Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/751/25

Номер провадження2/173/733/2025

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 травня 2025 року                                 м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участі секретаря Усенко Ю.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду

позовну заяву ОСОБА_1

до відповідача Верхівцевської міської ради,

третя особа: КП «Верхньодніпровське БТІ»,

про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він отримав в дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 1221010300:03:002:0016. Земельна ділянка кадастровий номер 1221010300:03:002:0016 площею 0.045 га належить йому на праві приватної власності.

Він закінчив самочинну реконструкцію квартири в житловий будинок садибного типу. 10.02.2025 року звернувся до бюро технічної інвентаризації для виготовлення технічного паспорту на об`єкт. 04.03.2025 року отримав Інформаційну довідку від начальника відділу містобудування та архітектури Верхівцевської міської ради, що розміщення будинку відповідає містобудівній документації. 03.03.2025 року отримав звіт про проведення технічного обстеження, згідно якого встановлена можливість надійної та безпечної експлуатації житлового будинку.

Після закінчення реконструкції позивач має на меті отримати документи про право власності на самочинно реконструйований житловий будинок, але звернувшись до БТІ йому повідомили, що отримати право власності на нерухоме майно можливо лише після введення його в експлуатацію. Ввести об`єкт в експлуатацію не має можливості, так як для цього необхідно отримати рішення суду.

Провадження у справі відкрито 28.03.2025.

Ухвалою від 16.04.2025 закрито підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву з проханням розглянути справу в її відсутність. Позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Надіслав до суду відзив, відповідно до якого просить розглянути дану справу у відповідності до вимог діючого законодавства та прийняти законне та обґрунтоване рішення та розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи КП «Верхньодніпровське БТІ» у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву з проханням справу розглянути без її участі. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідив матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі договору дарування квартири від 05.09.2023 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 .

Дана обставина також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 345262488 від 05.09.2023.

На підставі договору дарування земельної ділянки від 05.09.2023 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 1221010300:03:002:0016 за адресою АДРЕСА_1 .

Дана обставина також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав № 345265541 від 05.09.2023.

ОСОБА_1 закінчив самочинну реконструкцію квартири в житловий будинок садибного типу.

10.02.2025 на замовлення позивача бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт будинку садибного типу з господарськими будівлями і спорудами.

Відповідно до Інформації відділу містобудування та архітектури Верхівцевської міської ради від 04.03.2025 встановлено, що згідно «Плану розташування будівель», наданим КП «Верхньодніпровське БТІ», збудований житловий будинок літ. А1-2 загальною площею 75 кв.м., кадастровий номер 1221010300:03:002:0016 відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», у частині місця розміщення в межах ділянки землекористування відносно прилеглих земельних ділянок, будівель і споруд.

Згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо Інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва Реєстраційний номер: ТО01:0179-8198-3857-2369 від 03.03.2025: Тип висновку - позитивний. Встановлено можливість надійної та безпечної експлуатації.

Отримання права власності на нерухоме майно можливо лише після введення його експлуатацію та реєстрації речового права.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно зі статей 321, 328 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону, держава не втрачається у здійснення власником права власності.

Статтею 383 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Частиною першою статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з «Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Мінюсту України № 7/5 від 07.02.2002 визначено, що одним із документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на нерухоме майно, є рішення суду про визнання права власності.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13.04.2011 зазначено, що у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Згідно частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у вставленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Згідно роз`яснень, що містяться в абзаці 4 пункту 9 та в пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 3 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними. Якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

Верховний Суд у постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 910/2939/19 виклав правову позицію про те, що зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного».

При цьому, у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у № 61-33701св18 зроблено висновок про те, що суд має повноваження визнавати право власності на об`єкт самочинного будівництва виключно у двох випадках: право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Оскільки судом встановлено, що позивач зробив реконструкцію (переобладнання) квартири в межах належної йому на праві власності земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, внаслідок чого замість квартири утворилось нове майно – житловий будинок, загальною площею 130,8 кв. м., житловою площею 54,0 кв. м., суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач позбавлений можливості в іншому порядку зареєструвати права власності на будинок та це не порушує прав інших осіб.

Понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 211,20 грн., суд вважає за можливе покласти на позивача, так як судом не встановлено вини відповідача, щодо порушення прав позивача, а необхідність звернення до суду виникла в зв`язку з недотриманням порядку будівництва нового майна.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Верхівцевської міської ради (51660, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхівцеве, вул. Центральна, 75, ЄДРПОУ 35950156), третя особа: КП «Верхньодніпровське БТІ» (51600, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Верхньодніпровськ, вул. Театральна, 16, ЄДРПОУ 03341842) про визнання права власності на нерухоме майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок площею – 130,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя:               Є.В. Челюбєєв