У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/10578/24

№ 1-кп/183/1360/25

07 травня 2025 року                                                                м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12024041350000891 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Підгороднє Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 , обвинуваченогоу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про необхідність продовження обвинуваченому  ОСОБА_5  раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, ризики, які були враховані судом при обранні йому запобіжного заходу тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжного заходу стосовно обвинуваченого не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, про продовження строків тримання під вартою, зазначила, що ризики не доведенні, просила змінити запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений підтримав свого захисника.

Суд, вислухавши думку учасників процесу, дійшов до наступного.

При вирішенні клопотання прокурора про необхідність продовження обвинуваченому терміну застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_5 , обвинувачується вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, яке у відповідності до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, то про його наявність свідчить те, що ОСОБА_5 може, як у спосіб погроз так і реально впливати на потерпілого та свідків, які разом мешкають на одній території колишнього дитячого табору (точна адреса не розголошується в умовах воєнного стану), які безпосередньо були присутні під час подій, та які проходять разом з ним військову службу, а тому матиме можливість тиснути на потерпілого свідків з метою зміни ними показів в суді.

Суд приймає до уваги обставини, на які посилається сторона захисту щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який, однак наявність таких обставин не спростовує висновків суду, викладених вище.

За таких обставин суд погоджується з думкою прокурора про те, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення; ризик незаконного впливу на потерпілого та свідків, оскільки свідки проходять військову службу в одному підрозділі з обвинуваченим.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Тому, на думку суду, на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_5 продовжити на 60 днів.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 194, 331, 376 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Підгороднє Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованому та проживаючому за адресою:  АДРЕСА_1 , обвинуваченомуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 115 КК України, продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою по 04 липня 2025 року включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Копію ухвали направити для виконання начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Суддя                                                                         ОСОБА_1