверджувався той юридичний факт, що сторони Договору позики застосували процедуру пролонгації дії строку позики, що обумовлена п.6 означеного правочину, визначивши кінцевою датою дії Договору позики - 20.06.2024 (кінцева дата нарахування процентів згідно розрахунку заборгованості (а.с.18-21)).

У цьому контексті суд не вбачає підстав для стягнення із відповідача розміру процентів за понадстрокове користування позикою з призми умов Договору позики, що викладені у п.18 означеного правочину, оскільки вказаним пунктом передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування сумою позики із застосуванням процентної ставки, що обумовлена у п.2 Договору позики. Проте, п.2 Договору позики не містить жодної процентної ставки за понадстрокове користування позикою; водночас п.18 Договору позики не обумовлює нарахування означених відсотків з призми ставки, що обумовлена у п.п.2.3 п.2 Договору позики.

Отже, суд дійшов висновку про обгрунтованість та вмотивованість позовної вимоги про стягнення боргу за Договором позики в сумі 9241 грн (з урахуванням сплачених відповідачем 2000 грн 02.07.2024, що первинним позикодавцем ТОВ «1БАНК» були зараховані на погашення основної суми боргу – тіла позики), що узгоджується із даними Додатку №1 до Договору позики (а.с.9), з яких: 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, та 2241 грн – сума заборгованості за відсотками. Водночас, нарахована позивачем заборгованість за відсотками за понадстрокове користування позикою в сумі 4374 грн задоволенню не підлягає.

Що стосується заперечень відповідача проти задоволення позовної вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення відсотків за користування сумою позики з призми того, шо, згідно п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», до відповідача не може застосовуватися відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом, то суд зазначає про таке.

Статтею 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин, тобто на день укладення Договору позики, визначено, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції чинній на момент укладення Договору позики, а саме в редакції Закону України від 21 березня 2024 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ, який набрав чинності з 04 травня 2024 року), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля..

Аналіз змісту цієї норми права свідчить, що вона поширюється на дві категорії військовослужбовців: 1) військовослужбовці, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (вказана пільга надається означеним військовослужбовцям на весь час їх призову); 2) інші військовослужбовці, до яких належать військовослужбовці, які брали або беруть участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України (вказана пільга надається цим військовослужбовцям під час дії особливого періоду).

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Згідно листа Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142, документом, який підтверджує призов та проходження військової служби військовослужбовцем у особливий період, а також підтверджує призов під час мобілізації резервістів та військовозобов`язаних, є військовий квиток, в якому в відповідних розділах здійснюються службові відмітки.

Форма військового квитка визначена Указом Президента України від 25.05.94 № 263/94 "Положення про військовий квиток рядового, сержантського і старшинського складу" та "Положення про військовий квиток офіцера запасу".

Також документами, які підтверджують призов військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, можуть бути довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , на підтвердження наявності пільг передбачених пунктом 15 статті 14 Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», надав: 1) копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 16.02.2023, що видане військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Національній гвардії України (а.с.90); 2) довідку військової частини НОМЕР_1 №534 від 15.08.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та працює у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 21.05.2019 по теперішній час, довідка видана для пред`явлення до Полтавського державного медичного університету (а.с.91); 3) довідку військової частини НОМЕР_1 №1302 від 27.12.2024, відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом та працює у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 21.05.2019 по теперішній час, довідка видана для пред`явлення до Пенсійного фонду України в м. Черкаси (а.с.92).

Безпосередньо дослідивши означені письмові докази, суд дійшов висновку, що надані відповідачем документи не підтверджують наявність у нього статусу військовослужбовця, призваного (мобілізованого) на військову службу (оскільки він проходить таку за контрактом), чи брав або бере участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, а тому означені документи не надають відповідачу пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Разом з цим, вказаний закон не містить положень, які б звільняли позичальника від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом протягом особливого періоду у зв`язку з наявністю у нього статусу військовослужбовця, що проходить військову службу за контрактом.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є найважливішою складовою принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Оскільки відповідачем не надано доказів того, що у спірний період нарахування процентів він користувався пільгами, передбаченими пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, за період з дати укладення кредитного договору (04 травня 2024 року) до 02 червня 2024 року, а також доказів того, що він був військовослужбовцем, який у цей час проходив військову служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, а за час проходження військової служби за контрактом, в період з 04 травня 2024 року до 02 червня 2024 року, брав безпосередню участь у здійсненні відповідних заходів, визначених законодавством, за умови подання ним лише службового посвідчення та довідок військової частини НОМЕР_1 , на думку суду, не свідчить про наявність у нього, у вказаний період, пільги щодо не нарахування процентів за Договором позики.

У зв`язку із викладеним, посилання відповідача на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» як на підставу для відмови у стягненні із нього відсотків за користування сумою позики у строк позики є помилковим, а відповідно такі відхиляються судом.

Відносно посилань відповідача у відзиві на позов на постанови Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15, від 14.05.2021 у справі № 502/1438/18, від 24.02.2022 у справі № 591/4698/20, від 12.05.2022 у справі № 336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21, то суд зазначає про таке.

Пунктом 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (провадження №12-18гс20) зроблено правовий висновок, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

       Оскільки висновки у постановах Верховного Суду, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, зроблені за результатами розгляду цивільних справи, правовідносини у яких виникли в період 2015-2021 рр, а до спірних правовідносин підлягає застосування, зокрема, положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній станом на 04.05.2024, тобто в редакції Закону України від 21 березня 2024 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ, то суд дійшов висновку, що правовідносини, у межах яких виник спір, та встановлені судом фактичні обставини справи і їх матеріально-правове регулювання є різними, що є процесуальною перешкодою для застосування, зазначених відповідачем у відзиві на позов, відповідних висновків Верховного Суду.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.3 прохальної частини позовної заяви від 21.03.2025 (вих.№009010821), про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що судові витрати позивача складаються лише із витрат на оплату судового збору за подачу позовної заяви в розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів №103203 від 18.03.2025 (а.с.1). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали означеної позовної заяви не містять.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за Договором позики обгрунтованими і задовольнив їх на суму 9241 грн, що складає 67,87% від ціни позову (9241 грн / 13615 грн), тому із відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2055,10 грн, тобто 67,87% від розміру сплаченого позивачем судового збору (3028 х 0,6787).

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 9241 грн - заборгованості за договором позики № 79672912 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), з яких 7000 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, та 2241 грн – сума заборгованості за відсотками. Крім того, із відповідача на користь позивача слід стягнути 2055,10 грн - судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 208, 516, 527, 530, 610, 628, 634, 638, 1046, 1049, 1050, 1077, 1082 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 4, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 89, 133, 141, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 79672912 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) в розмірі 9241 (дев`ять тисяч двісті сорок одна) гривня, з яких 7000 (сім тисяч) гривень – сума заборгованості за основною сумою боргу, та 2241 (дві тисячі двісті сорок одна) гривня – сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2055 (дві тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 10 (десять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 07 травня 2025 року.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко