КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

05 травня 2025 року                м. Кропивницький               Справа № 340/1338/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження    без виклику сторін клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду по адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

           ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в подальшому уточненій, в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;

          - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 29.01.2020 по 31.12.2020, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року (2102 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 Серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

          - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2021 по 31.12.2021, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

          - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2022 по 31.12.2022, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року (2481 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

          - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 01.01.2023 по 31.05.2023, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2023 року (2684 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів Україні "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він проходить військову служби у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України і у з грудня 2020 року отримував грошове забезпечення не у повному обсязі, без використання показника прожиткового мінімуму для працездатної особи за відповідним законом України про державний бюджет України станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, у зв`язку із чим, тобто в меншому розмірі.

10.03.2025 ухвалою судді Казанчук Г.П. відкрито провадження у даній справі, вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, сторонам встановлено строки на подання заяв по суті справи.

25.03.2025 року до суду надійшов відзив (яке за своєї суттю є клопотання про залишення позову без розгляду) військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (надалі відповідач) на позов, у якому зокрема вказана на пропуск строку звернення до суду, визначеного статтею 233 КЗпП України, у зв`язку з чим просив залишити позов без розгляду.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.04.2025 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із заявленим клопотанням про залишення позову без розгляду.

16.04.2025 року позивач подав додаткові пояснення у яких, пославшись на постанову об`єднаної палати КСЦ від 11.12.2023 року по справі 947/8885/21 про те, що запровадження на всій території України карантину законодавець визначив безумовною правовою підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, при цьому вирішувати питання поважності пропуску такого строку не потрібно. Зазначив, що до правовідносин за період з 29.01.2020 по 31.05.2023 строк звернення до суду не застосовується, а тому просив суд продовжити розгляд даної адміністративної справи.

          Вирішуючи питання щодо дотримання строків звернення, суд зазначає наступне.

          Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня          2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Характерною особливістю спірних правовідносин є те, що позивач просить перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року].

Тож для вирішення питання, яку редакцію статті 233 КЗпП України застосовувати до спірних правовідносин, необхідно з`ясувати, з якою подією слід пов`язувати початок перебігу строку звернення до суду з позовом у цій категорії спорів.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня     2020 року, КЗпП України доповнено главою XIX (зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 на строк дії карантину).

На момент внесення цих змін стаття 233 КЗпП України передбачала тримісячний строк звернення за вирішенням трудового спору [з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права]; місячний строк [з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки] - у справах про звільнення та річний строк [з дня виявлення заподіяної працівником шкоди] для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.

Водночас, на момент внесення цих змін, стаття 233 КЗпП України діяла у редакції, яка передбачала можливість звернення до суду із позовом про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, якою з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, опублікована в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» №130 30 червня 2023 року, тобто в останній день карантину.

Вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України, в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, суд дійшов таких висновків:

Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті                           233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до  19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 року по справі 460/21394/23.

Отже, звертаючись до суду з даним позовом 03.03.2025 року, позивач пропустив строк звернення з до суду з позовними вимогами щодо протиправної бездіяльності та зобов`язання нарахувати грошове забезпечення за період з 19.07.2022 року. Водночас, на правовідносини щодо позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання нарахувати грошове забезпечення за період з 01.01.2020 по 18.07.2022 року, тримісячний строк звернення до суду не розповсюджується.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права.

Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).  

Теорією та практикою вироблені правила, згідно яких причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Згідно статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає про те, що позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду, а доводи, викладені у додаткових поясненнях є помилковими.

          Водночас, на вимогу суду, відповідач надав інформацію про те, що за період з 19.07.2022 по 03.03.2025 позивач знаходився у відпустці: з 11.12.2023 по 25.12.2023; з 20.05.2024 по 03.06.2024; з 09.09.2024 по 23.09.2024; з 10.02.2025 по 24.02.2025.

За період з 19.07.2022 по 03.03.2025 позивач виконував обов`язки військової служби, знаходячись у м. Олександрія Кіровоградської області, згідно розпорядку робочого дня, який передбачає наявність часу для перебування у домашніх умовах та вирішення соціально-побутових питань.

Отже, об`єктивно, відсутні підстави які б перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду, а тому клопотання відповідача про залишення позову без розгляду слід задовольнити частково.

Положення частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відтак, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом, і на виконання вимог ухвали суду від 10.04.2025 року заяви про поновлення строку на звернення адміністративного суду не подав,  а тому позовну заяву в частині позовних вимог щодо визнання протиправної бездіяльності та стягнення грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року, слід залишити без розгляду.

Суд зауважує, що позивач не позбавлений права повторного звернення до суду із даним позовом при наявності подачі заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням  наявності поважних підстав пропуску строку, які перешкоджали своєчасному зверненню до суду.

Керуючись статтями  123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

          Клопотання представників Головного управління Національної гвардії України про залишення позову без розгляду задовольнити частково.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) в частині позовних вимог про:

- визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо не проведення нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року з 19.07.2022 року;

          - зобов`язання військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, з 19.07.2022 по 31.05.2023.

          Продовжити розгляд справи за позовними вимогами щодо правовідносин з 29.01.2020 по 18.07.2022.

Копію ухвали суду вручити сторонам.           

Ухвала судді набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного у строк, передбачений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду                                         Г.П. КАЗАНЧУК