Справа № 195/514/16-к

Провадження № 1-в/191/78/25

У Х В А Л А

іменем України

06 травня 2025 року                                        м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді                                        - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання                - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537-539 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» про приведення покарання засудженого ОСОБА_4 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537-539 КПК України.

Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що вважає клопотання таким, що підлягає частковому задоволенню.

Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

1) Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2018 року ОСОБА_4 було засуджено за вчинення:

- 01.11.2015 року кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України (сума завданої майнової шкоди становила 270,00 грн.) – до 2 років позбавлення волі,

- 06.11.2015 р. (сума завданої майнової шкоди становила 1265,73 грн.) кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.185 КК України – до 4 років позбавлення волі;

- за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст.297 КК України - до 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого більш суворим визначено 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання визначено у виді 15 років 6 місяці позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням, призначеним за вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.03.2017 р., зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 року. На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України №838-VІІІ від 26.11.2015 року зарахувати ОСОБА_4 строк попереднього ув`язнення з 10 січня 2016 року по 12 листопада 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. Строк покарання рахувати з 30.08.2022 року.

2) Вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.03.2017 р., зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 року ОСОБА_4 було засуджено за ч.3 ст.15 п.п. 1,6 ч.2 ст.115, п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.162, ч.4 ст.187 КК України до покарання за ч.3 ст.15 п.п.1,6 ст.115 у виді позбавлення волі строком на 11 років з конфіскацією майна, за п.6 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією майна, за ч.1 ст.162 КК Україні у виді обмеження волі строком на 2 роки, за ч.4 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією майна. На підставі ст.ст.70,72 КК України за сукупністю злочинів шляхом частково складання призначених покарань, вважати засудженим ОСОБА_4 до остаточного покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією майна. Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання призначеного покарання за цим вироком та частково невідбутої частини покарання за вироком томасівського районного суду Дніпропетровської області від 19.11.2015 року, остаточне покарання визначено у виді 15 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк покарання ОСОБА_4 необхідно рахувати з моменту з 10 січня 2016 року, при цьому в строк його покарання зарахувати строк його попереднього ув`язнення, розрахований відповідно до ч.5 ст.72 КК України у вигляді 2 років 3 місяців 24 днів;

3) Вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року ОСОБА_4 було засуджено за ч.1 ст.309 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75,76 КК України звільнено з іспитовим строком 1 рік.

Початок строку: 10.01.2016 року, кінець строку 07.09.2028 року.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.

Згідно із п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.

За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.

Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1218,00 грн. у 2015 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024 року) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.

Таким чином, у зв`язку із декриміналізацією частини вчинених ОСОБА_4 діянь, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для звільнення засудженого від призначених покарань за крадіжку майна, вартість якого на момент вчинення правопорушення не перевищувала двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян відповідно ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за Законом України від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 року по вироку Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2018 року, за вчинення 01.11.2015 року кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.185 КК України (сума завданої майнової шкоди становила 270,00 грн.), що на момент вчинення правопорушення не перевищувало двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян – у виді 2 років позбавлення волі.

У зв`язку із зазначеним, заявлене клопотання підлягає частковому задоволенню, оскільки вироки Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2018 року, щодо покарань призначених за ч.3 ст.185, ч.3 ст.397 КК України, Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 09.03.2017 р., зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.08.2017 року, Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року,не підпадають під дію вищевказаного закону, то ОСОБА_4 не підлягає негайному звільненню з установи виконання покарань.

Керуючись ст. 537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від призначеного вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2018 року, покарання за ч.2 ст.185 КК України.

Вважати засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що відбуває покарання за вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 13.06.2018 року зміненого ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.11.2018 року за ч.3 ст.185, ч.3 ст.297, ч.1 ст.70 КК України із застосуванням ч.4 ст. 70 КК України у виді 15 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

В іншій частині клопотання відмовити.

Копію ухвали направити до Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя                                         ОСОБА_1