справа № 691/64/25

провадження № 2/691/283/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2025 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В  складі :

головуючого  судді                                                  Савенко О.М.

з участю секретаря судових засідань                     Шмунь Н.В.

розглянувши  у відкритому судовому  засіданні  в залі суду м.Городище Черкаської області  цивільну справу за позовною заявою  Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором,-          

                                                      встановив :

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося  в  Городищенський районний суд  Черкаської області з позовною заявою до ОСОБА_1 з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним  договором.

Обгрунтовуючи  позовні вимоги, позивач мотивує, що 27 липня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Мілоан» ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №5137374 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачу було направлено електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого було підтверджено прийняття умов кредитування за кредитним договором №5137374 від 27 липня 2021 року. До укладення договору ОСОБА_1 отримав проект кредитного Договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та Правилами, які розмішені на веб-сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, підтвердивши відповідну заяву, в якій вказав свої персональні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, номер банківської картки для перерахунку коштів та місце реєстрації/проживання. Правилами кредитного договору передбачено, що відповідач у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про кредитування чи ненадання кредиту, і при цьому набуває обов`язку оновлювати ці дані в електронному кабінеті. За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації платіжної картки згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача. ТОВ «Мілоан» перед тим як погоджувати заявку на кредитування не лише перевірило особисті дані відповідача, але й належність картки. Відповідач підписав кредитний договір №5137374 від 27 липня 2021 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, а саме ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання кредитного договору. Укладення кредитного договору з використанням сайту, не можливе без дотримання вищевказаного алгоритму дій відповідачем. Заповненням анкети-заяви на кредит №5137374 відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним знати учаснику кредитних відносин відповідно до вимог чинного законодавства. ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку. 11 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс»  уклали договір факторингу №12Т за умовами якого фактор  набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №5137374 від 27 липня 2021 року з додатками та витягом з Реєстру прав вимоги. При цьому сторонами було підписано і Акт прийому-передачі Реєстру Боржників згідно до договору факторингу №12Т від 11 листопада 2021 року. Враховуючи вищевикладене загальна сума заборгованості за кредитним договором №5137374 від 27 липня 2021 року становить 41257,20 грн., яка складається з 9500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31057,20 грн. заборгованість за відсотками, 700 грн. заборгованість за комісійними винагородами. Остільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за кредитним договором не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед  позивачем фактором, то прийнято рішення звернутися до суду, при цьому сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. і понесено витрати на правничу допомогу адвоката, яка склала 6000,00 грн. (а.с.1-7).

Ухвалою Городищенського районного суду Черкаської області від 20 січня 2025 року у цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання з викликом сторін до суду, з наданням відповідачу часу для подачі відзиву та пред`явлення зустрічного позову(а.с.58).

26 лютого 2025 року за вхідним №ЕС 1112/25 від представника відповідача, адвоката Пузіна Д.М. надійшов відзив на позовну заяву за змістом якого вважає, що позов не підлягає до задоволення з підстав, що кредитний договір від 27 січня 2021 року відповідач з ТОВ «Мілоан» не укладав та не підписував, електронного підпису або електронного цифрового підпису не отримував. Матеріали справи містять копію договорів про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту, графік платежів, який є додатком до вказаного договору, і паспорт споживчого кредиту, де зазначено, що їх підписання здійснено клієнтом за допомогою електронного підпису. Проте позивачем не долучено до матеріалів справи будь-яких доказів, які прямо чи опосередковано свідчать, що електронний підпис або ідентифікатор належать саме відповідачу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження реєстрації відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, отримання ним логіну та паролю в системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору. До суду надано паперові  копії доказів, а оригінали цифрового файлу у форматі PDF,  DOC (X), XML надано не було, тобто неможливо перевірити відповідність копії оригіналу. Відсутні будь-які докази, які підтверджують перерахування ТОВ «Фінансова компанія «Інвеструм»» коштів саме відповідачу ОСОБА_1 згідно договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту та отримання саме ним коштів, а також підтвердження про отримання повідомлень про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме відповідач був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі, не підтверджено отримання саме ним логіну та паролю в системі, що саме ним  було подано заявку на отримання коредиту, а також що був ознайомлений з усіма істотними умовами договору, не надано доказів про зарахування коштів на платіжну картку, яка належить саме відповідачу. Відповідачем не було вчинено дій, які вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, та не надано доказів саме про  реєстрацію відповідача в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції. У розрахунку заборгованості зазначено, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором складає 41257, 20 грн. і вказана сума заявлена позивачем до стягнення, проте належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивачем, в якості доказу, не надано доказів виписки про рух коштів, яка б могла підтвердити заборгованість відповідача, а саме отримання кредитних коштів та їх використання. Жодних належних доказів обставин про які заявляє позивач у позові, матеріали справи не містять. Доводи позивача про те, що розрахунок заборгованості є належним доказом отримання відповідачем кредитних коштів  та користування ними, оскільки розрахунок заборгованості, на який  посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, сплату тіла  кредиту, відсотків, комісії, не є належним доказом наявності заборгованості. Розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація зазначена в  ньому, за умови відсутності первинних документів на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості на якиій наполягає позивач. Просив витребувати у позивача ТОВ «Діджи Фінанс» оригінали електронних доказів, копії яких долучено до матеріалів справи, а саме: кредитний договір №5137374 від 27 липня 2021 року, оформлений відповідно до вимог ч.1 ст.7 закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»; договору про відступлення прав вимоги №12Т від 11 листопада 2021 року (а.с.74-80).

07 березня 2025 року за вхідним №ЕС 1326/25 від представника позивача  ТОВ «Діджи Фінанс» надійшла відповідь на відзив, за змістом якої 27 липня 2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН», відповідач подав заявку на отримання кредиту № 5137374. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан». Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено, що оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання Договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит №5137374 від 27 липня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL: https://miloan.ua/. Зі змісту заявки на отримання кредиту та означеного укладеного Кредитного договору вбачається, що відповідач при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, адресу місця реєстрації (проживання). Одноразовий ідентифікатор, як і лог підпису кредитора (логи (лог-файли) - містять інформацію про роботу сервера і зберігають в собі певні дії користувача або програми), зафіксовано у кредитному договорі, переданому первісним кредитором позивачу у рdf.форматі, проте є зашифрованими, у зв`язку із чим при стандартному перегляді в Електронному кабінеті підсистеми ЄСІТС Електронний суд чи під час друку не відображається, у зв`язку із чим позивач надає скрін-шот першого листа договору із одноразовим ідентифікатором. З боку відповідача відбулося підписання договору про споживчий кредит №5137374 від 27 липня 2021 року електронним підписом одноразовим ідентифікатором - L16104,27.07.2021 о 20:25 год.  PDF файл договору про споживчий кредит № 5137374 від 27 липня 2021 року міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши який та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів (ADOBE READER). Кредитний договір який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, свідчить про укладання між сторонами даного правочину та, у відповідності до п. 5.1 Договору про споживчий кредит № 5137374 від 27 липня 2021 року включає в себе і підтвердження ознайомлення з усіма додатками та невід`ємними частинами у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів, договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Кредитного договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього Договору. Наявними серед матеріалів справи доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору, оскільки вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету на офіційному сайті первісного кредитора  ТОВ «Мілоан». Відповідно до норм чинного законодавства ТОВ «Мілоан» на виконання умов договору про споживчий кредит №5137374 від 27 липня 2021 року перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 10000,00 гри., що підтверджується платіжним дорученням №52261333 від 27 липня 2021 року, в якому відображено BIN: 535557; платіжна система: MASTERCARD; видана Банком: JOINT-STOCK COMPANY SENSE BANK - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»; Тип карти: DEBIT; категорія карти: WORLD; Країна: UKRAINE (а.с.88-100).

13 березня 2025 року, ухвалою суду, в цивільній справі задоволено клопотання позивача  про витребування письмових доказів, закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд (а.с.118-119).

У судове засідання представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс», будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився, за змістом позовної заяви просив цивільну справу розглянути без його участі (а.с.1-7).

Відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача, адвокат Пузін Д.М., будучи вчасно та належним чином повідомленими про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання рекомендованим повідомленням судових повісток, що підтверджується  поштовими трекінгами у матеріалах справи, у судове засідання не з`явилися, подали заяву від 08 квітня 2025 року №2121/25 про проведення розгляду без їх участі, вказавши на заперечення щодо задоволення позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 70, 72, 74-83, 85-87, 112, 113).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином. При прийнятті рішення суд орієнтований і на судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за її участі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Так, згідно п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини «Пономарьов проти України» заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, п.27 рішення «Олександр Шевченко проти України» заява № 8371/02 від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, зміст клопотання представника позивача про розгляд у його відсутність, враховуючи належне повідомлення відповідача, представника відповідача,  дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Позивач повинен зазначити і довести підстави позову, тобто обставини, з якими він, як з юридичними фактами, пов`язує свої матеріально-правові вимоги.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободу від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положення ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У справі "Церква села Сосулівка проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції закріплює "право на суд", в якому право на доступ до суду - право порушити провадження у судах щодо прав та обов`язків цивільного характеру - становить тільки один з його аспектів (див. "Голдер проти Об`єднаного Королівства", рішення від 21 лютого 1975 року, Серія A, N 18, ст. 18, п. 36). Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (див. "Беллет проти Франції", рішення від 4 грудня 1995 року, Серія A, N 333-Б, ст. 42, п. 36). Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Предметом вимоги позивача ТОВ «Діджи Фінанс» є  порушення відповідачем ОСОБА_1 у справі вимог ст.ст.509, 526, 530, 527, 610,611,1054 ЦК України та  відшкодування понесених судових витрат, згідно ст.ст.133,141 ЦПК України.

Правові відносини, які склалися між позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 , на думку суду,  підпадають під вид цивільно-правових відносин – зобов`язання і є зобов`язальними та регулюються нормами  ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування»,  Законом України «Про електронну комерцію», з врахуванням наступного.

Згідно до ст. 509 Цивільного Кодексу України, зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що ґрунтується на засадах добровільності, розумності та справедливості. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться – ст. 526 ЦК України, в строки, що вказані у зобов`язанні – ст. 530 ЦК України. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту, ст. 527 ЦК України.  Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статті 610, 611 ЦК України, зазначають, що порушенням зобов`язання є його невиконання  або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, і за порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У відповідності ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із практикою Європейського Суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

В ході судового розгляду із досліджених судом доказів встановлено.

ТОВ  «Діджи Фінанс» присвоєно відповідно до виписки з ЄДРПОУ код 42649746, юридична адреса м.Київ,  вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського  будинок №8, Україна, вид економічної діяльності - надання інших фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, затверджений Статут товариства (а.с.11,49-55). Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , місце реєстрації  та місце проживання АДРЕСА_1 (а.с.61). Відповідач 27 липня 2021 року за власного волевиявлення, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з Обмеженою Відповідальністю «Мілоан» подав заявку на отримання кредиту №5137374 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.10). Відповідачу було направлено електронним повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого було підтверджено прийняття умов кредитування за кредитним договором №5137374 від 27 липня 2021 року (а.с.10). За умовами кредитного договору, до його укладення відповідач спочатку отримав його примірник в електронному вигляді через електронний кабінет, ознайомився з усіма його умовами та Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору, після чого добровільно без примусу чи тиску заявив про бажання отримання коштів, підтвердивши відповідну заяву, в якій вказав свої персональні дані, а саме прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, номер банківської картки для перерахунку коштів та місце реєстрації/проживання (а.с.10, 29-33). Правилами кредитного договору та Паспортом споживчого кредиту №5137374 передбачено, що відповідач у заявці зобов`язаний вказати повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні товариству для прийняття рішення про кредитування чи ненадання кредиту, і при цьому набуває обов`язку оновлювати ці дані в електронному кабінеті (а.с.29-33).  Складено графік платежів до кредитного договору №5137374 від 27 липня 2021 року з яким ознайомлений відповідач (а.с.34). За результатами перевірки даних про особу та аутентифікації платіжної картки згідно з стандартами відповідних платіжних систем, було прийнято рішення про кредитування відповідача. ТОВ «Мілоан» перед тим як погоджувати заявку на кредитування не лише перевірило особисті дані відповідача, але й належність картки (а.с.10). Відповідач підписав кредитний договір №5137374 від 27 липня 2021 року електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора, а саме ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи, що є підтвердженням підписання кредитного договору (а.с.29-33). Укладення кредитного договору з використанням сайту, не можливе без дотримання вищевказаного алгоритму дій відповідачем. Заповненням анкети-заяви на отримання кредиту №5137374 від 27 липня 2021 року відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним знати учаснику кредитних відносин відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.10). ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку на умовах строковості та зворотності платності зі сплатою процентів на строк 30 днів з  2021-07-27 по 2021-08-26, що підтверджується платіжним дорученням  №52261333 від 27.07.2021 року (а.с.37). Відповідач не виконав належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства в частині виконання договірних відносин і з цього приводу йому була направлена 27 вересня 2024 року досудова вимога (а.с.41). Окрім цього, 11 листопада 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс»  уклали договір факторингу №12Т за умовами якого фактор  набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором №5137374 від 27 липня 2021 року з додатками та витягом з Реєстру прав вимоги (а.с.15-25). При цьому сторонами було підписано і Акт прийому-передачі Реєстру Боржників згідно до договору факторингу №12Т від 11 листопада 2021 року(а.с.25). Враховуючи вищевикладене загальна сума заборгованості  за кредитним договором №5137374 від 27 липня 2021 року становить 41257,20 грн., яка складається з 9500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31057,20 грн. заборгованість за відсотками, 700 грн. заборгованість за комісійними винагородами (а.с.13). Остільки ОСОБА_1 належним чином зобов`язання щодо повернення основних сум боргу за кредитним договором не виконав ні перед первісним кредитором, ні перед  позивачем фактором, то прийнято рішення звернутися до суду, при цьому сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції в національній валюті від 10 січня 2025 року №5137374  і понесено витрати на правничу допомогу адвоката, яка склала 6000,00 грн. (а.с.40).

Судом досліджено письномі докази, які надійшли до суду від Акціонерного Товариства  «Сенс Банк» на виконання ухвали Городищенського районного суду Черкаської області від 13 березня 2025 року (а.с.121-124). Так, із виписки по особовому рахунку про рух коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , за період з 27 липня 2021 року по 29 липня 2021 року із відображенням часу зарахування коштів в сумі 10 000 грн..

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, ст.ст. 626,628 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася, ч.2 ст.639 ЦК України. Відповідно до  ч.2 ст.639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, згідно ст.ст.205,207 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи, кредитний договір №5137374 від 27 липня 2021 року  укладений ТОВ «Діджи Фінанс» та ОСОБА_1 є договором, який укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» №2664-ІІІ від 12 липня 2001 року, договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Укладення договору вищевказаним способом підтверджується правовою позицією Верховного Суду  в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, відповідно до яких Верховний Суд застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на веб-сайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, підписаний був лише електронний договір.

На думку суду, слід зазначити для відповідача, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта  електронної комерції, отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання відповідачем особистої інформації у виді ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів,  та без попереднього погодження оферти кредитного договору  та правил надання грошових коштів у позику, укладання кредитного договору технічно не можливе, що у свою чергу відповідає ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» і підтверджує перед судом кредитування відповідача ОСОБА_1 згідно до змісту досліджених письмових доказів у виді підписання  кредитного договору електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на вказаний відповідачем номер мобільного телефону у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію»; змістом кредитного договору №5137374 від 27 липня 2021 року  укладеного в електронній формі за допомогою веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Мілоан», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле; анкетою-заява на отримання грошових коштів у кредит де відображено номер мобільного телефона і номер картки; підтверджується платіжним дорученням №52261333 від 27.07.2021 року яке у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений і підписаний в електронній формі.

Так, Верховний Суд у справі № 524/5556/19 у постанові від 12.01.2021 вказав, що "Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення".

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19, від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20, від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20, від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20, від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20.

Суд, при прийнятті  рішення у справі, не встановив жодних звернень відповідача до правоохоронних органів щодо незаконного використання його персональних даних позивачем без його згоди чи вчинення щодо нього шахрайських дій, які б спростовували обставини кредитування.  Відтак у суду першої інстанції не має підстав для висновку сумніватися про доведеність укладення з відповідачем відповідного кредитного договору у електронній формі, для протилежних висновків.

Та обставина, що, власне, перерахунок коштів кредиту здійснюється не безпосередньо кредитором, а шляхом виконання домовленостей останнього з третіми особами щодо обслуговування рахунків, на що може звертати увагу відповідач ОСОБА_1 , то  за приписами законодавства перевірені і досліджені судом письмові докази в справі, не свідчать про те, що відповідний кредитний договір №5137374 від 27 липня 2021 року  є нікчемним, недійсним чи таким, що не укладався, адже позичальник, відповідач ОСОБА_1 фактично отримав те, на що розраховував при укладенні договору та фактичне перерахування коштів на його рахунок іншою особою не призвело до збільшення обсягу зобов`язань по кредиту.

Таким чином, підписанням кредитного договору №5137374 від 27 липня 2021 року, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України. З розрахунку заборгованості, наданого до матеріалів справи позивачем, нарахування тіла кредиту і відсотків по кредиту здійснено у межах погоджених строків кредитування, укладаючи договір позики, сторони надали належну оцінку його умовам у аспекті отримання бажаних результатів від вступу у кредитні правовідносини, що передбачають для позичальника, отримання певного грошового блага з одночасним покладенням обов`язку щодо повернення таких коштів та сплату відсотків за їх тимчасове використання. При цьому, суд звертає увагу, що відповідач, при кредитуванні зважив пропозицію на ринку позик (кредитів) та обрав найвигідніший для себе варіант щодо отримання коштів у позику, з урахуванням, зокрема, розміру відсоткової ставки та строку повернення отриманих від позикодавця коштів. Саме тому у відповідача не має підстав стверджувати, що умови договору в частині оплати відсотків за кредитом є несправедливими, так як він самостійно погодився на відповідну відсоткову ставку та сам вирішив своєчасно не повертати позичені кошти такий тривалий час, що й обумовило тривалий строк нарахування утвореної заборгованості і її розмір.

У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму, ст.8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІV.

Відповідно до умов кредитного договору №5137374 від 27 липня 2021 року  вбачається, що кредитодавець при взаємодії з позичальником має право використовувати його дані зазначені у договорі або окремо повідомлені позичальником кредитодавцю у будь-який  спосіб та законно отримані кредитодавцем з інших джерел, в тому числі не виключно бюро кредитних історій та інших відкритих джерел, зокрема дані  про місце проживання, електронну адресу, додаткові контактні дані споживача (а.с.29-33).

Відповідно до наданого розрахунку, заборгованість відповідача  ОСОБА_1 перед ТОВ «Діджи Фінанс»  станом на 01 листопада 2021 року  та виписки з особового рахунку ОСОБА_1 становить за кредитним договором №5137374 від 27 липня 2021 року  у розмірі 41257,20 грн., яка складається з 9500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31057,20 грн. заборгованість за відсотками, 700 грн. комісійна винагорода (а.с.13). Вказана сума встановлена судом на підставі наявних у справі доказів та не змінена позивачем у справі в ході судового розгляду. Суд звертає увагу, що розрахунок заборгованості за процентами містить суму заборгованості по процентах за користування кредитом та комісії за надання кредиту у розмірі, визначеному договором, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) відповідно до якого у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. При цьому суд не погоджується із підставами для стягнення заборгованості за комісією у розмірі 700 грн., яка за умовами п.1.5.1 договору позики нараховується одноразово і згідно до розрахунку заборгованості є нарахованою і сплаченою відповідачем. Вивчивши питання походження, розміру та складових чинників розміру комісії 700 грн., суд не знайшов серед наданих позивачем доказів належного обґрунтування щодо складових елементів її утворення. Таким чином, суд, при прийнятті рішення вбачає підстави для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення розміру утвореної заборгованості і стягує з відповідача заборгованість, яка складається із тіла кредиту та нарахованих процентів за користування кредитом, без стягнення комісії.

Крім того, суд звертає увагу, що досліджені судом докази у цивільній справі містять  повідомлення відповідача, як боржника про заміну кредитора, без підтвердження отримання такого. Проте, суд виходить з того, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою підстав для відмови у позові новому кредитору, а може лише впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попереднім або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Згідно до змісту вищевказаних договорів факторингу, сторона фактора зобов`язувалася кожного разу, передавати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якими настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, які формувалися згідно додатків  та є невід`ємними частинами договорів.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими  нормами.

Згідно положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Також згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. За обставин цієї справи кредитний договір №5137374 від 27 липня 2021 року, за яким у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість, укладався в електронній формі з відображенням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором. При цьому позичальник самостійно та  коректно ввів свої особисті ідентифікуючі дані ПІБ, РНКПО, серія та номер паспорта, дату його видачі, константний номер телефону та електронної пошти, а також зареєстроване місце проживання. Отже підстав для сумнівів у тому, що відповідний договір відповідачем був фактично укладений у суду не має.

Крім того, ст. 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Враховуючи викладене вище правове регулювання та встановлені при розгляді цієї справи фактичні обставини, суд приходить до висновку про те, що відповідач ОСОБА_1 , як позичальник, отримав кошти за кредитним договором та не повернув їх у визначені строки, а отже має заборгованість, права вимоги щодо стягнення якої наявні у позивача за укладеним договором факторингу.

Таким чином відповідні позовні вимоги підлягають до задоволення.При цьому доказів виконання наявних грошових зобов`язань, принаймні часткового, ні перед позивачем у справі, ні перед попереднім кредитором відповідачем суду не надано.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

У своїх рішення Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, вказує, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

До початку розгляду справи по суті позивач не змінив предмет або підставу позову та протягом усього часу розгляду справи не збільшив та не зменшив розмір позовних вимог, тому суд розглянув цивільну справу в межах пред`явлених вимог і на підставі поданих сторонами доказів, які оцінивши, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Заходи забезпечення позову судом не вживалися.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача судових витрат у виді сплаченого судового збору.

Так, позивач звернувся до суду з позовною заявою і сплатив судовий збір на підставі  п.1 ч.2 ст.4 з врахуванням вимог Закону України «Про судовий збір», що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті від 10 січня 2025 року №5137374  зі сплатою суми судового збору у розмірі 2422, 40 грн. (а.с.40), які суд стягує з відповідача у повному обсязі, на користь позивача, згідно  ст. 141 ЦПК України, так як вважає їх підтвердженими у відповідності із цивільно – процесуальним законодавством України. 

В позовній заяві стороною позивача було заявлено і вимогу про стягнення з відповідача  ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 6000 грн. (а.с.1-7, 9, 14). 

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;  пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокат Стародуб І.В.  01 листопада 2024 року уклали договір про надання правової допомоги (а.с. 26-28). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги від  30 грудня 2024 року всього надано правничої допомоги на суму 6000 грн. і складається вона з робіт по складанню позовної заяви з ціною 3000,00 грн., формуванню додатків до позовної заяви з ціною 750,00 грн., та правового аналізу обставин спірних правовідносин  з ціною 2250,00,00 грн. (а.с.9). 

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі доведеними та обгрунтованими. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ОСОБА_1 ,  з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.55, 129 Конституції України, ст. ст. 207, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 626, 628, 638, 639, 1048, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.2, 3, 4, 5, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування»,  суд,-

                                                       ухвалив:

позовну заяву ТОВ  «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1   про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково. 

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , місце реєстрації  та місце проживання АДРЕСА_1 ,  на користь ТОВ  «Діджи Фінанс» код  ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса м.Київ,  вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського  будинок №8, Україна, заборгованість за кредитним договором №5137374 від 27 липня 2021 року  у розмірі 40 557 (сорок тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 20 коп., яка складається з 9500,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 31057,20 грн. заборгованість за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 , місце реєстрації  та місце проживання АДРЕСА_1 ,  на користь ТОВ  «Діджи Фінанс» код ЄДРПОУ  42649746, юридична адреса м.Київ,  вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського  будинок №8, Україна, судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі 2422 грн. 40 коп. та частково витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. 00 коп., а всього 5 422 (п`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн. 40 коп..

В задоволенні позовних вимог позивача про стягнення комісійної винагороди та інших витрат на правничу допомогу відмовити.

Копію рішення суду надіслати позивачу і відповідачу, представнику відповідача, для відому.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішення, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - https://gd. ck. court. gov. ua.

Відомості про сторін:

Позивач: особа 1 -  ТОВ  «Діджи Фінанс»  код ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса м.Київ,  вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського  будинок №8, Україна.

Відповідач: особа 2 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації  та місце проживання АДРЕСА_1 .

Суддя        О. М. Савенко